п'ятниця, 24 листопада

Праліси Карпат: Європа просить зберегти

За Угодою про асоціацію з Євросоюзом Україна взяла зобов'язання адаптувати власне природоохоронне законодавство до європейського. Зараз у цьому напрямку активно працюють фахівці Карпатського національного природного парку. Тут сподіваються, що Угода допоможе врятувати ліси Карпат від масштабних рубок.
Фото Robert Erik. Фото Robert Erik.

В українських Карпатах небагато місць, куди не дісталася людина з сокирою чи пилою. Тому здебільшого вік дерев – років сімдесят. Після війни, коли відбудовувався Радянський Союз, ліс вирубували тотально – без жодних екологічних сентиментів. Серед лісничих тут досі популярна байка про те, як одного разу в конторі місцевого лісокомбінату задзвенів телефон, і коли директор підняв трубку, то почув голос з відомим акцентом: "Странє нужєн лєс". А далі лише гудки – і заціпеніння від переляку. Невідомо, чи історія правдива, бо почути її можна від лісників і на Прикарпатті, і в інших областях. Але рубали завзято і нещадно. 

Вцілів тільки той ліс, якому пощастило вирости у важкодоступних місцях, звідки деревину просто не могли забрати. 

Одна така місцина, як не дивно, поблизу самого Яремча. Тут на сорока гектарах зберігся буковий праліс. Вражають могутні стовбури, охопити які можуть хіба зо троє чоловіків. Крони губляться в небі. Цей ліс практично не знав втручання людини протягом щонайменше трьох століть. Зараз він під охороною Карпатського національного природного парку.

Буковий праліс

Буковий праліс поблизу Яремча

Нацпарк охороняє і досліджує ще кілька таких ділянок  під Микуличином є ялицевий праліс, біля підніжжя Говерли  смерековий. Всього в українських Карпатах, за різними підрахунками, від 16 до 50 тис. га пралісів. На перший погляд, не так і мало. Але це лише кілька відсотків від загальної площі лісів Карпат. Втім, у Європі, за винятком кількох невеликих ділянок на Балканах та Словаччині, пралісів не збереглося зовсім.

У 2007 році ЮНЕСКО включила "Букові праліси Карпат", на теритоії від Чорногірського хреба до гори Вігорлат у Словаччині, у перелік об'єктів Всесвітньої природної спадщини. Три чверті цих пралісів  на території України. 

буковий праліс

 

Заповідного лісу стане більше 

Ключова вимога Євроасоціації в природоохоронній галузі – збільшення заповідних площ українських лісів і захист пралісів. Прикарпатські національні парки працювали у цьому напрямку ще до підписання Угоди в 2014 році. 

Так, з березня 2014 року на території Карпатського НПП Українське товариство охорони птахів за фінансової підтримки міжнародної природоохоронної організації Франкфуртського зоологічного товариства реалізує проект "Збереження Карпатських пралісів".

"Це питання є нагальним, тому що ми підписали Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Згідно з асоціацією, площа природоохоронних територій в Україні має становити 15-16%. На сьогоднішній день маємо 6%. Якщо ми не збільшимо її за рахунок карпатських лісів (це припополинні ліси, це захисні ліси, водорегулюючі ліси), тобто оті верхи не збережемо, то втратимо Карпати – зелені легені Європи",  вважає заступник директора Карпатського НПП Олександр Киселюк.

Олександр КиселюкУ ялицевому пралісі поблизу села Микуличин, заступник директора Карпатського НПП Олександр Киселюк

Головними природоохоронними нормативно-правовими актами в країнах Євросоюзу є Директива про захист диких птахів (№ 2009/147/ЄС) (Пташина Директива) та Директива про збереження природного середовища існування, дикої флори і фауни  (№92/43/ЄС) (Оселищна Директива). Україна зобов’язалась імплементувати ці директиви відповідно до Додатку XXX Угоди про євроасоціацію.

Загалом, положення обох цих директив обумовлюють створення мережі природоохоронних територій NATURA 2000. Для українського законодавства це означає глибокі зміни у сфері довкілля, збереження та охорони флори, фауни.

