Цими днями після карантинної перерви відбувається Х Міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал”. У десятці топових новинок – книжка франківського видавництва “Вавилонська бібліотека”.
Хоча останній рік був непростим для книжкового ринку, видавництва підготували вдосталь нових книжок і коміксів, на які варто звернути увагу на ярмарку, який відбувається з 23 по 27 червня, пише Суспільне.
Смерть лева Сесіла мала сенс. Олена Стяжкіна
Видавництво Старого Лева, 240 сторінок
Історія про випадковість і про те, як усе пов’язано. “Смерть лева Сесіла мала сенс” називають першим україномовним романом Олени Стяжкіної, хоча насправді його герої та героїні тільки “вчаться” говорити українською. А деякі з них до останнього думатимуть російською, повсякчас перемикаючи тумблер у голові читачів і читачок. Усі вони об’єднані Донецьким пологовим будинком і початком 1990-х.
Випадкова спільність на ґрунті випадкового знайомства дорослих створить тісний зв’язок між дітьми. Народившися майже одночасно, вони спостерігатимуть зміни країни та людей. Це історія міленіалів, у життях яких станеться війна, проте не тільки вона. Саме це “не тільки” і формує сюжет роману: перші закоханості, маленькі крадіжки, подружні зради та оформлення помешкань. Буття покоління, що побачило три революції та забагато змін, щоби на всі належно відреагувати.
КОДА. Том перший. Саймон Спаррієр та Матіас Берґара
Переклад: Марина Дубина
Боривітер, 128 сторінок
Зазвичай постапокаліптичний світ виглядає гнітюче безбарвно. Але британський коміксист Саймон Спаррієр спробував зробити постапокаліпсис магічного світу – і вийшла шалена суміш із мутацій казкових тварин, божевільних чаклунів та моторошних таємниць. Увесь цей безум втілив художник Матіас Берґара, наситивши ці руїни всесвіту “Володаря перснів” психоделічною атмосферою та кислотними кольорами.
Реальність “КОДИ” коментує скептично налаштований бард, якого непросто перемогти в бою через його улюбленця – мутованого однорога зі п’ятьма рогами. Всі спостереження про патетику й лицемірство, що залишилися з минулих фентезійних часів, герой виливає в листах до своєї дружини, яку нібито треба рятувати з полону. Зав’язка, що звучить, наче “Джон Вік” у Дискосвіті Террі Пратчетта, плутається безліччю неочікуваних зворотів і кліфхенґерів наприкінці випусків, підсилюючися саркастичним гумором і критикою суспільної моралі.
Пристрасть. Джанет Вінтерсон
Переклад: Тетяна Некряч
Вавилонська бібліотека, 200 сторінок
Пристрасть спонукатиме людей іти на війну, пристрасть маскуватиме страхи й обличчя, пристрасть штовхатиме на злочин і змушуватиме ставити на життя. Британська письменниця Джанет Вінтерсон у своєму романі пише про сюрреалістичні часи Наполеонівських воєн, зокрема про венеційську карнавальність. Посеред неї молода жінка повсякчас змінюватиме гендерну ідентичність, маючи найбільшу пристрасть до гри, аж поки не зустріне свою таємничу Винову кралю. Заразом з іншого боку Європи наївний хлопець пристрасно переслідуватиме Наполеона Бонапарта, понад усе прагнучи зблизитися з ним – аж поки не опиниться в місті масок.
Текст Джанет Вінтерсон міниться символічними метафорами, що переходять зі зворотів у життя персонажів і персонажок. Оптика оповіді змінюється залежно від того, з-за чиєї спини спостерігаються події, – відтак роман можна перечитувати, перевідкриваючи його реальність для себе, адже вона не має нічого спільного з історичною. Крім того, “Вавилонська бібліотека” вирішила доповнити українське видання роману настільною грою, з якою можна пройти стежками сюжету.
