Шо хочє вуйко Василь, їкому у свобідний чєс так болит доля рідного Прикарпаттє, шо аж бракує слів? (в робочий не болит – треба відводити земню ци пилувати ліс, збираючі на партійний фонд та новий Range Rover). Спробуємо й ми подивитиси довкола та прикинути, шо чікає карпатский край в найближчі місєці.
Само собоу, нам не інтересні безперспективні партії шос такого єк «Наш Край» або Опозиційний блок. Бути регіоналом ци комуністом на Галичині і так є свідченнєм лихої партійної карми, то лишимо їх у спокої (післє того, єк закидаїмо єйцєми). Набагато бирше нас інтерсуют тоті мастодонти, їкі сирйозно плануют втрапити до всіх рад, сісти на фінансові потоки та й заходитиси вболівати за нарід.
Ото «Батькіущєна». «Батькіущєна» – цесе стабільність. В тому плані, шо від виборіу до виборіу тото, шо вона кає не мінєєтси – тіко форма. Їкщо цего разу уни обіцєют знизити тарифи, значіци минулий раз обіцєли підвищити зарплати. Ну і навпаки. Є відчуттє, шо Юля Володимирівна вломиласи у вєзниці морально – тобто поуніскю втратила свою здатніскь відчювати настрої мас, чим вона завужди так пишалася. Але було б необережно взагалі списувати ЮВ з рахунків. Уна шє спробує поквитатиси з «любим другом» Петром Олексійовичьом під чєс заворушень 2015-2016 років, в прихід яких не вірит хіба що остатний оптиміст. Але нюанс в тім, шо ці «грона гніву» накриют і її такуй – про шо, певно шо, зараз думати не хочецци. Вкім, це всьо справа не місцевих виборів. Того для консервативного електорату «Батькіущєни» підойде і заспів про тарифи, а на єнчий все їдно ніхто не розраховуї.
Гет по-єнчому виглєдают справи у триголового монстра, їкий народжуєтси просто на наших очєх. БПП+НФ+УДАР – ооо, йо, цеся сила ше попсує нам життє. Задум «гаранта» видко: три партії, їкі окремо втрачают по всіх напрємках, разом їкос наколєдуют процентіу 20. Під соусом консолідації сил у цес непростий чєс, коли в країні война і владу не критикуют. Народу будуть явлені досєгнення (скромні), а провали (численні) сховают. Критикіу оголосєт «руков Москви», опонентів обіграют адмінресурсом. Кандидати викєгнут з-під матраців пачки гроший, аби мотивувати виборців віддати голоси за «життє по-новому». Жити по-новому не вийде. Тому на наступний рік вірогідні позачергові парламентскі, де триєдиний Титанік спробує склепати більшість. В принципі, це ми вже виґіли пару років тому і знаїмо, чим то всьо скінчитци. Питаннє в тім, чи вибивати двері до ВР та АП будут вже цеї осені, ци вони таки встигнут спробувати заграти в «тотальний контроль». Пороблено їм на тій Банковій, ци шо?
«Самопомніч», чий несподіваний результат на минулорічних парламентских був забезпечений голосами розчєрованих у «Свободі» молодих націонал-буржуа, не здивує нас особливов яскравіскю свої кампанії та результату. В пеуний момент до Станіслава завітає Андрій Садовий, постоїт на сцені, почитає казаннє у телевізорі – і на цему «Самопомніч» спробує перештрикнути 5% перелаз. Зі скрипом – оскіко молоді націонал-буржуа, втомлені нескінченним цирком-шапіто на тлі фіктивних реформ, скоріше віддали б перевагу реальній хунті, ніж цим кабінетним теоретикам. Хіба шо від повної безнадії.
До речі, про «Свободу». Хто би міг подумати, шо лиш за декілька рокіу цися амбітна сила, чий тріумфальний в’їзд до Ради в 2012 році здивував навіть найбирших відданих партійців, так скоро стратит свої позиції? Але таке життє. Лідери партії провалили і парламент, і Майдан, і роботу на місцєх. Тріумфальний «польот сича» і самої «Свободи» у 2012 році залишитси в нашій памніті розгубленим лицем Тєгнибока на барикадах, відмовов брати на себе хочь єкус відповідальність і справов Колковського – 5 років з конфіскаційов. Йо, патріотико-героїчна риторика нікуди не діласи, але ци принесе уна результат їкий би хтілоси? Прохідний бал – йо. Але кінец «Свободи» не за горами – партія, їка виринула на місцевих 2010 року, відограє свою перед-лебедину пісню на місцевих 2015.
Фірмовов стравоу цих виборів стане, певно шо, гречка з укропом по-чернігівскі. Тим більше, один із «поварів» сирйозно намагаєцци поборотиси за посаду міського голови. Чім вселєє тремор у місцевих підприємців. Бо члени укроп-команди до того, єк стали «рєтівниками вітчизни» (нема де правди ґіти) були широковідомими у вузких колах рейдерами. Старі привички нікуди не діваюцци – це можут підтвердити підприємці, їким не пощєстило бути сусідами найфайнішшого гірсколижного курорту Гуцулії.
Кожного разу нас попереджуют, шо вибори будут брудними. Утім, єк показує досвід Чернігова, немає такої берди, в їку б не намагалиси зазерати наші можновладці. Але тут хочецци нагадати слова одного мудрагеля: «Їкщо увес чєс дивитиси у берду – одного разу берда подивицци і на тебе». Майже завше, делеко не всі переживают такий поглєд.