fbpx

Бестселери Дарії Цвєк: як господиня з Франківська навчила мільйони жінок жити смачно. ВІДЕО

Культура 18:02, 21.09, 2018

Коли у повоєнні часи "радянські визволителі" вигнали тоді ще просту вчительку Дарію Цвєк із її квартири, саме дитяче захоплення кулінарією дозволило родині знову звестися на ноги.

Дарія Цвєк взялась готувати обіди для професорів та пекти торти на замовлення. Згодом вона влаштувалась працювати кухаркою у міську лікарню, де поправляли здоров’я і високопоставлені чиновники. Там жінка довела, що навіть дієтична їжа може бути смачною та красивою.

Про це йдеться у фільмі "Регіональна кухня", що демонструвався на телеканалі ZIK.

Майбутня відома кулінарка Дарія Цвєк виросла у містечку Гримайлів на Тернопільщині. З дитинства вона спостерігала, як мама та бабуся пораються біля печі, перетворюючи звичні продукти на смакоту. Усі рецепти дівчинка старанно записувала у спеціальний зошит.

Неабиякий вплив на захоплення Дарії кулінарією мав і батько. Він працював інспектором міністерства скарбу у Варшаві і часто брав доньку у свої робочі поїздки. Саме там дівчинка усвідомила, що їжа має бути не лише смачною. 

"Столи – вишукано сервіровані, страви теж були вишукані. Алкогольним бізнесом тоді займалися євреї. І в той час була можливість побачити, як це все виглядає, скуштувати. А потім уже, після обіду, йшла, власне, ця інспекція", – розповідає онук Дарії Цвєк Андрій Матвіїшин.

У Дарії завжди під рукою були її кулінарні записи, які у першій половині ХХ століття називали просто "переписами". Їх мала чи не кожна галицька господиня. Згодом ці зошити з рецептами передавали з покоління в покоління як родинну реліквію.

"Для галичанина кухня, їжа і якийсь такий домашній побут завжди були важливими. Кожна господиня вважала за честь і за святий обов’язок передати своїй дочці чи внукам свої знання", – зауважує дослідниця галицької кухні Мар’яна Душар.

У 1946 році "радянські визволителі" змушують молоде подружжя Цвєків – викладача української гімназії та шкільну вчительку – покинути свою домівку.

"Одному генералу чи майору радянської армії сподобалась їхня квартира. Це було в той час дуже поширене явище у Львові, в Івано-Франківську та інших містах", – каже Андрій Матвіїшин.

Відтак подружжя залишається без даху над головою. У повоєнний час сім’я не мала грошей навіть, щоб купити продукти. Тоді дитяче захоплення Дарії стає у пригоді.  

"Власне, виживали ті, хто мав доступ до продуктів. Тож вона приватно готувала обіди для професорів. Також пекла торти на замовлення, а дідуньо зранку йшов по вказаних адресах і це розносив", – розповідає онук кулінарки.

Згодом ж, щоб прогодувати сім’ю, Дарія Цвєк залишає вчителювання і влаштовується працювати кухаркою у міську лікарню, де одужують партійні боси. Наїдки "бандерівки" хоч і смакують, але до неї ставляться із осторогою. 

"Там завжди сидів чекіст. Боялись, що "бандерівка" ще якоїсь отрути кудись насипле", – наголошує Матвіїшин.

"Потім її "обкомівці" запрошували, як треба було якийсь прийом зробити. Але ніхто не починав страву, поки вона сама її не спробувала. Боялися, щоб не було якоїсь несподіванки", – додає приятелька Дарії Цвєк Марія Турчин.

Із звичайних і дешевих продуктів Дарія готувала справді вишукані страви. "Високопоставлені" одразу ж помітили талант жінки. Деякі навіть тишком просили, аби вона навчила секретів кулінарії і їхніх дружин. Тоді вона організувала просвітницькі курси. Розповідала усе, починаючи від азів – як сервірувати стіл.

Читайте також: "Оцифрований Франківськ": унікальне новорічне відео з легендарною кулінаркою Дарією Цвєк

Дуже швидко про чудову кулінарку дізнаються не лише в рідному місті, а й далеко за його межами. Рецепти, за якими готує Дарія Цвєк, переписують та поширюють сотні господинь. Зрештою, її гімназійна приятелька, письменниця Ірина Вільде наполягає, аби та видала окрему кулінарну книжку. І в 1960 році на світ з’являється "Солодке печиво", у якій авторка сконцентровує дух українських традицій та галицької кухні. На тлі безликих радянських рецептів вона одразу ж стає бестселером.

"Тоді був голод взагалі на кулінарну книжку, а тим більше – на галицьку, зі своєрідними рецептами. Для жінки спекти пампушки за переписами Дарії Цвєк було певною розрадою", – зауважує Марія Турчин.

"Їй писали листи, телефонували з Полтави, з Дніпропетровська, з Харкова люди, які душею відчували її", – каже пані Марія.

Та на одній книзі диво-кулінарка не зупиняється. Так, з’являються наступні видання: "До святкового столу", "У будні і свята", "Для гостей і сім’ї", "Нашим найменшим".

Рецепти, які зібрала та видала українська кулінарка, фактично безцінні. У них зафіксовано сотні страв, які з давніх-давен були візитною карткою регіонів Галичини. Та й сама Дарія Цвєк постійно наголошувала: "Родинні традиції треба берегти і передавати із покоління у покоління". 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: