Військовий Роман Фуштей з Івано-Франківщини третій місяць вчиться жити без ніг, які втратив під Авдіївкою. Роман переніс 22 операції. Нині проходить реабілітацію в Центрі фізичної та реабілітаційної медицини Обласної клінічної лікарні.
Зараз чоловік тренується щодня по кілька годин, щоби якомога швидше підготуватися до протезування. “Страшно було, думав, що нічого не вийде, але з кожним днем все краще. Найважче давалися бруси, щоб вловити балансування. Штанга — легше, бо я із залізом займався колись до армії”, — розповідає Роман Фуштей.
Військовий до війни працював на будівництві. До війська його мобілізували 7 липня минулого року. Воював на Бахмутському та Авдіївському напрямках, під Авдіївкою був важко поранений.
Йшов на позицію 16 листопада і не дійшов близько 200 метрів – став на “лєпєсток”, зламав ногу. Позаду — міномет, скинуло вибуховою хвилею в яму, з якої вилізти вже не зміг. Хлопці витягли й відвели на позицію. На позиції був сім днів зі зламаною ногою, яку обморозив. Був при свідомості, молився. Знеболювальне мав лише на два дні. Дві доби був без їжі й води, розповідає воїн.
Після евакуації переніс 22 операції. Першу — на Донеччині, решта — у Дніпрі та Вінниці. Романові ампутували дві ноги вище колін. Військовий досі відчуває фантомні болі.
“Він приймає препарати від фантомного болю і дуже позитивно налаштований. Він — молодець, позитивний чоловік, тому ми надіємося на його хороший результат. У Романа дуже багато планів на життя, цілей, яких він хоче досягнути”, — каже лікарка фізичної та реабілітаційної медицини Віра Неміш.
Коли Роман Фуштей освоюватиме протези, медики наразі не прогнозують. Пояснюють, що треба працювати і пацієнта до цього готують.
“Ми працюємо над силою рук для того, щоб потім, коли він буде переміщуватися за допомогою милиць, було достатньо сили себе утримувати. Працюємо над силою спини та пресу, щоб була можливість утримувати свій корпус, тому що центр ваги тіла у пацієнта змістився через відсутність ніг”, — говорить фізичний терапевт Петро Смаглій.
Роман Фуштей налаштований на одужання і дякує за підтримку усім, хто поруч з ним: “Дуже хочеться на ноги стати. Піти вчитися або на юридичний, або архітектурний. Головне — не падати духом, взяти себе в руки і йти до мети, щоб стати на ноги…”.