Збірки творів Шевченка з власних колекцій представили колишній народний депутат, а тепер громадський активіст Роман Ткач та екс-голова обласної ради, підприємець Ігор Олійник.
Акцію "Ніч із Кобзарем" у Музеї мистецтв Прикарпаття організували Романія Постолянюк та Віталій Перевізник, ГО "Громадські соціальні політики" на вшанування 201-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка. Виставку доповнили виступи акторів Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру, які читали твори Кобзаря.
На виставці представлено близько ста "Кобзарів", найдавніший з яких вийшов у Санкт-Петербурзі у 1884 році. Це видання – зі збірки Романа Ткача.
“Кілька років тому друзі подарували мені Шевченка 1914 року видання, з того часу я захопився “Кобзарями” і до сьогоднішнього дня їх збираю, – розповідає Роман Ткач. – Об’їздив усю Україну, познайомився з багатьма цікавими людьми. Збираю не тільки "Кобзарі", а й загалом "шевченкіану" – вишивки, листівки, бюсти, картини Тараса Шевченка".
"Шевченкіана" Романа Ткача – 300 колекційних екземплярів. І власне 130 "Кобзарів".
"До Шевченка українці завжди зверталися у критичні і складні періоди своєї історії. І щоразу виявлялося, що Кобзареве слово є актуальним і пророчим. От примірник, виданий у Києві у 1918-му році – в час, коли в Україну сунуть москалі. От видання "Кобзаря" у Львові 1942 року, коли Україна мусить боротися з двома окупантами. Видання "Кобзаря" у Гінзбурзі в 1946 році – полонені українці у військовому таборі в американській зоні видали тритомник "Кобзаря", – розповідає про свої книги колекціонер.
За словами Романа Ткача, світ "Кобзаря" – унікальний, захоплюючий, але й трагічний, так само, як доля Шевченка. "Що не візьмеш Кобзар – то детектив. Історія й історії, що захоплюють, – продовжує він. – Маю "Кобзар" 1931 року, ілюстрований відомим українським художником Василем Сідляром. Трагічна доля ілюстратора. У 1937 році його розстріляли. Збереглося два видання Шевченка з його ілюстраціями – ще одне, більш багате, вийшло в 1933 році, в ньому близько 80 ілюстрацій. Тримаєш книгу в руках і маєш відчуття, що вона жива – що в неї художник вклав свою душу…"
Роман Ткач розповідає, що поставив собі за мету знайти всі "Кобзарі", які видавалися в світі.
"Відомо, що станом на 1985 рік у світі "Кобзаря" видали 124 рази ста мовами. От я й хочу зібрати всі ці видання. Окрім, звісно, трьох прижиттєвих – їх зараз дуже важко знайти, це раритетні речі", – каже Роман Ткач.
Найдорожчий для колекціонера "Кобзар" – збірка з переплетенням, на якому зазначено "Неорганічна хімія".
"Не знаю точно, якого року видання, бо тут немає перших сторінкок. Ми дослідили, що це десь приблизно 1925-1926 рік. Певно, хтось тримав цю книгу у своїй домашній біліотеці і боявся її показати", – демонструє книгу колекціонер.
"Є три святі речі для кожного українця – матір, "Отче наш" і "Кобзар". І ми мусимо наших діточок вчити по "Кобзарю" від маленького, – вважає Роман Ткач. – Відкривати і перечитувати Шевченка дуже важливо, особливо в цей останній рік, коли хочеться вити і кричати від безсилля, що у нас війна. Коли зневірюєшся і не знаєш, до чого можеш докластися, тоді відкриваєш "Кобзар" і знаходиш відповідь для себе".