У 2022 році івано-франківський велоклуб “Franko Bicycle Club” вперше планує організувати на Прикарпатті марафони для велосипедистів на 600 км та 1200 км. Їх проведуть у липні та серпні, розповів Суспільному голова клубу Володимир Чернишенко.
Вперше самостійно організовувати бревети на відстань 200 км, 300 км і 400 км “Franko Bicycle Club” почав у 2021 році. До цього їх проводили спільно з велосипедистами зі Львова та Тернополя.
“Марафони відбулися і, вважаю, були досить успішними, як для першого разу. Тому що на перший марафон у 200 км ми очікували десь 25-27 учасників, а у підсумку мали 52 велосипедисти. Були учасники з інших міст, але й більше з’явилося франківців, які захотіли проїхати цей марафон. Це є одним із наших завдань — “розгойдати” місто, бо велосипедистів є багато, а їхати в інші міста, щоб взяти участь, може не кожен. З’явилася така можливість, і нею скористалися більше людей, ніж ми очікували”, — каже Володимир Чернишенко.
За правилами паризького велоклубу AUDAX Club Parisien велозаїзди організують на “стандартні дистанції” у 200 км, 300 км, 400 км, 600 км, 1000 км та 1200 км. Щоб отримати звання “суперрандоннера”, велосипедист за один сезон має проїхати чотири марафони на 200 км, 300 км, 400 км і 600 км.
“200 км, 300 км, 400 км ми провели 2021 року. Залишилося 600 км. При складанні календаря на 2022 рік ми подали маршрути та таймінг марафонів у 600 км та 1200 км. Паризький клуб схвалив їх, і тепер ми маємо можливість проводити ці марафони”, — говорить Володимир Чернишенко.
Є певні правила організації таких марафонів. Передусім, каже велосипедист, вони мають відбуватися безпечно для його учасників. Маршрут потрібно прокласти так, щоб дороги були мінімально завантажені автомобільним транспортом.
“Але знову ж таки, тут є дві сторони медалі: з одного боку, ми хочемо хороших доріг, щоб велосипедисти їздили не полями у болоті й бруді, а з другого, — там, де хороші дороги, є інтенсивний трафік. Це була перша складність. Друга складність — це те, що залежно від довжини марафону треба обов’язково розраховувати контрольні пункти з харчуванням і відпочинком для спортсменів. Також має бути кілометраж, якщо це — 400 км, то 400 км. Треба так прорахувати маршрут, щоб у 400- та у 600-кілометрових марафонах і старт, і фініш були з Івано-Франківська. Можна або не дотягнути, або перетягнути відстань”, — розповідає Володимир Чернишенко, який займався розробкою трас.
Він каже, потрібно було враховувати, щоб маршрути не перетиналися з трасами інших клубів, наприклад львівського, який також проводить 400-, 600- та 1200-кілометрові заїзди у Карпатах.
Щоб проїхати такий марафон, потрібно до нього готуватися. За словами Володимира Чернишенка, рандоннери, які постійно беруть участь у бреветах, не закривають велосипедний сезон восени, а продовжують тренуватися і взимку.
“У людей, які “катають” по місту і трохи за містом, є початок сезону і є закінчення. У нас сезон не закривається. Для того, щоб підтримувати та вдосконалювати форму, переходимо на різні види тренажерів. Але розкатуватися та виїжджати ми починаємо, як тільки температура “за бортом” стає +5°C і немає снігу та дощу”, — каже Володимир Чернишенко.
Такі марафони — це подорожі, а не перегони, хоча для кожного відрізку є визначений ліміт часу. Бревети потрібно долати комфортно, а не швидко, розповідає рандоннер.
“Коли я тільки починав їздити марафони сім років тому, то визначив для себе мінімальну планку. Щоб проїхати на велосипеді комфортно 100 км, треба, щоб накат до цього моменту вже був 1 тис. км. Так само для 200 км накат має бути 2 тис. км, для 300 — 3 тис. км. Відповідно за сезон у такому ритмі велосипедист набирає приблизно 8-10 тис. км загалом”, — розповідає Володимир Чернишенко.
В Івано-Франківську є чотири велосипедисти, які здолали відстань у 1200 км. Володимир Чернишенко — один з них.
“Ми, з одного боку, сподіваємося, а з другого, — хочемо перевірити, чи Івано-Франківськ готовий народити марафонців, які зможуть подолати 1200 км”, — каже Володимир Чернишенко.