На Стрітення Господнє, яке християни відзначають сьогодні, 15 лютого, у храмах святять свічки. Стрітенській свічці люди надають особливого значення – їй приписують надприродну силу.
Адже в народі дотепер вірують: якщо молитися із запаленою стрітенською свічкою, від її світла втікають злі духи, і саме тому нею освячують помешкання, вона має силу відвертати або оберігати від стихійних лих, особливо від громовиці. За це її часто так і називають – «громовиця», або «громнича». Стрітенською свічкою обкурювали хворих і немічних, поpоділь під час важких пoлогів, дітей від перeляку, корову з телятком від пoганого ока. Брали її з собою «на щастя» на першу оранку й зажинки.
Сьогодні священники все більше наголошують на тому, щоб не надавати стрітенській свічці надприродних властивостей, а ще гірше – не перетворювати освячену річ на такий собі амулет з магічними здібностями.
Як “правильно користуватися” стрітенською свічкою і чим вона відрізняється від звичайної свічки, придбаної у церкві, розповідає отець Іван Жук з архикатедрального собору Воскресіння Христового УГКЦ Івано-Франківська.
“Стрітенська свічка не повинна стояти для оздоби приміщеня, на шафі чи у серванті. При світлі стрітенської свічки потрібно кожного дня приносити Господеві молитву. Давайте поміркуємо: напевне, молячись щодня, вам і не вистачить однієї свічки. Тому люди освячують їх багато, щоб вистачило на весь рік”, – каже отець Іван.
Він наголошує, що неправильно зберігати свічку за образами, як реліквію: “Так робити не слід. Я ще раз наголошую, що ми освячуємо стрітенську свічку для щоденного використання під час щоденної молитви. Багато родин мають чудову традицію: запалюють цю свічку за обіднім столом, коли вся сім’я зібралась разом. Але знову ж таки наголошую, що перед обідом варто й помолитися!”.
Священик додає, що назву “громовиця” не варто сприймати буквально.
“Коли освячується стрітенська свічка, священник читає певну молитву, свого роду «малий екзорцизм». Свічка стає видимим знаком невидимої Божої ласки. І в особливо важких обставинах життя: при хворобі, важких пологах, коли рідні пускаються в далеку дорогу, потрібно приклонити коліна в молитві і запалати саме стрітенську свічку для підсилення вашої молитви. Щодо вашого питання, чи захищає вона від грому… Є така українська приказка: «Пізно христитися, коли гримить». Як я вже казав, світло віри, надії та любові до нашого Господа має горіти у наших серцях, як ця стрітенська свічка. І це світло має горіти кожного дня, а не тільки тоді, коли блискає та гримить. Бо тоді й свічка не поможе!” – зазначає отець Жук.
Чим же тоді відрізняється стрітенська свічка від звичайної, яку кладемо до великоднього кошика чи освячуємо в інші неділі церковного року? Отець Іван пояснює, що згідно з традицією вірні запалюють свічки ще під час Божественної Літургії, вони горять і під час читання Євангелії, і під час Херувимської пісні. Отож освячення свічок не починається з освяченням води, але ще раніше, під час Літургії. Тому вони мають особливу ласку освячення.
“Ще хотів би наголосити на тому, що стрітенську свічку в жодному випадку не можна використовувати для ворожбицтва чи зливання на віск. Адже використання святих речей у таких нечистих справах називається оскверненням”, – підкреслив священник.
Довідково: Свічка у церковній традиції символізує Світло правди, Світло мудрості, Світло Євангелії, що перемагає темряву гріха. Це символічна жертва, яку приносимо Богу.
Свічки та лампадки використовували в ранні віки християнства під час Богослужіння, бо молилися у катакомбах і підземеллях уночі або вдосвіта. Однак практичне значення свічок було не основним. Вони відіграють важливу символічну роль і виражають вчення Церкви, адже світло свічки – це гарний символ правдивого Божого світла, що ним є Господь наш Ісус Христос. Звичай благословити свічки на Стрітення сягає ХІІ століття і вперше згадується у римсько-германському служебнику.
У давнину свічки виготовляли лише з воску, бо парафіну ще не було. Існує легенда про те, що Господь зробив подарунок людині, пославши бджіл для допомоги їй, тому і бджолині продукти називають даром Божим. З давніх-давен віск, який виробляють бджоли, люди використовували в медицині, косметиці, а ще віск та оливу приносили до храму як жертву Богові. Блаженний Симеон, архиєпископ Солунський, пише, що чистий віск означає чистоту і неоскверненість людей, які його приносять, а м’якість і плавлення воску символізує наше каяття і готовність до послуху Богові.