З початку травня виявили випадки зараження людей вірусом мавпячої віспи у 19 країнах, зокрема у США, Канаді, Австралії, Іспанії, Португалії, Великій Британії.
Мавпяча віспа – це рідкісне захворювання, спричинене ДНК-вірусом мавпячої віспи (також відомим як MPV). Вірус мавпячої віспи належить до роду Orthopoxvirus – того ж сімейства вірусів, що і коров’яча віспа і натуральна віспа. Зараження вірусом MPV викликає висипання, подібні до вітряної віспи, пояснює відома дерматовенерологиня, членкиня Європейської асоціаціі дерматологів та Європейської асоціації алергологів Катерина Бакіко.
Мавпяча віспа отримала свою назву від виявлення вірусу у мавп, які досліджувалися в лабораторії в Данії в 1958 році. Перша зареєстрована інфекція людини була в Демократичній Республіці Конго в 1970 році.
Хто хворіє на мавпячу віспу?
Існують два основні штами вірусу мавпячої віспи, які викликали спорадичні спалахи в Африці (від 1 до 2 тисяч випадків на рік) – більш вірулентний штам в басейні Конго і більш м’який штам в Західній Африці. В ендемічних районах більшість хворих заражається хворобою від контакту з тушами інфікованих тварин, м’ясом або кров’ю (передача від тварини до людини). Захворювання найчастіше зустрічається в Демократичній Республіці Конго.
Ізольовані спалахи за межами Африки здебільшого пов’язані з імпортом інфікованих тварин, але все більше фіксується поширення від людини до людини через прямий контакт з рідинами організму (включаючи великі респіраторні краплі), забруднена білизна та постільна білизна є також шляхами передачі.
За останній місяць було зареєстровано понад 100 випадків в Англії, Португалії, Італії, Іспанії, Франції, Бельгії, Австралії, Канаді та США. Поширення від людини до людини стається через фізичну близькість або сексуальну активність, переважно у чоловіків, які мають секс з чоловіками; до того ж ніхто з них не мав нещодавніх подорожей по Африці. Поки що всі випадки були пов’язані з менш вірулентним західноафриканським штамом.
Захворювання може стати більш поширеним, оскільки в 1970-х роках було припинено застосування вакцини проти віспи, яка забезпечує перехресний захист.
Які ознаки мавпячої віспи?
Інкубаційний період від зараження до продромальних симптомів становить 12 днів. У перші 5 днів після зараження пацієнти відчувають «грипоподібні» симптоми, включаючи:
- лихоманку
- головний біль
- м’язові болі
- біль у спині
- нездужання (брак енергії)
- лімфаденопатію (набряк лімфатичних вузлів)
Наявність лімфаденопатії є ключовою ознакою, яка відрізняє мавпячу віспу від вітряної віспи.
Після цього періоду з’являється висип. Ураження переважають на обличчі, але можуть розвиватися на долонях, підошвах, тильній стороні кистей і стоп (останнє є незвичайним при вітряній віспі). Генітальні та перигенітальні ураження були частішими під час спалаху у 2022 році. Висип починається з макуло-папул діаметром 2-5 мм, які переростають у везикули (дрібні пухирі, наповнені рідиною) та пустули (гнійники). Потім покриваються кіркою.
Симптоми зазвичай тривають від 14 до 21 днів, висип триває приблизно 10 днів.
Як діагностується мавпяча віспа?
Продромальні ознаки у поєднанні з розвитком лімфаденопатії та висипання, схожі на вітряну віспу, повинні викликати підозру.
Вірусологічне підтвердження може бути зроблено лікарем:
- Електронна мікроскопія рідини везикули або ексудату шкіри
- Вірусна культура
- ПЛР рідини та ексудату
- Ідентифікація штаму за допомогою геномного секвенування.
Яке лікування?
З огляду на підвищення обізнаності про передачу від людини до людини, особливо під час спалаху 2022 року, хворих слід ізолювати та розпочати відстеження контактів. Тісні контакти з інфікованими особами потрібно обмежити на 21 день.
Може знадобитися підтримуюче симптоматичне лікування (лікування вторинної інфекції, пневмонії та інфекції рогівки).
Дуже молоді пацієнти, пацієнти з недостатнім харчуванням, вагітні жінки та люди з ослабленим імунітетом можуть страждати від більш важкого перебігу захворювання.
Вакцинація проти натуральної віспи забезпечує значний захист (85%) від спорідненого вірусу віспи мавп. З 2019 року у Сполученому Королівстві для профілактики віспи мавп ліцензовані нові дводозові вакцини від штаму Анкара.
Специфічна противірусна терапія цидофовіром або новішим засобом, тековіріматом, може бути показана людям із високим ризиком або людям із тяжким захворюванням.
Прогноз
В останні роки смертність від мавпячої віспи коливалась від 3 до 6%, причому немовлята та люди з ослабленим імунітетом мали вищу смертність.
Під час спалаху епідемії в США в 2003 році не було смертей, а важкий перебіг хвороби, що вимагав госпіталізації, виник лише у 2 маленьких дітей.
Центри із контролю та профілактики хвороб США оприлюднили низку рекомендованих заходів, які можуть сприяти запобіганню зараження вірусом мавпячої віспи.
- Уникати контакту з тваринами, які можуть мати вірус
- Уникати контакту з будь-якими матеріалами, як-то постіль чи речі, які були у контакті із хворою твариною
- Ізолювати інфікованих пацієнтів
- Дотримуватись гігієни рук після контакту з інфікованими тваринами або людьми, мити руки водою з милом або використовувати дезінфікуючий засіб на спиртовій основі
- Користуватись засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) під час догляду за пацієнтами.