Щомісячну державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям та допомогу на дитину одиноким матерям жінка витрачала на свої потреби, зокрема на виплату відсотків за споживчими кредитами.
Через таку поведінку горе-матері дочку за рішенням органу опіки й піклування передали на виховання до школи-інтернату, а утриманням сина займається дід.
Свою вину жінка визнала й розкаялася. Каже, що не працювала, тому не мала змоги утримувати дітей, та пообіцяла виправитися.
Дії жінки, які виразились у злісному ухиленні від утримання дітей, що перебувають на її утриманні, суд кваліфікував за ч. 1 ст.164 КК України, врахував щире каяття і призначив покарання у вигляді грошового стягнення – 150 неоподатковуваних мінімумів.
