У деяких селах на Прикарпатті мешканці сіль варять самі, точнісінько так само, як століттями робили їхні прадіди. Івано-Франківщина відома дрібними соляними покладами та джерелами з соляною ропою. Зокрема, у Калуському та Долинському районах.
З бутлями чи відрами один за одним до облаштованої громадської криниці з ропою йдуть люди. Місцеві кажуть: такого ажіотажу, скільки живуть, не пам’ятають. По ропу приїжджають навіть мешканці довколишніх сіл, розповідають ТСН.
«А я все так іду, мені на 2-3 місяці стане, бо дотепер я користувався сухою соллю», – каже чоловік, що прийшов до джерела.
Свою сіль селяни тут видобувають століттями. Кажуть: процес не складний, але фізично важкий. Ропу у каструлі ставлять на вогонь, і, коли вона закипає, починає кристалізуватися. Сіль виходить дрібна, наче пісок.
«Щоб повну каструлю виварити, щоб ця сіль виварилися, то потрібно 5 годин. Протягом 5 годин її треба помішувати, бо вона пригорає», – розповідає господиня.
З 5 літрів ропи, каже жінка, виходить кілограм солі. Але більшість селян на виварювання часу не гають – користуються просто самою ропою. Нею поливають салати, другі страви, підсолюють супи, квасять капусту, роблять консервацію. А сало в ропі – пальчики оближеш.
«Давали на експертизу, то казали, що все добре», – пояснюють місцеві.
КУРС писав, що Новицьке джерело з ропою увійде до туристичного маршруту “Бойківська сіль” – йдеться про спільний грантовий проєкт трьох громад Івано-Франківщини: Долинської, Калуської та Новицької.