Швець із Прикарпаття Роман Хромейчук розіслав військовим на фронт понад 200 пар берців, чобіт і тактичних кросівок. І це не рахуючи відремонтованого взуття.
Волонтерити Роман Хромейчук почав від перших днів повномасштабного вторгнення, оскільки боронити Батьківщину зі зброєю в руках не міг. Взуття для бійців він збирає по всьому світу. Адже попит величезний, повідомляє ТСН.
Роман Хромейчук чоботарює з 16 років, на взутті знається і розуміє, в якому саме хлопцям буде зручно.
У його маленькій взуттєвій майстерні в центрі Косова завжди черга – є чоловіки в одностроях, але переважно жінки – матері, дружини, подруги тих, хто боронить Україну.
Роман не тільки чоботар, ще й священнослужитель, воювати не може. Тож у військкоматі сказали: його фронт в тилу. В якому напрямку волонтерити, думати не довелося, військові та переселенці самі почали приносити йому для ремонту взуття.
Для захисників майстер усе робить безкоштовно
«Взутий у добротне взуття вояк є боєздатний вояк. Тому що навіть якщо є танк, є зброя, а немає взуття, то який з нього вояк. Босий він же не буде воювати», – каже Роман Хромейчук.
Роман не лише ремонтує взуття, а й купує нове. Першу партію тактичних кросівок придбав за власні кошти, далі звернувся до небайдужих з проханням підтримати ініціативу – і понеслося: друзі і геть незнайомі люди з цілого світу допомагають хто чим може. Хтось перераховує гроші, аби Роман сам купував. Хтось пересилає військове взуття – нове чи вживане. Останні, перш ні віддати бійцям, чоботар ремонтує.
«В мене є одна знайома, вона родом з Харкова, живе у Сполучених Штатах Америки. Їй вдалося домовитися з військовою частиною американською, і вони дали 30 пар військового взуття безкоштовно. 30 пар – це можна цілий підрозділ взути», – розповідає Роман.
Взуття – це те, що на передовій ніколи не буває зайвим, каже чоботар.
«Були випадки, коли ми зібрали допомогу одному з підрозділів. Через тиждень чи два вони дзвонять: був прильот до нашого складу з амуніцією, все згоріло, все розбито, ми голі-босі», – говорить Роман.
Поступово його чоботарня перетворилася на мініхаб. До військового взуття за потреби Роман тепер додає й екіпірування – від водонепроникних бахіл і термобілизни до спальних мішків. Кладе навіть спеціальну пасту, що загоює рани на ногах. Понад 200 пар взуття вже розіслав чоботар військовим по всій лінії фронту, і це не рахуючи того, що відремонтував.
