Студент Івано-Франківського національного медичного університету Мирослав Легун один місяць стажувався у відділенні ендокринології лікарні міста Модена (Італія). Попри це відвідував інші відділення, пробував зрозуміти, як працює система медицини за кордоном, та спілкувався зі студентами, інтернами, лікарями.
“Точно всі пам’ятають, як новини у всьому світі були заповнені кадрами з коронавірусної Італії. І як всі лякались будь-яких поїздок в цю країну чи людей, що приїхали звідти. З такими думками я і прибув в Італію на медичне стажування у лікарню міста Модена в області Емілія-Романья, – розповідає Мирослав Легун. – Проживав у локальному гуртожитку для студентів. Умови проживання та сусіди були чудові. Розташування було зручне — 5 хвилин до вокзалу та центру міста”.
Почалось стажування з узгодження графіка. Завідувач відділення доктор Рокіра склав графік таким чином, що кожного дня франківський студент був закріплений за іншим лікарем, який приймав пацієнтів з певною патологією. Це могли бути люди з онкоісторією, діти з ендокринними проблемами, чоловіки з проблемами статевої функції чи ті, котрих направили на біопсію чи УЗД, інформує пресслужба ІФНМУ.
“Мій ранок починався з добирання в лікарню “Ospedale Baggiovara”. О 9 ранку вже мусив бути там, оскільки починався прийом пацієнтів, – говорить Мирослав. – Разом з лікарями та інтернами ми проводили прийом та огляд пацієнтів, оцінювали їхні лабораторні показники та проводили інструментальні дослідження. Я не міг робити це самостійно, тому що моєю перешкодою була італійська мова, якою я не володію. Тому лікарі перекладали на англійську всю необхідну інформацію для повноцінного розуміння клінічного випадку. Хотів би на цьому закцентувати увагу, що за час мого перебування там не зустрів лікаря чи інтерна, який не міг би пояснити мені ситуацію англійською мовою”.
Після обіду графік був вільним. Мирослав міг відвідати інші відділення, піти на додатковий прийом пацієнтів чи витратити цей час на власний розсуд.
Студент звернув увагу на значні відмінності між медичними системами Італії та України.
- Зменшене до мінімуму використання паперових документів. Більшість записів (історія хвороби, аналізи, попередні відвідування тощо) роблять на комп’ютері (система схожа до українського eHealth). Це спрощує і пришвидшує роботу в рази.
- Пацієнту доволі важко потрапити на прийом до лікаря. Щоб потрапити на планову процедуру в державний лікувальний заклад, потрібно почекати (може бути кілька місяців). Але у приватну клініку можна попасти набагато швидше, звичайно, за відповідну оплату послуг.
- Чіткий робочий графік роботи лікаря. Жодних “живих” черг, талончиків чи людей “я тільки спитати”. Усе сплановано. О 9 ранку починається прийом, і кожен лікар отримує список пацієнтів. Зазвичай це 6-7 пацієнтів, на кожного 30 хвилин. Після цього обідня перерва для персоналу. Потім мають консиліуми, прийом інших пацієнтів або працюють з інтернами. Робота завершується о 17-18 год.
- Устаткування лікарні, знання та навички лікарів на найвищому рівні. В усіх кабінетах встановлені сучасні УЗД-апарати, в операційних тільки нове приладдя, що дає широкі можливості при обстеженні, діагностиці чи лікуванні пацієнтів.
- Незалежно від проблеми пацієнта будь-який з лікарів зможе проконсультувати та пролікувати. До того ж кожен з них вміє якісно виконати обстеження, до прикладу, УЗД щитоподібної залози.
- Навчання інтернів та студентів. Ті, що хочуть стати кваліфікованими лікарями, приділяють науці і практиці увесь свій вільний час. Бажання більше знати і вміти змушує їх вчитись 8-9 годин на день.
