Кілька днів тому в російській Держдумі зареєстрували законопроект про надання статусу учасника бойових дій душителям "празької весни". Така ініціатива не дивує, як і виклично-зізнавче формулювання закону, що цілком у дусі сучасної політичної риторики: "виконання завдань з придушення спроби державного перевороту і забезпечення стабілізації обстановки в Чехословацькій Соціалістичній Республіці в ході здійснення великомасштабної військово-стратегічної операції військами держав – членів Організації Варшавського Договору: з 21 серпня по листопад 1968 року".
Увагу до себе привернув більше текст пояснювальної записки, у якому як аргумент наголошується, що Україна, мовляв, надала відповідний статус та пільги учасникам бойових дій у Чехословаччині ще далекого 1994 року, а російським чотирьом тисячам інтернаціоналістів шматок празького торта в горло не лізе від образи, що їх забуто.
За читанням на дозвіллі нашого законодавства з’ясувалося, що ми оплачуємо пільги не лише ветеранам оголошених Радянським Союзом воєн і воєнних інтервенцій (Угорщина 1956 р.; Чехословаччина, 1968-69 рр.; Афганістан, 1978-89 рр.), але й учасникам різноманітних "гібридних" збройних конфліктів, радянським "зеленим чоловічкам". Вірніше, на той час, залежно від легенди, спортсменам, туристам-відпускникам, студентам, будівельникам, залізничникам.
"1979 рік. Ми, по легенді МЗС, чергова група "радянських волейболістів", а насправді – молоді офіцери-авіатехніки ВПС Тихоокеанського флоту, одягнені в однакові штани 50-го розміру, і краватки бовтаються на тонких шиях, виявилися в спекотній Африці, у Асмарі (Ефіопія), – згадує підполковник Олександр Юрасов. – Напевно, любили в Ефіопії грати в волейбол, і саме з Радянським Союзом, оскільки в 70-90-х роках тут побувало понад 11 тис. радянських волейболістів".
Постанова Кабміну від 8 лютого 1994 р. N 63, що затвердила Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, – це історія радянських гібридних воєн, з учасниками яких ми розплачуємося й досі. Географію складають Алжир, Ангола, Бангладеш, В’єтнам, Ефіопія, Єгипет, Ємен, Камбоджа, Китай, Куба, Лаос, Мозамбік, Північна Корея, Сирія, Сомалі та ін.
У питанні пільг для "зелених чоловічків" ми випереджаємо росіян. До прикладу, Україна визнала учасниками бойових дій радянських "туристів", що прибули на Кубу в 1962 році пасажирськими теплоходами "Побєда" і "Адмірал Нахімов". Росія досі вдає, що мета поїздки була виключно пізнавально-оздоровча.
Україна оплачує пільги радянським "інженерам", яких ганебно прогнали у 1977 році з Сомалі. Росія не визнає поразок, а відтак і участі у бойових діях в цій країні.
Але найбільше вражає те, що Україна досі зберігає ветеранський статус та пільги "особам, які брали участь в ліквідації диверсійно-терористичних груп і бандитизму в 1944-1951 роках на території України, Білорусії, Латвії, Литви, Естонії".
Вояки УПА можуть одержати такий статус за кількох умов:
- якщо брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 роках;
- якщо не вчинили злочинів проти миру і людства та реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".
Їхні кати отримують пільги безумовно.
Російський додаток до профільного закону "Про ветеранів", який визначає території вторгнень, завершується Грузією з таким формулюванням: "виконання завдань по забезпеченню безпеки і захисту громадян Російської Федерації, які проживають на територіях Республіки Південна Осетія та Республіки Абхазія: з 8 по 22 серпня 2008 року".
Криму та Донбасу там поки що нема.
Наш перелік учасників бойових дій завершується бійцями АТО. Варто сподіватися, що він не доповниться, як уже траплялося, їхніми ворогами.
