У друкарні Харківська книжкова фабрика "Глобус" вийшла третя книжка франківського видавництва "Пяний корабель" – збірка оповідань німецького поета-експресіоніста та прозаїка Ґеорґа Гайма "Злодій". Книжка вийшла за підтримки Goethe-Institut Ukraine.
Наразі книгу можна замовити, написавши на адресу sales.db.publishers@gmail.com. Ціна видання – 90 грн.
Видавництво рекомендує таку рецензію Вікторії Беркут на цю книгу:
"7 оповідань із в'язкою атмосферою. Темні історії, в яких світле й темне танґують разом. Не тому, що світле й темне антиподи, а тому, що це одне ціле. Без першого не буде другого. Без другого не може існувати перше. Але в другому не обов'язково помітно перше. Проте в першому друге ми обов'язково хоча б відчуємо.
.
Легкий сумбур.
.
7 історій не мінору, але жаху та страху: початок Великої французької революції, головне шаленство звільненого божевільного, розтин під спогади трупа, ампутація якогось відсотку плоті й ампутація життя, чумна смерть, найболючіший епізод з життя хлопчика, божевілля мистецтва й непритомність від нього.
.
Головне в оповіданнях Гайма – божевілля, епізод, який складно схопити, агонія при свідомості й кохання. Останнє просто до потворності чудово доповнює перелік бридкого. І тут ховається краса. Збочена. Краса болю. Краса шаленства. Краса на межі із свідомістю та глуздом. І все веде до того, що через ту межу переступають. Що краса набирає таких рис жахливості, що ми не можемо ту красу побачити. Перед очима лише потворність. І страх… Страх чого завгодно. Можливо, що це страх зняти шкіру відразного й усе ж помітити щось геть інше, абсолютно протилежне.
.
Гайм написав так, що просто бридко. Наче ти обіймаєшся з тими чумними трупами моряків з однієї його історії. Наче стаєш свідком розчарування хлопчика й зародження думок, які разом із ним виростуть і не дозволять йому вірити жінці. Гайма хочеться відмити від себе. Відтерти жорсткою щіткою. Але його ж не відшкребти! І перед очима наче по-маґріттівськи пливуть трупи… у повітрі… такі нерухомі… такі спокійні, що апатичні… але всі обов'язково потворні… І в тому, як гаймівсько-маґріттівські дохляки неквапом пливуть рожево-блакитним небом, є й моторошне, є й жахлива ліричність. Ліричність на межі з божевіллям. Фатальна тобто. Крайність себто.
.
Моє головне в Ґеорґа Гайма – це жах, потворність, відраза. Вони б не були настільки помітними, якби не обіймали за талію любов якщо не до жінки, то до життя. Гайм жахливий. І прекрасний. Він відразний. Його хочеться обійняти так, як хочеться обійняти Сонце".