13-річний Андрій дуже добре розбирається в комп’ютерах, інтернеті, паролях і за допомогою свого вміння юний хакер шукає полонених і зниклих безвісти українських військових. Більше того, відслідковує переписку бойовиків. Так йому вдалося отримати списки полонених українців, пише Репортер.
Тепер його мама Оксана за тими списками шукає бійців. Як він це зробив, вона досі не розуміє.
Оксана тримає папку, а в ній – списки українських полонених, каже, їх там три тисячі, хлопці з усієї України. Ці папери жінка нікому не показує. Щоправда, возила їх у Київ, кому – не каже. Чи шукають там, не знає, а сама завдяки цим спискам за пару місяців відшукала приблизно 1500 полонених.
"Те, що він знайшов, – це просто нереально дістати, – каже мама юного хакера, – це все одно, що залізти до Захарченка в сейф".
Школяр зламує сайти сепаратистів, їхню пошту та вичитує все, про що там пишуть. Якщо не виходить зламати, то скачує потрібні програми, а якщо вже й так не йде – створює програми сам і все одно ламає.
Зараз за комп’ютером Андрій уже не сидить, бо після того випадку комп несправний. Двічі носили в ремонт, то там не те що віруси були – майстер узагалі не міг пояснити, що з комп’ютером.
"Віруси чіпляють, бо намагаються мене вирахувати, – пояснює хлопець. – Але знайти мене їм буде важко, там багато захисних програм".
Та й у себе в соцмережах школяр нічого не пише, лише читає переписку бойовиків. Каже, вони часто пишуть про те, де ховають українських військових – іноді живих, та частіше мертвих.
"Він десь знайшов, що наших хлопців розстрілювали і кидали у воду, в глибокі озера, аби їх уже не знайшли", – говорить мама Андрія. А сам він стверджує, що то були росіяни, бо ДНРівцям, каже, не дозволяють сидіти в соцмережах. "Десь те вичитав", – стискає плечима Оксана.
Більшість друзів Андрія у соцмережі – росіяни. І це не від великої дружби, а так треба для справи.
"Я кидаю їм наживку, ніби щось знаю про українських військових, вони починають між собою переписуватися, тоді я зламую їхні сторінки і вичитую секретну інформацію", – розповідає школяр. Раз навіть дістався до телефонів сепаратистів, читав їхні повідомлення. Так Андрій дізнався, що з полону ДНР втекли 15 українців, а бойовики по гарячих слідах їх наздоганяли. "Але я думаю, що їх уже вбили", – каже школяр.
Нині люди вже самі дзвонять до Оксани, просять знайти рідних, знайомих. І на власному рахунку в неї семеро знайдених людей, це бійці з різних куточків України, один із Франківська. Вона сама веде переговори з сепаратистами, домовляється. А забирати хлопців з полону їй допомагають волонтери, франківські та луганські "афганці".
Андрій розуміє, те, що він робить, – незаконно, але каже, це все для України. Більше про франківського патріота-хакера читайте в статті Репортера.
