“Всі ці програми, ці регіони, вони в принципі приймають більш бюджетного туриста. І для великих компаній вони не завжди бувають цікавими. Більша частина відпочивальників не в змозі заплатити 600-700 доларів за свій відпочинок. Але вони готові заплатити 250-300 дол. Умовно кажучи, український турист платить 2 тис. грн за відпочинок у Львівській області, Івано-Франківській, Одеській, тощо. Саме ця зона більш популярна, і потрібно розбудовувати сервіси і готельне господарство саме виходячи з потреб нинішньої ситуації”, – пояснив президент Асоціації лідерів туристичного бізнесу України Олександр Новіковський під час пресконференції.
Загалом експерт відмічає, що вартість подорожування не змінилась, порівнюючи із минулим роком. “Середній рівень – це 650-750 доларів за одну особу на тиждень, з перельотом, харчуванням, страхуванням. Але вартість змінилась для українських споживачів у гривневому еквіваленті – збільшилась на близько 30%. Якщо минулого року це було 5200-6000 тис. грн, то тепер це 7800-9000 тис. грн. Тому що цей рік курс долара до гривні – майже 12 грн/$”, – порівняв він, пише Finance.UA
“Початок сезону був дуже неприємним і дивним – достатньо затяжна економічна та політична криза сильно вплинула на розвиток туристичної галузі взагалі, вона втратила близько 80% свого потенціалу. Готелі пусті, транспортники без завантаження, туристичні оператори на виїзд без завантаження, а внутрішній туризм існує самостійно, окремою ланкою. Тобто початок сезону був невеселим в цілому для туристичної галузі”, – відмітив Новіковський.
“Якщо брати загальну характеристику, судячи з останніх 13 років, це найгірший сезон. Була криза 2008 року, криза 2009 року, але це було більш короткострокове явище, і більшою мірою політичне, ніж економічне. Але все рівно після політичної кризи, наприклад 2008-го року, були економічні перепади. І вони йшли один за одним. А зараз – подвійний потужний удар в цілому: спершу політична криза, потім економічна, а потім ще один удар – це девальвація гривні”, – додав він. Головною причиною такого спаду є те, що туризм не входить у зону першої необхідності.