Шараз-Де. Серджо Топпі
Переклад: Ганна Кирієнко
MAL’OPUS, 224 сторінки
Пам’ятаєте з дитинства казки Шагразади? Тисячі історій урятували жінку від, здавалося б, неминучої смерті. В одних угадувалися давні міфи, інші – проводили таємничими легендами далеких країн. Італійський ілюстратор і коміксист Серджо Топпі вирішив переспівати сюжет про чи не найвідомішу жінку Сходу – цього разу з неподільним співіснуванням зображень і тексту.
Поки жорстокий цар дедалі більше заплутується в отруйній павутині казок Шараз-Де (так тут видозмінене ім’я оповідачки), читачі й читачки провалюються в плетиво картин Топпі. Візуальні й літературні образи взаємно доповнюють одні одних. Із короткого слова “за́мок” розростаються чарівні дивовижі, що легко сплутати з маревом. Історії розповзаються сторінками, руйнують і без того умовні межі коміксу, назавжди залишаючися у свідомості, просякнутій характерним стилем художника. У нечуваних сюжетах давно забутих країн читається іронія Шараз-Де: жорстокість і жадібність чоловіків завжди знайдуть свою кару.
Чи сняться зомбі воскреслі вівці? Нейронауковий погляд на мозок зомбі. Бредлі Войтек, Тімоті Верстінен
Переклад: Ольга Татаренко
Фабула, 256 сторінок
Зазвичай люди знають про мозок із доволі загального курсу, якому навчають у школі: нейрони, гіпофіз, гіпоталамус і щось там про мозочок. На перший погляд, глибше розуміння нейрології й не застосовується в повсякденному житті. А проте деякі механізми можуть пояснити проблеми зі сном, неконтрольовану агресію (яку насправді частково можна контролювати) чи формування режиму харчування.
Автори Бредлі Войтек і Тімоті Верстінен – незмінні відвідувачі Комік-кону в Сан-Дієго, віддані знавці фільмів про зомбі, а ще серйозні науковці нейрології. Коли з’явилася ідея розібратися, як може бути влаштований мозок живих мерців, щоби вони сомнамбулічно рухалися та віддано прагнули мізків, – Бредлі й Тімоті миттю почали дослідження. Порівнюючи характерні риси зомбі, які з’являлися в різних класиків жанру, автори пояснюють, які процеси в мозку могли призвести до певних наслідків – наприклад, бігу без голови. Діагнози, поставлені мерцям, водночас пояснюють і людську нейрологію – просто в трохи популярніший спосіб, ніж звичні підручники.
Вивітрювання. Артем Чапай
Видавництво 21, 176 сторінок
Виїхавши зі своєю дружиною у відновлювальну подорож Карпатами, герой “Вивітрювання” не підозрював, що там вони переживуть кінець світу. Річ у тім, що після пандемії Земля настільки очистилася, що почала вивітрювати зі своєї поверхні людей – розчиняючи їх у повітрі. Така доля оминула тільки тих, хто опинилися на островах або під сильною зливою, адже їх утримала вода.
Повернувшися постапокаліптичними пейзажами на рідну Русанівку, герой і героїня опиняються в комуністичній утопії, де все функціонує за принципом “кожному за потребою”. Проте, за звичним сценарієм, утопія стрімко завалюється в антиутопію, а люди втрачають людяність у боротьбі за ресурси.
На позір цілком очевидний сюжет Артем Чапай утілив у впізнаваних локаціях, розглядаючи українське суспільство після карантину, нескінченних криз та війни. Автор переносить реальність у недалеке майбутнє, де насправді не з’являється нічого нового, окрім такої необхідної рефлексії минулого.
