п'ятниця, 24 листопада

Система

Наталія Сербин Громадська активістка, волонтер, співзасновник ініціативи "Поранені SOS".
Вона встояла і готується оголосити свій цинічний вирок змінам, яких так сподівалися українці після революції і війни.

Я згадую перші зустрічі солдатів з фронту. Це неймовірне відчуття, колись тільки у фільмах подібне бачили, а зараз сам переживаєш, коли поранений, який переніс десятки операцій, виходить сам з київського з поїзда.

Але це добре відчуття швидко зникає, бо включається система.

Довідки, папірчики, папки, запах затхлих коридорів, рипучі двері, що залишились у спадок ще від совка, і очі зомбі – носіїв системи, завжди злі і нещасні водночас. Червоні губи, укладки, декольте, товсті невиразні чоловіки з "барсєтками"  це образ сучасного працівника-службовця-управлінця.

Пострадянська система, яку всі так прагнули реформувати, все-таки добре вистояла і не зносилась. Солдати після війни, як ніхто, відчули непробивну міць цієї добре організованої машини.

Людина, яка кілька місяців тому була мобілізована і пішла на фронт, ніби зникла, тому після передової усе починається з нового вордівського документу. На солдата починають формувати нову папку і просять зібрати все, що він робив на фронті і поза, вимагають навіть того, чого вже давно не існує. Система без цього не може, в її "пам’яті" залишилися давно здані воєнні частини і населені пункти, неіснуючі польові пошти і прізвища тих, хто вже не з нами. 

Навіщо? Це годі збагнути. Здається, система так живиться людськими соками і енергією. Вона наче кайфує від отого втомленого чекання, поки твої дані вводять в якусь нікому не потрібну базу, а в твоїй голові нотується це постійне клацання по клавіатурі довгих нігтів з штучного гелю чи то акрилу на пальчиках красивої і доглянутої панянки, що вже зазомбована системою, але дуже з того пишається. Ба гірше, за входження в цю систему вона дала внесок від 500 до 1000 доларів.  Це тріумфальне досягнення системи – коли за те, щоб бути у ній, платиш більше, ніж отримуєш.  

Я все частіше бачу очі втомлених солдатів, які ходять вгору-вниз по блискучих сходинках системи. Система інколи хоче продемонструвати свою могутність і блокує їх, як старий ліфт, виключається світло і зупиняється, щоб перевірити солдата на витривалість.

Система – це те, що найбільше  втомило людей. Від цього ненаситного паразита насолоду отримує тільки кілька тисяч зомбі, які її очолюють і підтримують у русі.

Мені інколи пропонують "боротися з системою зсередини". Бачила я таких, що після Майдану йшли на посади і говорили про велику місію – змінити систему. В мене навіть була надія на їхній успіх, але все завершувалося традиційно. "Не можу, система не пускає". Пропали, як кораблі в Бермудському трикутнику.

Який же вихід? Напевне, треба просто звільнити зомбі  носіїв системи. Хто на це наважиться? Може, Саакашвілі. За 90 днів він суттєво скоротив чисельність одеської "філії" системи. Напевно, позбутися треба принаймні більше половини зомбіфікованих, тоді у нових людей буде більше шансів перемогти. Можливо, треба діяти подібно до того, як роблять з новою поліцією.  

Далі – інструменти, з якими працюють люди в системі. Скажімо, зомбі не можуть без паперу. Треба притискати печатку до бумажок і підпис свій, виплеканий десятиліттями, ставити... Та нове покоління інше, нам приємніше торкатися сенсорного екрану, аніж до паперу. Значить, екранів і електронного урядування має ставати більше, паперу менше. З цього починати.

І так по кроку і по кліку, наче очищаючи персональний комп’ютер  по дисках, по папках, ярлик за ярликом – всіх носіїв системи треба експортувати в корзину. "Як Зіну в корзіну". Пішла ж, хоч противилася.

Прикро тільки, що, окрім грузинського реформатора, ніхто не наважується цього робити, бо люди системи дуже завзято її бережуть і охороняють. Тому боротьба нас чекає довга. Бо навіть ті, що народилися уже в 90-их роках, наче поза "старою системою", легко до неї приростають, як молода щепа до старої трухлявої яблуні. Не здатної вже на жодні плоди. 

Давайте братися рубати трухлятину і плекати новий сад. 

КОМЕНТУВАТИ
  • pereslip 0 Відповісти Тільки при створенні Територіальних Громад Українського народу в кожному населеному пункті краю в відповідності з Конституцією України в первісній її редакції,та ЦПК,що діяв до змін в (якщо не помиляюсь до 2004),які визнаються міжнародною спільнотою,перед якими за свою роботу мають звітуватися чиновники всіх рівнів система буде змінена. Призначення та вибори необхідні по професійному підбору а не партійній приналежності, та кумівству, ким наповнені багаточисльні чиновницькі кабінети,склад яких працює на паперотворчість ,не вирішуючи проблем. а тільки дотримання термінів відповіді на запити та пропозиції громадян.З повагою
  • Aleksander Wojcik 0 Відповісти Пані Наталю, гарно стаття. Але за Вашим рецептом систему не змінити - те, що Ви пропонуєте (нові люди), насправді тільки укріпить стару систему. Система - це не люди, а спосіб функціонування механізму влади. Не вибудувавши новий механізм, старий ніколи не зламати, бо система влади існує завжди. Ми мусимо створити альтернативну систему і поступово наповнити її тим ресурсом, про який Ви кажете - людьми. Тому я б пропонував перед тим, як рубати трухлятину, добре уявити собі, що саме ми посадимо на її місці.