Цю новину майже ніхто і не помітив. А що такого – просто ще одна страшна дорожня аварія. Просто 16 людей стали її жертвами, із них сім загинули на місці. Начальник Кабміну Яценюк принагідно заявив, що в усьому винні відсутні талони техогляду. Хоча краще б він поговорив з суспільством про системну проблему високої аварійності і смертності на дорогах, із якою треба щось робити. Бо ж якраз є предмет для розмови – минулого тижня Департамент ДАІ МВС порадував нас і уряд публікацією свіжої статистики за 2014 рік.
Статистика ця містить дивовижні новини. Для звичайної людини це може виглядати як жарт, але курці з ДАІ МВС публікують їх на повному серйозі. В країні намалювались три регіони-лідери у сфері покращення безпеки на дорогах, причому з незнаними в історії результатами: в Криму за минулий рік аварійність зменшилась на 83,4%, в Донецькій області на 53,1%, а в Луганській – на 54,6%!
Ці феноменальні "успіхи", звичайно, вплинули на національну картину, дозволивши ДАІшникам відзвітувати про 19,8% зниження аварійності по всій країні і 7,6% зниження смертності. Схоже, ДАІ натрапило на геніальну ідею: якщо щороку віддавати Росії по один-два регіони, то аварійність і смертність від ДТП в Україні будуть стабільно знижуватись (відносно попереднього року) і врешті-решт скоротяться до нуля разом із самою Україною! Будемо сподіватись, що цим комбінаторам не вдасться втілити їхній план, бо раніше до нуля скоротиться сама ДАІ.
Звісно, насправді статисти від міліції просто не захотіли позначити у своїх таблицях той факт, що вони не мають повних даних з цих трьох регіонів та Севастополя. І що про "покращення" ситуації в країні говорити, як мінімум, некоректно.
Яка ж реальна ситуація з безпекою доріг? Аби відповісти на це питання, довелося зробити невелике розслідування. Для початку знаходимо дані по Криму на сайті російського МВС (до речі, на відміну від нашого ДАІ, там викладають таблиці у форматі Excel, хоча ховають свою сумну правду іншими хитрими способами). Дані з Криму у них стартують з квітня. Припускаючи, що цифри української ДАІ покривають період до кінця березня, методом додавання отримуємо сумарний показник по півострову. Кількість вбитих людей на дорогах Криму у 2014 році склала 295 осіб (+10% відносно 2013 року), хоча у Севастополі зменшилась на одну особу. Кількість поранених на обох територіях склала 2771 (+3%). Можна припустити, що перемалювання машин ДАІ на ГИБДД не принесло більше порядку на дороги Криму і показники автономії поволі наближатимуться до середньоросійських.
Даних стосовно ДТП у неконтрольованих українською ДАІ районах Донецької і Луганської областей знайти не вдалося, та й навряд чи їх хтось там збирав. Очевидно, що людей і автомобілів там стало значно менше. Але, з другого боку, культура водіння тих, хто все-таки їздить, навряд чи стала кращою у воєнний час. Та й додалися незнані до того дорожні аварії через різні воєнні причини. Тому для нашого аналізу можна умовно припустити, що дорожня смертність в цих областях була ідентична попередньому, 2013 року.
Склавши докупи всі ці числа, отримуємо оціночний показник за 2014 рік: 5016 вбитих і 37 788 поранених від автомобілів. Це більше, ніж у 2013 році, – на 4% і 1%, відповідно. Це фактично майже такі самі людські втрати, яких Україна зазнала на фронті! От вже правду хтось сказав – "неоголошена війна на дорогах". І так щороку. І навіть у 2014 році нічого не змінилося, коли, здавалося б, все сприяє Україні: і розбиті вщент дороги, і дорожезне пальне, і майже нульові продажі нових автомобілів, і відсутнє кредитування. Але ні – смертність не знизилась і навіть не зафіксувалась, а трохи зросла. Ну, це якщо можна назвати 200 загиблих людей словом "трохи".
Я додатково перевірив ці висновки, повністю виключивши з розрахунків чотири "неспокійні" регіони і залишивши повністю контрольовані українським урядом 22 області та столицю. Вийшло те саме зростання смертності на 4 відсотки.
