У 41-річного коломиянина Юрія Ломничука спочатку почали відмовляти ноги, відтак руки, а згодом йому ставало все важче говорити, ковтати, дихати – і це вже був період найбільшого загострення непростої рідкісної хвороби. Після госпіталізації у відділення неврології обласної клінічної лікарні чоловікові встановили рідкісний діагноз: синдром Гієна-Барре. Так три тижні нерухомості поставили життя чоловіка на паузу, розповіли в Івано-Франківській ОКЛ.
“Нічого мене не боліло, тільки почалися порушення координації, почав спотикатися об бордюри і не розумів чому, – розповідає чоловік. – День за днем все більше відчував оніміння долонь і ступень. Щодня відсотків на 20 мій рефлекторний стан порушувався, і дійшло до реанімації. Врешті практично не рухався та навіть не міг користуватися мобільним телефоном”.
Про синдром Гієна-Барре пан Юрій почув уперше в житті вже після реанімації. Цей синдром проявляється внаслідок ослаблення імунної системи. Імунітет виробляє антитіла проти власної нервової системи, цим самим знищуючи весь опорно-руховий механізм.
Медики пояснюють, що хвороба прогресує протягом двох тижнів, а при правильному лікуванні повинна потрошку відпускати. У випадку цього пацієнта так і сталося.
Завідувачка неврологічного відділення, лікарка Анна Сорохман говорить, що синдром Гієна-Барре – це гостре і небезпечне захворювання. Допоки воно прогресує, до того часу є небезпека навіть зупинки дихання і серцебиття.
“Кожного дня кілька разів міряємо пацієнтові тиск. Може бути задишка, слабкість. Тому контроль усіх вітальних функцій дуже важливий, – розповідає вона. – Критичний період тут – з моменту госпіталізації і поки не наступить фаза плато, тобто стабілізується стан хворого. Вже навіть коли пацієнт у стаціонарі й отримує лікування, захворювання все одно прогресує. І навіть йде периферичний парез лицевого нерва”.
Юрій Ломничук каже, що йому п’ять разів робили плазмаферез (очищення крові), ставили численні крапельниці та уколи. І хвороба стала відступати. Спочатку чоловік почав піднімати руки вище і вище. Потім прийшли реабілітологи, почали робити масажі, і помаленьку він почав рухати ногами. Відтак за допомогою ходунців почав підніматися на повний зріст та ходити 50-метровим коридором: 3-4 заходи, метрів по 100, щодня.
“Ноги останніми ця хвороба відпускає, – розказує чоловік. – Вони ще мене не слухають настільки, щоб я міг самостійно робити кроки, але лікарі кажуть, що йде до кращого. Якщо буду слухати реабілітолога і займатися інтенсивно, то відновлюся швидко. Сам вже це бачу, бо кожного дня є зрушення”.
Пацієнт припускає, що збій у роботі його імунної системи стався через те, що коронавірус і грип він переносив на ногах.