Вже давно обіцяв зацікавленим людям написати цей текст. Я не ставлю за мету когось образити та спробую уникнути пастки узагальнення. Ціль цього допису – поділитись своїми думками про те, як масове поширення машин з номерами PL, LT, BG та подібними впливає на безпеку руху в Україні.
Мої думки базуються на масиві знань про безпеку дорожнього руху з наукової точки зору, які я здобув з академічного і професійного досвіду в США та Україні. Я використовую те, що знаю про фактори ризику в автомобільному транспорті, теорію ймовірності, статистику, соціологію, економіку, громадську безпеку.
Інша підстава для моїх думок – численні кейси аварій за участі так званих “автомобілів на європейській реєстрації”, які я вивчаю з публікацій мас-медіа, власних спостережень на дорогах та спілкування з працівниками поліції. Цей текст не є дослідженням, оскільки він не базується на кількісних методах. Попри ненауковість я вважаю ці думки й гіпотези вартими викладення на загальний огляд, щоб обговорити їх та, можливо, поглибити чи скоригувати.
Я не хочу сказати, що всі водії машин на єврономерах погані, бо це не так. Цей текст слід сприймати не індивідуально, а крізь призму теорії великих чисел. Чорний ринок автомобілів можна порівняти з чорним ринком алкоголю. Алкоголь сам по собі не є злом, і не кожен, хто сьогодні ввечері вживатиме алкоголь, помре від цирозу або вчинить злочин. Однак широка доступність алкоголю, фізична й фінансова, є великим фактором ризику для суспільства з різних точок зору: публічного здоров’я, злочинності, виховання молоді тощо. Тому ринок алкоголю в кожній державі регулюється та обкладається додатковим податком – акцизом.
Однак повернімось до нашої європроблеми. А для початку її сформулюємо. Я бачу це так: Через слабкість державних інституцій та юридичну казуїстику в Україні утворився й стрімко зростає чорний ринок автомобілів, які не зареєстровані відповідно до українського законодавства, мають значно нижчу за ринкову ціну і доступні всім охочим незалежно від громадянства, віку, стану здоров’я та наявності водійського посвідчення.
Ця проблема має різні аспекти, кожен з яких заслуговує на ретельний аналіз. Наведу ті, що бачу:
- Юридичний. Законність, міжнародне право, тимчасова реєстрація, транзит, суди, штрафи, виконавча служба, митний кодекс, цивільний кодекс, повноваження поліції, необхідність змін до законодавства тощо.
- Економічно-податковий. Розмір митних ставок, автомобільне лобі в парламенті, Васадзе, варіанти “амністії” єврономерів тощо.
- Слідчо-оперативний. Проблема розшуку злочинців та/або учасників ДТП, які використовували автомобіль на “єврономерах” і втекли з місця події.
- Соціально-фінансовий. Скільки повинні коштувати автомобілі, автомобіль – це є розкіш чи засіб пересування, чому вони у нас “такі дорогі”, а там в Європах – “такі дешеві” тощо.
- Аспект безпеки руху. Наскільки присутність “євромобілів” впливає на стан аварійності і травматизму в Україні, якщо взагалі впливає.
Я не збираюсь розкривати всі ці аспекти, в деяких із них мої знання досить поверхневі. Я би хотів поговорити про пункт 5, а колись пізніше, можливо, про пункт 4.
Отже, стосовно дорожньої безпеки моя гіпотеза така: наявність ринку дешевих незареєстрованих автомобілів в Україні є додатковим фактором ризику для безпеки дорожнього руху та призводить до зростання кількості аварій, травм та смертей.
Як саме впливають легкодоступні незареєстровані в Україні автомобілі на безпеку руху? Давайте поміркуємо.
1. Фактор кількості. Євромобілі, які часто є євромотлохом, створюють додаткові ризики просто своєю масовістю. Чим більше автомобілів перебуває в певній мережі автодоріг чи вулиць, тим статистично більшою є кількість конфліктів між ними, а отже, ймовірність зіткнень, травм і смертей. Наприклад, у Поліському районі Київської області за минулий рік взагалі було нуль загиблих в ДТП (Vision Zero досягнуто!) – просто тому, що там дуже мало і доріг, і автомобілів.
