Таких, як я, багато. І не лише в Західній Україні. Що ще гірше, то це те, що ситуація з кожним днем стає все безнадійнішою. Телевізор можна не вмикати, про радіо взагалі нема чого сказати, а в газетний кіоск можна і не заглядати – українського там майже нема.
Сказати, що проблеми ніхто не бачить, не можна, бо дискусія відбувається, але голос українськомовних українців губиться в хорі "демократів", які вважають, що все має відбуватися на ринкових засадах і ЗМІ мають самі вирішувати, якою мовою виходити в ефір чи друкуватись (хоч і треба їм віддати належне, що в таких дискусіях вони сором’язливо переходять на українську).
В зв’язку з цим хочу звернути увагу на один факт, який чомусь не помічається і не обговорюється, але, на мою думку, дозволяє відкинути "ринкові" підходи в мовній політиці. Всі найбільші ЗМІ, які, власне, і формують медійний простір в Україні, знаходяться в Києві. Тому нічого дивного в тому, що працівники цих великих ЗМІ є киянами, як і нема нічого дивного в тому, що вони російськомовні. Їм простіше розмовляти російською, простіше писати російською – в них взагалі жодних проблем нема. А те, що за десять кілометрів від Києва починається інша, українськомовна Україна, їм байдуже, а можливо, вони про це і не думають. Так склалось історично, що українськомовні українці мешкають у селах і в малих містах, і тому їх безпосередній вплив на великі ЗМІ незначний. Це стократ посилюється тим, що російську мову розуміють усі, ось і виходить, що для медійного бізнесу українська стає нецікавою. Така ситуація є несправедливою і стає нестерпною для мільйонів українськомовних українців.
Наразі можемо лише закликати владу щось з цим робити, бо ринкові механізми тут не працюють.
Хіба це був ринковий механізм, коли українську мову всіма можливими засобами заганяли в маргінес, коли штучно змінювали правила правопису і змінювали словники під потреби русифікації? Русифікація проводилась зовсім не демократичними і не ринковими способами, але вона значною мірою вдалась, а тепер успішно продовжується вже вельми демократично і за всіма законами ринкової економіки. Але ж нас, тих, хто розмовляє і думає українською, чимало, і те, що в Києві українці в основному послуговуються російською, не може бути підставою для того, щоб позбавляти нас українськомовних ЗМІ. Це несправедливо принаймні.
Написав з метою закликати всіх однодумців почати говорити про це голосніше – може, хтось та й почує.