Сьогодні мережа NATURA 2000 об’єднує найбільш цінні природоохоронні території 28 країн – членів ЄС та забезпечує виконання зобов’язань, прийнятих у рамках Конвенції про охорону біологічного різноманіття. Метою створення мережі NATURA 2000 є гарантія довготривалого збереження найбільш цінних та зникаючих європейських видів та типів оселищ (біотопів, природних середовищ існування).

 

Реалізація проекту "Збереження Карпатських пралісів" передбачає розширення більш як на 100 тисяч гектарів територій дев’яти національних природних парків. Зокрема, планується збільшити площу Карпатського НПП на 25,3 тис. га, НПП "Верховинський" – на 11,7 тис. га, НПП "Гуцульщина" – на 2,7 тис. га, НПП "Черемоський" – на 20,1 тис. га, НПП "Вижницький" – на 8,4 тис. га, НПП "Зачарований край" – на 13,4 тис. га, НПП "Синевир" – на 0,6 тис. га, Ужанський НПП – на 11,4 тис. га, НПП "Сколівські Бескиди" – на 10,9 тис. га.

Саме праліси вважаються найбільшою цінністю Карпатського національного парку. Тут вони представлені 11 типами дерево­станів. Крім основних лісотвірних порід  бук, ялина та ялиця, – зустрічаються рідкісні для нашої місцевості  сосна звичайна та сосна гірська. Особливо цінними є сосновий ялинник, ялинова бучина, ялицева бучина, буковий ялинник.

Сьогодні загальна площа пралісів на території Карпатського НПП становить приблизноо 605,6 га. Найбільше пралісів у масивах Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення (ПОНДВ) – 238 га; Високогірного ПОНДВ – 45,4 га; Яремчанського ПОНДВ – 87 га; Ямнянського ПОНДВ – 48,5 га; Підліснівського ПОНДВ – 41,1 га; Женецького ПОНДВ – 112 га; Татарівського – 5 га; Ворохтянського  5,6 га; Бистрецького – 23,0 га. Найбільше з них збереглося в високогірних смерекових типах лісу (близько 55%); полідомінантних смерекових типах лісу (20%); ялицевих типах лісу (15%); букових типах лісу (5%) та гірськососнових та раритетних соснових (близько 5%).

 

Одна з визначальних рис пралісу – у ньому є дерева різного віку.  

"Старі дерева є першою ознакою пралісу, але цього мало. Другою ознакою пралісу можна вважати наявність мертвих дерев, – розповідає Роман Лазарович. – Тут дерева, які впали, перебувають у кількох стадіях розпаду. В той же час навіть при наявності оцих всіх ознак пралісу, маючи на ділянці площею один-два гектари один пеньок, такий ліс не можна вважати пралісом. Він є лише старовіковим лісом. У пралісі також мають бути молоденькі деревця. Тобто – усі покоління дерев", – пояснює науковий співробітник Карпатського НПП Роман Лазарович, який провів для нас невелику екскурсію по буковому пралісу в Яремчі. 

Такий ліс є природним і здоровим, він здатен протистояти шкідникам та хворобам. Його не вражає одна з найбільших бід карпатських лісів сьогодні – масове всихання смерічників. 

 

Як врятувати ліс

Смерекові ліси всихають не тільки в українських Карпатах, а по всій Європі. Заступник начальника обласного управління лісового і мисливського господарства Роман Олійник дає невтішний прогноз: якщо не вживати ніяких заходів, вже за десятиліття в горах Прикарпаття всохне смерека на 60 тисяч гектарах. Причини фахівці називають різні. Але головна  це віддалений наслідок масових вирубок після Другої світової.

"Після війни значна частина природних лісів була вирубана. Після того почали створювати монокультури, тобто ліси з одного виду смереки. Вона швидко росте, дає великий приріст. Але досвід показує, що це не є стійке насадження. Тобто в пралісі ми бачимо різні види дерев, родинні варіанти, тобто є прадід і є правнук – це стійкий ліс. А в тому лісі всі дерева однакові, одного віку, одної форми. Тому вони нестійкі до природних різних змін", – каже заступник директора Карпатського НПП Олександр Киселюк.

Ще однією причиною всихання смерічників, на думку науковця, є зниження рівня ґрунтових вод загалом у Карпатах: деревам не вистачає вологи.

Третьою причиною, каже Киселюк, є штучне насадження смерекових лісів у нехарактерних для них умовах.