Кількість “євроавтомобілів” у містах України поки що ніхто не рахував, однак візуально помітно, що в деяких містах їх частка становить принаймні 1% від загального трафіку, а можливо, сягає й 5%. Однак у цьому пункті може ховатись і “хороша новина” для великих міст – Львова, Києва, Одеси, Харкова, Дніпра. Збільшення кількості автомобілів на 5-10% завдяки “євробляхам” може мати позитивний ефект на безпеку руху у ваших містах через те, що рух на вулицях і мостах просто зупиниться! Затори стануть не тимчасовими, а постійними та всеосяжними. У заторах ніхто не гине в ДТП, тому з точки зору безпеки руху – це ОК! Однак це не ОК з усіх інших точок зору. Я думаю, Львів та Київ зупиняться вже у вересні, коли закінчиться сезон відпусток. Шкода, Яндекс тепер не можна використовувати як метрику.
2. Нові недосвідчені водії. Світова наука свідчить, що молоді водії, які мають до двох років досвіду керування, схильні після перших місяців практики дуже переоцінювати свої водійські здібності та мають підвищені ризики скоєння ДТП. Особливо багато таких серед осіб чоловічої статі молодого віку.
Додатковим фактором небезпеки є так звані водії першого покоління, батьки яких не мали автомобіля й для яких це не щоденна частина життя, а нова модна іграшка, яку вони нарешті “здобули”. Таким молодим драйверам уже за декілька днів після сідання за кермо починає здаватись, що вони повністю опанували мистецтво вправного керування автомобілем (що не є правдою), і вони схильні хизуватись цією ілюзією перед своїми друзями й подругами та брати на себе надмірні ризики – наприклад, ставити рекорди швидкості чи вживати алкоголь перед водінням.
Наявність ринку автомобілів на “євробляхах” відкрила автомобільний шлях цій великій когорті таких молодиків без автомобільної історії, але з завищеною самооцінкою та відсутністю вміння оцінювати ризики. 18-25-річні особи тепер стали автомобілістами на модних “ауді” та “бумерах”. І вони додались до меншої за чисельністю, але однаково небезпечної групи мажорів з великих міст, яким “права” і “тачки” купують батьки, і разом з ними тепер регулярно калічать себе та інших на дорогах. Один з прикладів – дівчата з міста Ізюм, які загинули в прямому ефірі Інстаграма, низько летячи на своєму чорному “бе-ем-ве“.
3. Водії без водійських посвідчень. Автомобілі на “єврономерах” зазвичай оформлені на підставних людей з Литви чи Польщі та продаються без будь-якої реєстрації чи ідентифікації покупця. Українське законодавство довіреності на право керування не вимагає, поліція не має право зупиняти автомобілі без факту порушення ними правил дорожнього руху. Це все призводить до того, що автомобілі на євробляхах інколи купують і використовують особи, яким не виповнилось 18 років або які позбавлені водійських прав чи просто ніколи їх не мали. Частка таких водіїв може бути малою, а може й не бути. Приклад – смертельне ДТП у Франківську, результати якого я особисто спостерігав. 17-річний юнак, керуючи стареньким Гольфом, на великій швидкості в дощову погоду збив жінку на добре освітленому переході та втік з місця події. Він був знайдений виключно завдяки тому, що патрульна поліція добре робить свою роботу і знає місто.
4. Фактор фінансової доступності. В описаному вище випадку, за переказами, 17-річний водій купив старий Гольф за 600 баксів за кілька тижнів перед трагедією. Якби чорного “євроринку” не існувало, за такі гроші можна було б купити хіба що 100-кубовий скутер. Незареєстрований скутер – це також погано для безпеки, але це менш небезпечно, ніж автомобіль. Автомобілі за ціною 15-50 тисяч гривень за умови слабкості державних інституцій (поліції, судів, відсутності камер фіксації порушень, відсутності адекватних санкцій за керування без посвідчення) – це дуже великий додатковий ризик для суспільної безпеки. На цьому етапі розвитку України автомобілі не повинні стати різко дешевими. Негативні наслідки такого рішення будуть вищими за переваги.