Аби осягнути всю трагічність ситуації, пропоную вам ознайомитися з регіональним контекстом – показниками смертності у наших майбутніх сусідів по Європейській Унії.
Це відносні показники – кількість смертей на один мільйон населення. Вони не враховують той факт, що Україна, як і Росія, дуже бідна на автомобілі. У нас на тисячу людей близько 200 автівок, коли в країнах ЄС їх може бути 400-500, а то й більше. Зробивши поправку на цю важливу статистичну обставину, маємо інший графік – кількість смертей на мільйон зареєстрованих автомобілів.
Чому ж у нас все так погано? Чому так багато трупів? Відповісти на це питання непросто, потрібно збирати додаткові дані і їх аналізувати. Потрібні дослідження. Потрібне бажання розібратися в проблемі і почати її вирішувати.
Читайте також: Смерть Скрябіна: причини і уроки
Наявна у відкритому доступі статистика ДАІ про причини, обставини і типові сценарії ДТП неповна і викривлена, хоча й дає певне уявлення. Також певне уявлення дають звіти і рекомендації міжнародних організацій. Я це все уважно вивчав, але наводити тут не буду. Наведу лише висновки.
Головні фактори ризику – це ті обставини, за яких стається найбільша кількість дорожних смертей. Це не причини, а саме фактори ризику, бо причина у кожної історії своя і її має встановлювати слідство.
- Зависока швидкість – це вбивця номер один. Всі зіткнення на швидкості понад 60 км/год дуже небезпечні, особливо за участю пішоходів і особливо якщо пасажири автівки ігнорують паси безпеки. Люди, їздіть повільніше – на цвинтар ви ще встигнете.
- Алкоголь – тут все зрозуміло, "бухло" і "кермо" не римуються. І алкоголь вбиває не лише в крові водіїв, а й велосипедистів та пішоходів, особливо в сільській місцевості, і тим більше вночі.
- Темний час доби. Пішоходи, велосипедисти і гужовий транспорт часто взагалі невидні водію в темний час, бо не мають світлових приладів чи бодай рефлекторів. Особливо їх тяжко побачити вчасно, коли ваш автомобіль їде швидко, зустрічний мудак сліпить вам очі переробленими на базарі фарами, а в повітрі дощ або туман. Ну, і алкоголь часто додається в цей і без того страшний коктейль.
- Невикористання ременів безпеки – це вже майже суїцид. Відносно легкі аварії, які у Польщі закінчуються переляком і болем в області плеча, в Україні закінчуються ношами і лікарнею. А оскільки швидка допомога в нас їздить нешвидко, а сільські лікарні ледве живі, то пацієнтам часто виписують свідоцтво про смерть.
Якщо ви звичайна людина, то мінімізуйте участь цих факторів ризику у своїх пересуваннях. Якщо ви держава чи міністр, то вам треба розробляти програми, стратегії і законопроекти, що адресують ці фактори ризику. Якщо ви розробляєте і підписуєте програми і стратегії, які навіть теоретично на ці фактори не впливають, то ви марнуєте ресурси. Поки що уряди і міністри займалися лише цим.
Що далі? Далі міг би бути довгий монолог на тему "що робити", але якщо я його зараз напишу, то ця стаття вийде вже занадто довгою. Краще це буде темою окремої статті. Тут лише зазначу, що реформа МВС, зокрема створення патрульної поліції замість ДАІ – вірний і обнадійливий крок. Я вивчав цю реформу, я стежу за її перебігом і я справді вірю в неї. Тому навіть перейду на англійську:
Dear Eka Zguladze and the international team of experts & donors working on the police reform in Ukraine! Please keep doing your great job! I know it's tough, but I believe in you!
Ой, майже забув! Щоб ситуація почала змінюватись на краще, наш демократичний, ультраєвропейський та псевдореформаторський уряд, а також молодий та амбітний парламент могли б виконати записані в Коаліційній угоді положення. Там є розділ 11 про транспорт, а у ньому підрозділ про безпеку. Всього шість пунктів, із яких насправді має потенціал лише один – про камери автоматичної фіксації порушень ПДР. Дуже прошу особисто Арсенія Петровича, а також народних депутатів, зокрема керівника підкомітету з безпеки дорожнього руху Ігоря Діденка та його партію "Самопоміч", просто "взяти і зробити" бодай цей один пункт.