"Тут мав би переважати буковий тип лісу, а посадили смереку. Зрозуміло, що вона не почуватиметься комфортно і врешті, доростаючи до віку 50-70 років, почне всихати", – пояснює науковець.

Науковець радить прибрати ліс, який всихає, та створити природні ліси, які будуть стійкі до захворювань.

"Треба доводити ліс від штучно створеного до природного, і тоді буде позитивний результат. Але щоб досягти цього результату, треба, щоб ліс пройшов повний життєвий цикл, тобто для ялиці це 300 років, – каже науковець. – Ми не повинні дивитися на ліс чисто по-споживацьки, як на картоплю, – посадив і отримав урожай. Якщо ти посадив ліс для того, щоб його зібрати, то має пройти мінімум одне покоління. Тобто ти його посадив – і залиш дітям, внукам".

вирубка лісу в Карпатах

Втім, охороняти природу клаптиками, каже заступник директора Карпатського НПП, – не вихід.

"Треба, по-перше, розширювати заповідний фонд і, по-друге, створювати потужну екологічну мережу, так звані природоохоронні коридори, де взагалі не проводити ніякі заходи в лісі. Так ми збережемо цю систему у більш-менш природному стані", – каже він.

 

Знайти баланс

Лісозаготіля і переробка – одна з важливих галузей в економіці області. Вона створює тисячі робочих місць і дає відчутні надходження до бюджету. Зменшення площ експлуатаційних лісів, скорочення вирубок може мати не тільки позитивний ефект: згортання лісозаготівлі може спричинити соціальну напругу. 

Природоохоронці запевняють, що розширення територій нацпарків не передбачає знищення лісогосподарської галузі.

"Зрозуміло, що людям потрібно дерево – комусь на дрова, комусь на хату. Але ми говоримо, що ті верхові ліси, приполонинні ліси, ліси старші 120 років треба залишити, щоб там накопичувалася органіка, щоб не всихали річки. Хоча лісівники такі ліси вважають перестійними і кажуть, що їх треба зрубати", – відзначає Олександр Киселюк.

Думки науковців та лісівників щодо збереження високогірних лісів розходяться. Серед основних аргументів проти розширення національного парку – необхідність проведення лісогосподарських і протипожежних заходів.

"У найближчі 10 років ми можемо втратити 60 тисяч гектарів смерекових лісів, який просто всохне. На цій площі зосереджено 18-20 мільйонів кубометрів деревини, яку ще можна використати у промисловості, – каже заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Роман Олійник. – Ці ліси здебільшого розташовані у високогір’ї. Для того, щоб у них зайти, почати вибіркові рубки і садити новий ліс, треба побудувати 800 км доріг. На це потрібно 400 мільйонів гривень, при цьому деревина, яку там можна заготовити, коштуватиме 800-900 мільйонів гривень".

Роман Олійник усвідомлює, що такі міркування навряд чи будуть популярні серед критично налаштованої до лісників громадськості. Але вважає, що зараз іншого виходу немає: вражену гангреною тканину треба вирізати, поки хвороба не поширилася катастрофічно. 

Ажіотаж навколо того, що Карпати нещадно рубають, лісівник вважає перебільшеним. За словами Олійника, в області заготовляють 1,2-1,25 млн куб. м деревини в рік. З одного гектара рубають 2,7 куб. м. Для порівняння: у Чернівецькій області з гектара рубають 5,4 куб. м, у Закарпатській – 3,6 куб. м, Львівській – 3 куб. м. За кордоном, каже лісівник, рубають і вдвічі більше.

Разом з тим як працівники парку, так і лісівники погоджуються, що потрібно розробити стратегічний план збалансованого використання природних ресурсів та шукати компроміс між лісівниками, екологами, місцевим населенням і бізнесом.

 

Адаптувати закони

Проект "Збереження Карпатських пралісів" втілюється саме у рамках Угоди про євроасоціацію. Попри те, що на Прикарпатті природно-заповідний фонд в Україні уже відповідає європейській нормі, у нацпарках наполягають, що саме за рахунок карпатських лісів треба піднімати загальнодержавну частку.

