fbpx

Перемога Джамали – неадекватна радість, як танці під реквієм, – Тетяна Малярчук

Суспільство 19:17, 15.05, 2016

Франківська письменниця Тетяна Малярчук порівняла перемогу Джамали на Євробаченні-2016 із фурором капели Кошиця від уряду УНР у Європі в 1921 році.

Ці два історичні факти Тетяна Малярчук зіставила у своєму блозі в соцмережі Фейсбук.

"Спів – це просто спів. Його послухали і забули. Україна перемогла Росію в музичному конкурсі, але це не значить, що вона її дійсно перемогла (чи хоча б відбила атаку). І заарештовані кримці завтра не повиходять з тюрем",  відзначила письменниця.  

Порівняння і висновки варті повного прочитання: 

"У 1919 році уряд УНР вислав капелу Кошиця на дипломатичну роботу в Європу. Місією хору було завойовувати серця європейців, які вперто не хотіли визнавати української держави, українською піснею і українським співом.

Капела проїхалася всіма великими європейськими містами (не завжди вистачало грошей, але то таке) і дійсно спричинилася до неймовірного фурору. Франція, Швейцарія, Бельгія, Англія, Іспанія, Німеччина, потім Північна і Південна Америка  скрізь неймовірний успіх, 12 балів.

Всі австрійські газети (виступ у Відні відбувся в Konzerthaus) написали, що ще ніколи нічого подібного не чули. У Празі на вокзалі чехи проводжали капелу так, як вітали і проводжали лише свого президента Масарика, хоча перший виступ там був зірваний "московськими будівничими єдиної і неділимої". Росіяни начебто скупили всі квитки і капелі довелося виступати перед порожньою залою. 

Капела Кошиця, писала українська преса, зробила для України більше, ніж всі українські посольства і дипломатичні місії разом узяті. Нею так гордилися і пишалися, що аж забули, що співом збудувати європейську демократичну державу все-таки неможливо.

Спів не замінить власної армії, тверезого розуму, тої-таки дипломатії чи потреби в реформах. Спів не змінить факту окупації Криму і теперішніх переслідувань кримських татар. 

Спів  це просто спів. Його послухали і забули. 

Україна перемогла Росію в музичному конкурсі, але це не значить, що вона її дійсно перемогла (чи хоча б відбила атаку). І заарештовані кримці завтра не повиходять з тюрем. 

Світова слава, між іншим, не завадила диригенту Кошицю померти на еміграції у США.

Українську Народну Республіку ніколи не визнали, визнали іншу  соціалістичну.

Кошиць так ніколи більше і не побачив своїх "милих друзів і дорогий Київ".

Джамала, на жаль, може легко повторити його долю і так само втратити свою батьківщину. Може, вже втратила. 

Тому я ніби й радію, сама вперше в житті голосувала з усіх телефонів (Австрія  10 балів))), але, з іншого боку, таке відчуття, що ця радість якась неадекватна, що танцюю під реквієм.

Недооцінюю великі програші і переоцінюю маленькі перемоги".

На фото  капела Кошиця в Барселоні, 1921.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: