Чудернацький фасад прикрашають скульптури, вікна – вітражі, плюс дрібний декор. Цими днями будинок ще й змінив колір – засяяв міддю.
"Ні, це не будинок з химерами, якщо проводити паралелі з відомим будинком у Києві, який так само вирізняється в загальній архітектурній стилістиці міста. Це – будинок життя", – розповідає про концепцію камениці автор скульптур, член Спілки художників України Володимир Довбенюк.
Скульптор вважає будинок шедевром, бо той несе в собі "певну філософію".
"Це шедевр на рівні України. Цей будинок несе в собі філософію життя. Його можна вважати пам’ятником людському життю. Знаки, скульптури – вони промовляють, що там переплітається радість, сила волі, сила до життя: внизу – леви, орли, що все бачать і все знають, вгорі – свастика, символ сонця, яке рухає наше життя. І вінець – Матінка Божа, під покровом якої минає все наше життя. Матінка Божа – як символ вічності. Це – шедевр за композицією, шедевр за поєднанням матеріалів", – переконаний Володимир Довбенюк.
Що стосується поєднання язичницьких і християнських символів, то в цьому випадку, вважає скульптор, якраз і виявляється його "філософія" – будинок відображає життя таким складним, яким воно є.
"Архітектор запропонував цікавий будинок – дуже динамічна композиція. Завершення теж має бути динамічним. Декор, такий, як він є зараз, – підсилює філософію, увиразнює концепцію будинку, робить його зразком європейського мистецтва", – відзначає він.
Розпис камениці в унікальній авторській техніці виконав відомий у Франківську дизайнер і художник Ярема Стецик. Він вперше застосував інтер’єрну технологію для оздоблення фасаду.
"Нам – майстерні "Особливі інтер’єри" – запропонували зробити фон під скульптурами (бетонними рельєфами). Ми дали колір і фактуру. Фарба, звісно, – може облізти, ми ж це робимо вперше в світі. До цього часу цю технологію застосовували в інтер'єрах. Колись вперше "Говорить Івано-Франківськ" так зробили – з декоративних штукатурок і вапняних основ. Маємо 6 років експлуатації, 6 успішних років експерименту. Цей же матеріал зараз покладений на фасаді. Як буде служити – будемо спостерігати. Через рік зробимо висновки", – розповів Ярема Стецик.
Дизайнер пояснив, що вагався між двома варіантами декору фасаду – теперішнім та аквареллю. Акварель набагато емоційніша, пояснює Стецик, ніж утілена "мідна версія". Зійшлися з власником на більш поміркованому варіанті.
"Такий декор фасаду – це було спільне зважене рішення. Хоча, з іншого боку, це був ризик для нас обох, звичайно", – посміхається Ярема Стецик.
Він каже, що вийшло гармонійно: "Мені дуже подобається – наша телевежа там в арці видна))"
"Звичайно, завдання було складне. Ставлення до будинку в мене було довший час незрозуміле. Я чекав різних сюрпризів, але не сподівався, що хтось мені дозволить щось запропонувати. А тоді ближче почав приглядатись до змісту, який закладений, і виявилось – дещо співзвучне з моїм розуміннями міста і людей у ньому є, – розповідає про роботу дизайнер. – Я побачив, що в тому всьому немає зла. Побачив, що є рослини і земноводні, звірі і птаство. Є людина-язичник – це для мене найяскравіше місце. І є людина- християнин під покровом Богородиці – найвище місце. Це все, як на Спаса – вишиванка, де форма – глибинна, а зміст – високий. О, там ще є синагога з куполами і зірками – можете пошукати. Але це моє особисте сьогоднішнє прочитання цього будинку. А кожен може читати собі своє, як йому лягає".
На думку дизайнера, цей будинок у стриманому кварталі не варто сприймати як золоту коронку в роті.
"Стосовно ефекту золотого зуба, то, звичайно, металевий блиск має цей ефект. Але не варто його боятись, як заповідав Альтгамер. Чи не разить око? – мабуть, це просто яскравий будинок. Про смак і гармонію – є питання. Чесно: мені от "короїд" ще й як разить око, але я ще не можу його всього замінити. Це довгий шлях і тривала робота", – розмірковує дизайнер.
За призначенням будинок на Січових Стрільців, 30 – адміністративний центр із громадськими приміщеннями. На жаль, власник будинку відмовився пояснити, чому обрав для офісного центру таку химерну стилістику.
Франківці у соцмережах, обговорюючи чудернацьку новобудову, розділилися у думках: далеко не всі вважають її шедевром.
Художник Сергій Григорян безжальний в оцінках: "Цей будинок – то якийсь вінегрет… Немає загальної продуманості. Колір не в'яжеться із стихійною ліпниною і стихійним формоутворенням… Наше місто все більше перетворюється на село. Жахливий брудний квазібудинок… Можете в мене кинути камінь, але я так вважаю".
Найяскравіші коментарі – під постом Яреми Стецика про завершення роботи із фасадом.
Vitaliy Kostyukov: Думаю, цю будівлю будуть показувати приїжджим як щось… Вершина несмаку! Я б відмовився від роботи над таким проектом, ще на етапі спілкування з клієнтом! (якщо, звичайно, була б така можливість! Якщо ні, тиснув би до кінця, щоб зробити з нього щось більш естетичне!) Краще було віддати потрачені гроші на потреби бідних чи хворих, а гроші, до речі, потрачені немалі! Вітражі справжні!!! Я думав, фальш! Вражає, що в такий несмак вбухують таке бабло!
Anastasiia Obrizkiv: Коли я перший раз почула про то, що тут, окрім скульптур і вітражів у метало-пластикових вікнах, ще щось планується, то єдине, що блиснуло в моїй голові: "Його вже нічого не врятує". Цей фон, можна сказати, поглибив незвичність і приглушив вичурність того, що вже було.
Slavik Shkriblyak: Люди, ми не Барселона, ми з Івана пана взялися робити і чисто забули, хто ми є. Натягнули дешевих рішень і мавпуємо Європу на свій лад. Франківськ – це масштабований гуцул, який обліпив дерев'яну хату пластиковим сайдінгом.
Олесь Черка: А нам так сподобалось! Ми всі були в захваті. Це дуже пасує до енергетики і архітектури міста. Якщо будуть приїжджати до нас, я з гордістю буду показувати це творіння і пишатися тим, що я знаю творця.
Олександр Шишка: Не знаю… Як на мене, найбiльш дивний будиночок Франкiвська.