"На Франківщині природно-заповідна територія займає 15,7%, але загалом по Україні – 6%. І на сьогодні стоїть проблема: якщо ми хочемо бути з Європою, то маємо мати по державі не менше 15%. Де можемо знайти ці відсотки? Зрозуміло, що не за рахунок антропогенізованих лісових систем у Центральній Україні, а за рахунок Карпатського регіону, за рахунок старовікових лісів", – пояснює Олександр Киселюк.

Наразі Карпатський національний природний парк перебуває на завершальному етапі вступу до Європейської системи збереження дикої природи.

Карпати Горгани

Фото Robert Erik

Європейське товариство дикої природи систематично збирає і аналізує всю інформацію про стан екосистем та правову інформацію. Цей аналіз проводиться для першого етапу оцінки, на якому вирішується, чи конкретна природоохоронна територія відповідає критеріям Європейського стандарту якості дикої природи і системи аудиту (European Wilderness Quality Standard and Audit System criteria).

Другим етапом цього процесу є попередня оцінка потенційної дикої природи, яку виконують експерти Європейського товариства дикої природи. Цього року експерти з Європи провели попередню оцінку на території Карпатського НПП. Нацпарк успішно пройшов цей етап та отримав від директора Європейського товариства дикої природи Диплом кандидата. А вже після повної експертної оцінки кандидат зможе стати повноцінним членом товариства дикої природи.

Наразі єдиним українським членом Європейської системи збереження дикої природи є національний природний парк "Зачарований край" (Закарпатська область). Разом з Карпатським НПП до вступу до Європейської системи збереження дикої природи готується заповідник "Горгани" на Прикарпатті та національний природний парк "Синевир" Закарпатської області.

"Ми працюємо в тому напрямку, щоб збільшити природно-заповідний фонд, а також щоб адаптувати наше природоохоронне законодавство до європейського. Зокрема, на рівні Кабінету міністрів лобіюємо законопроект "Про праліси", беремо участь в обговоренні різних законодавчих актів, зустрічаємося з територіальними громадами, облаштовуємо і покращуємо туристичну інфраструктуру", – відзначає Олександр Киселюк.

На днях у Карпатському національному парку відбувся тренінг з імплементації Оселищної Директиви Європейського Союзу. Це вже третій семінар з імплементації директив Євросоюзу у Карпатському регіоні. Семінар, в якому взяли участь представники з Міністерства екології та природних ресурсів, дослідних інститутів, університетів та наукових установ Академії наук України, мав на меті поглибити розуміння стандартів ЄС щодо збереження природного середовища існування (оселищ) і видів дикої фауни, які мають важливе значення для суспільства.

Ключовий експерт APENA (проект ЄС "Підтримка України в апроксимації напрацьованого законодавства ЄС у сфері навколишнього середовища") Ян Шеффер зі Словаччини розповів про відмінності між українським і європейським законодавством. Наприклад, за українським законодавством дозволене полювання на бобрів та вовків. За директивами ЄС у європейських країнах полювання на бобра заборонене повністю. Винятки становлять лише його популяції у країнах Прибалтики. Для вовка виключення становлять  популяції Греції, Естонії, Іспанії, Латвії, Литви, Польщі, Словаччини, Фінляндії. Також, на відміну від країн ЄС, в Україні дозволене полювання на лісову куницю. Ці та багато інших розбіжностей потрібно уніфікувати. 

Ян Шеффер відзначив, що відповідно до Оселищної Директиви і правила рибальства в Україні застарілі, потребують внесення змін також адміністративний та кримінальний кодекси України. Практично відсутня підтримка на державному рівні проведень досліджень щодо поширення видів та визначення їх категорій, класифікації та інвентаризації типів оселищ, що підлягають охороні.

Повністю адаптувати законодавство в галузі довкілля Україна повинна протягом п'яти років. Позитивні наслідки цих змін будуть помітні не одразу, хіба за десятиліття, але принаймні у карпатських лісів з'явиться надійніший захист і більше шансів вціліти від вирубки. 

 

Марія Гаврилюк

Матеріал публікується в рамках проекту "Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа", що реалізується Громадською організацією "Інтерньюз-Україна" у партнерстві з Товариством Лева та Фондом міжнародної солідарності (Польща).

Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора редакції КУРСу та не обов'язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.

КОМЕНТУВАТИ