Батьківщина. Ніна Бунєвац
Переклад: Лілія Омельяненко
Видавництво, 152 сторінки
У дитинстві Ніні довелося переїхати, змінивши материк. Тільки це була не захоплива подорож, а втеча з мамою та сестрою від небезпеки – батькового алкоголізму. Зростаючи з бабусею та дідусем у невеликому містечку колишньої Югославії, Ніна підслуховувала розмови дорослих. Так дівчина намагалася собі пояснити драму батька й історичної батьківщини – згодом усі ці підслухані дискусії та здогади створять цілісну картину графічного роману “Батьківщина”.
Відстежуючи життя свого батька, сербського націоналіста, авторка показує комплексність конфліктів навколо Балкан, що згодом призвели до війни. Минулого року українською також вийшла інша книжка на цю тему – “Югославія, моя батьківщина” Ґорана Войновича. В обох романах і герой, і героїня не так намагаються виправдати своїх батьків, як зрозуміти їхні переживання та усвідомити факт, що вони – діти злочинців. І навіть якщо батьки усвідомили свої злочини – занадто пізно, щоби їх виправити.
Дівчина, жінка, інакша. Бернардін Еварісто
Переклад: Ярослава Машико
Фабула, 400 сторінок
У 2019 році Букерівську премію вперше отримали дві письменниці – Маргарет Етвуд, яка взяла премію вдруге, та Бернардін Еварісто, яка стала першою чорношкірою лауреаткою.
Переклад роману, за який Бернадін Еварісто отримала Букер, важливий для українського контексту ще й тим, що показує всю можливу палітру жіночої долі: від мистецьких злиднів у сквоті, безкарного зґвалтування до гендерного переходу небінарної людини.
“Дівчина, жінка, інакша” – це поліфонія інтерсекційного фемінізму, який дає слово усім голосам, борючися з будь-якою дискримінацією.
Кожна сюжетна лінія слідує за героїнею, яка в певний момент опиниться у Британії та буде прямо або опосередковано пов’язана з виставою про амазонок. Уся незліченна кількість історій у Бернардін Еварісто зрештою виструнчується в цілісну картину віднаходження власної ідентичності.
Кактус. Сара Гейвуд
Переклад: Олександр Михельсон
Видавництво Старого Лева, 424 сторінки
С’юзен у свої “за сорок” тримає все в залізних рукавицях: щоденний графік, плани на майбутнє, емоції. У її бажанні все контролювати впізнаються серйозні проблеми з довірою, проте для героїні це бездоганно працює, аж поки вона не дізнається про смерть матері, а незабаром після її похорону – і про власну вагітність. Роман Сари Гейвуд проходить крізь переосмислення нібито непорушних цінностей героїні. А заразом показує досвіди такого ж самоусвідомлення інших жінок, зокрема, під час вагітності. Героїня С’юзен вважає себе ідеальною феміністкою – незалежною, беземоційною та самодостатньою. Але згодом їй доведеться прийняти, що жінка може бути будь-якою, й не відповідаючи очікуванням, залишатися на рівні з іншими людьми.
У травні 2020 року Netflix анонсував екранізацію роману від продюсерської студії Різ Візерспун – Hello Sunshine. І хоча в усіх анонсах його впевнено називають романтичною комедією, як і інші проєкти компанії, він показує драматичну боротьбу жінки проти суспільства та особистих упереджень.
Пташина історія: скандали, інтриги і мистецтво виживання. Наталія Атамась
Віхола, 320 сторінок
Чи часто ви замислюєтеся про емоційні портрети пташок? Як вони ревнують, чим керуються у виборі партнера чи партнерки, як проводять молодість і перетворюються на шалених батьків і матерів? Наталія Атамась за понад 10 років вивчення птахів зібрала відповіді на всі ці запитання та вирішила їх викласти в науково-популярному дослідженні поведінки птахів – у порівнянні з людьми.
Щедро використовуючи жарти та меми, авторка пояснює, чому люди можуть навчитися у птахів та звідки у світі зібралися мільйонні спільноти тих, хто за ними спостерігає. Наталія Атамась подає орнітологію як терапевтичний і захопливий досвід, міксуючи спогади власного життя зі спостереженнями за птахами.