У день другої річниці повномасштабного вторгнення військ рф в Україну рідні полонених з “Азовсталі” провели в Івано-Франківську 23-тю мирну акцію. Учасники прийшли з плакатами на площу біля міської ратуші, аби нагадати про тих, хто досі залишається в російському полоні.
Катерина Галюк разом із дочкою тримає плакат із фотографією свого чоловіка, морського піхотинця. Жінка чекає на його повернення з полону 21 місяць, розповідає Суспільне.
“Ми не втрачаємо надію, бо знаємо, що він там тримається, він — воїн, він — справедливий. І я вірю що чоловік повернеться і ми продовжимо своє життя з чистого аркуша. Дитина росте, кожен день питає про тата, чому немає зв’язку, чому він не повертається? Віримо, що наше диво скоро трапиться і ми почуємо довгоочікувані слова: я — вдома”, — каже Катерина Галюк.
Під час 23-ї мирної акції рідні військовополонених відпускали у небо кульки. На білих — написали міста-герої України, а сині та жовті символізували державний прапор, розповіла організаторка події Ірина Іванова. Син жінки — теж у неволі.
“Ми міняємо локації, бо хочемо, щоб більше людей приходили, щоб кожен ставав голосом полоненого. Якщо про них не говорити, люди байдужіють. Вони звикають до спокою, і дякувати Господу, що в нас — спокій, тому що війна — це страшне. А ми хочемо, щоб люди розуміли, що найсильніші воїни зараз — в полоні. І ми про них нічого не знаємо. Це — страшна невідомість”, — говорить Ірина Іванова.
Свій другий день народження відзначає у полоні син Зоряни Лагай. Бійцю виповнилося 22 роки.
“Ми нічого не знаємо про своїх рідних. Мусимо говорити, кричати, не даємо забути, розумієте, тому що хлопці зробили неможливе. Тепер ми маємо виходити й битися за них”, — говорить Зоряна Лагай.
Серед учасників акції — й Костянтин Бобрик, який з 25 лютого 2022 року боронив Маріуполь. Чоловік отримав численні поранення, лікувався у госпіталі на “Азовсталі” і 17 травня вийшов із заводу у російський полон.
“Десять років ворог знищує наші міста і села. Йому байдуже, він просто нас не вважає людьми. Він каже, що нема такої нації. Нема для них, а для нас нема їх. Ми будемо їх бити й знищувати, як вони знищували гарнізон Маріуполя “, — каже він.
Акція завершилася “молитвою українського націоналіста”.