5. Фактор потужності. В автолібертаріанців є такий аргумент, що якби ринку єврономерів в Україні не існувало, то неадекватні молодики з пунктів 2-3 могли би купити собі за 25 тис. грн “Таврію Славуту” чи позичити в дідуся “Жигулі”, і таким чином все одно становили б загрозу безпеці. Це так, але не зовсім.
Адже, по-перше, Славута чи Жигулі – це не круто, відтак і особливого ентузіазму в нашої цільової аудиторії не викликають. Вони краще куплять айфон або просто бухатимуть. А по-друге, “євромобілі”, як правило, значно потужніші за “Славуту”, при тому що мають однакову ціну. В деяких країнах водіям із малим досвідом взагалі законодавчо заборонено сідати за кермо автомобілів, які мають потужність, більшу за певну кількість кінських сил. Тому що машина з двигуном 2.5 і більше літрів, яка може розігнатись до 200+ км/год і своїм технічним рівнем створює в неофіта ілюзію повного контролю і захищеності, спонукає до “крутого водіння” й “понтів” значно більше, ніж дідусева “копійка”. Приклад – ДТП з чорним БМВ на Набережному шосе в Києві, яке, судячи з пошкоджень автомобіля, летіло понад 200 км/год.
6. Кримінальний елемент. Наскільки мені відомо з новин та спілкування з поліцією, діячі кримінальної сфери тепер віддають перевагу саме євробляхам. І це також становить додаткову загрозу безпеці руху.
По-перше, якщо ти їдеш на злочин чи перебуваєш в розшуку, то ти навряд чи будеш особливо дбати про те, щоб акуратно та безпечно керувати автом. (Є і зворотня гіпотеза, що такі люди, навпаки, будуть їздити більш спокійно і обережно, щоб їх не спинила патрульна поліція. Однак не слід забувати, що на більшості території України патрульної поліції немає, а там, де вона є, вона часто буває недоукомплектованою й перевантаженою, відтак дуже рідко зупиняє автомобілі за порушення ПДР (наприклад, у Києві чи в Одесі)).
По-друге, на випадок переслідування поліцією або ДТП у тебе як кримінального діяча завжди може бути план, що ти спочатку втікаєш від переслідування на своєму потужному Ауді А6, а потім просто кидаєш машину де-небудь і ніколи до неї не повертаєшся. Штука чи дві баксів – невисока ціна за втечу, однак під час цієї втечі ризики для безпеки руху вимірюються мільйонами. І по-третє, в тебе є досить вагомі підстави вірити, що в разі успішної втечі, навіть якщо у процесі ти спричинив купу ДТП, тебе ніколи не знайдуть. Бо всі ниточки ведуть в Литву на якихось підставних осіб, які ніколи тебе в очі не бачили.
Здається, я висловив усе, що хотів. Сподіваюсь, ніхто не сприйняв мої судження та оцінки особисто, бо я нікого не хотів образити та нічого не хотів перекрутити.
Якщо ви зробили висновок, що я упереджений, – то це так, я упереджений на користь безпеки. Я вважаю, що людське життя – найцінніше, і ми як держава повинні робити все, аби припинити ці жахливі втрати на дорогах. Тобто ми повинні вимірювати і зменшувати кожен існуючий фактор ризику – швидкості, алкоголю, непристібнутих ременів, небезпечної інфраструктури, і так, також і дешевих незареєстрованих автомобілів (зауважте, цей фактор далеко не на першому місці).
Тому я за те, що треба якнайшвидше “прикрити лавочку” євромобілів, доки їх кількість не сягла мільйонів.
Своїм знайомим та усім читачам раджу не влізати в ці євросхеми, а якщо вже влізли – подумати про те, як вилізти. Бо ви ризикуєте не лише втратити автомобіль, а ще й отримати від суду чималий штраф, за який спокійно могли б купити щось пристойне на українських номерах.
Якщо ви підтримуєте ці думки й десь раніше думали про те саме – будь ласка, дайте додаткові аргументи та ілюстративні приклади реальних ДТП. Якщо ви кардинально не згідні і маєте заперечення – будь ласка, озвучуйте зміст своїх контраргументів, без емоцій. Якщо маєте ідеї, як кількісними методами можна протестувати ці гіпотези, – буду вдячний! Наприклад, ви маєте доступ до таких даних, до яких не маю доступу я.
Дякую за увагу!
