"Будова пасажу Гартенберґів розпочнеться на початку травня наступного року і має бути до осені закінчена, – читаємо в повідомленні. – Пасаж у формі величезного чотирикутника буде критий скляним дахом, а низ викладений штучним каменем. Одно крило буде містити кав’ярню і ресторан, а також великий концертний і бальний зали. Загалом пасаж, плани якого виконали знані архітектори Фельнер і Гельмер з Відня, становитиме для Станиславова справжню окрасу і немало сприятиме наданню місту великоміського характеру".
Ініціаторами й власниками будови були брати Іґнаци і Давид Гартенберґи – відомі ділові люди й багатії Станиславова. Як це часто буває, будівництво розпочалося пізніше, ніж було заплановано – не на початку травня, а в червні. Роботи були закінчені за півроку, тобто й тут будівельники "не вписалися" у початкові строки. Зате результат перевершив усі сподівання – тодішній пасаж мав розкішний вигляд, його інтер’єр прикрашали статуї й картини.
І все було б добре, якби не прикрі випадковості, що з самого початку переслідували пасаж. Містом навіть поповзли чутки, що на будівлі лежить прокляття. Про "фатум", що навис над пасажем, повідомляла й місцева газета "Кур’єр Станиславівський".
В кінці листопада 1904 р. раптово вдарили сильні морози, через які довелося призупинити будівництво. В кінці грудня того ж року тесля Петро Хмельовський, що працював на будові пасажу, заради забави вліз на стовп риштування і спробував покататися на тросі, що був на ньому закріплений. В результаті чого впав з висоти 5 м і отримав серйозні травми. Як повідомляли газети, всього під час будови пасажу покалічилося двоє людей.
В травні 1905 р. в одній із крамниць пасажу спалахнула сварка між агентом фірми, що продавала швейні машинки, і власником крамниці. В розпалі суперечки агент кинув дерев’яну кришку від машинки у велику скляну вітрину, розбивши її на друзки. В липні того ж року виявилося, що скляний дах новозбудованого пасажу протікає, а фонтан, у встановлення якого вгатили силу-силенну грошей, не працює.
В січні 1907 р. в пасажі спалахнула велика пожежа. Сторож помітив, що в трубах під дахом кам’яниці замерзла вода, і почав їх розігрівати. Робив він це, очевидно, дуже необережно, бо дах загорівся, і будівлі були нанесені збитки на 40 тис. корон. В липні того ж року в пасажі серйозно постраждала шестирічна дівчинка. Вона підійшла до дверної рами, що була прихилена біля однієї зі стін, рушила її, і рама впала на неї. Важка дубова конструкція сильно травмувала дитині голову. Але й це ще було не все.
Під час Першої світової війни влітку 1917 р. деморалізовані російські солдати влаштовували в місті погроми з підпалами. Були повністю знищені будинки навколо пасажу Гартенберґів, і сам пасаж суттєво постраждав. Сильно обгоріла кав’ярня "Едісон", що знаходилась у східному крилі будівлі.
Кав'ярня "Едісон" після пожежі 1917 року.
Брати Гартенберґи були багатими, але, подейкують, жадібними. В 1910 р. вони підвищили оплату за винаймання крамниць у пасажі з 1000 до 1500 корон у рік. Контракти з орендарями підписувалися раз на три роки, і ціна зростала після кожного нового укладення договорів. Може, саме через цю захланність вищі сили так незлюбили братів Гартенберґів? В наші часи повідомлень про нещасні випадки в пасажі, слава Богу, не надходило.
Олена БУЧИК