У суботу, 15 травня, в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового молитовно вшанували 101-шу річницю від дня народження видатної українки, співорганізаторки Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН Славу Стецько.
Поминальну панахиду очолив генеральний вікарій, отець Степан Балагура у співслужінні священнослужителів Катедрального собору.
За його словами, про неї можна дуже багато говорити, але отець виділив один випадок, який йому запам’ятався.
«Коли її вперше обрали до Верховної Ради, вона була найстарша з депутатів і їй випала честь зачитати присягу. Йдучи до трибуни, комуністи закрикували і освистували її, однак вона вийшла і прочитала. Коли наступного разу її знову обрали до Ради, вона отримала ту саму честь – йти і читати присягу. Однак цього разу ніхто не смів її освистати», – нагадав він.
Священослужителі відзначили, що Слава Стецько показала всім, якою має бути жінка в політиці. Це жінка, яка творила неможливі речі, пише пресслужба Івано-Франківської архієпархії УГКЦ.
«У Радянському Союзі казали, що першим ворогом Союзу є Степан Бандера, а другим – подружжя Ярослава і Слави Стецьків», – додав генеральний вікарій.
Довідково: Ярослава (Слава) Йосипівна Стецько (уроджена Ганна Йосипівна Музика) народилася на Тернопільщині. Закінчила Теребовлянську українську гімназію, була діяльною у Марійській дружині. Член ОУН iз 1938 р. У 1939 року закінчила навчання у гуманітарному ліцеї і стала вчителювати. 1941 року розпочала навчання на будівельному факультеті Львівської політехніки.
1943 року ув’язнена німцями у м. Львові. 1944 року за вказівкою Проводу ОУН виїжджає за кордон. 1945 року бере участь у звільненні з-під більшовицького арешту на території Чехії пораненого Ярослава Стецька. Членкиня Проводу ОУН.
Вона очолювала ОУН(б) у період 1991–2001 років. Мріяла про незалежну Україну і при першій нагоді, у 1991 році, повернулась на батьківщину.
Депутатка Верховної Ради України другого, третього і четвертого скликань від виборчого округу № 89 Івано-Франківської області. Найстарший депутат, через це відкривала засідання новообраної Верховної Ради.
12 березня 2003 року померла у Мюнхенській лікарні. Похована на Байковому кладовищі у Києві.
