четвер, 25 квітня

НАША ІСТОРІЯ. Станиславівські оголошення: "любовний маршрут" міжвоєнного міста

Звичайні оголошення, які ми бачимо щодня й одразу забуваємо, можуть колись у майбутньому виявитися ключиком до розуміння нашого часу й способу життя. Пропонуємо зануритися в історію повсякденності старого Станиславова, орієнтуючись за "меседжами", які посилають нам оголошення в тогочасній місцевій пресі.
Реклама фабрики кондитерських виробів і шоколаду В. Скрута, «Кур’єр Станиславівський» від 1 квітня 1928 р. Реклама фабрики кондитерських виробів і шоколаду В. Скрута, «Кур’єр Станиславівський» від 1 квітня 1928 р.

У радянські часи був вираз: "Любовь – сказка, а потом коляска". В міжвоєнному Станиславові говорили інакше: "Починається у Скрута, а закінчується у Ґутта".

В місті була кондитерська Володимира Скрута, яку дуже полюбляли закохані. Практично жоден "цукерково-букетний період" станиславівських парочок не обходився без відвідин цього закладу. Кондитерська знаходилася по вул. Казимирівській, 4 (нині вул. Мазепи). Як бачимо з оголошення, там були всі умови, щоб догодити дамі серця, адже заклад пропонував різноманітні смаколики: торти ціною від 2,60 злотих, бабки, перекладанці, сирники, макароники (так тоді називали крихкі мигдальні тістечка). В асортименті були й готова шоколадна, горіхова і мигдальна маса, глазур для тортів. До Великодня мешканці міста купували цукрових і шоколадних баранців і різноманітні писанки.

Крім кафе-кондитерської, Володимир Скрут мав невеличку фабрику, де й виготовляв солодощі. Він народився в 1892 р. в стрийському повіті, навчався у Ремісничій школі в Станиславові за спеціальністю "кондитер" і був учнем самого Владислава Кровіцького – співзасновника легендарної цукерні. Пізніше Скрут працював у Кровіцького, а під час Першої світової війни був солдатом австрійської армії. Потрапив до російського полону, але все ж повернувся до рідного міста. В двадцятих роках відкрив свою цукерню. Конкуренція в місті була сильна, діяло багато єврейських кондитерських, але заклад В. Скрута все ж був одним з найпопулярніших. Фірмовими виробами були кокосові й лікерові "бомбочки", які просто обожнювали дорослі і малі мешканці Станиславова. Володимир Скрут буд одним із перших у місті, хто придбав автомобіль "Форд" – ним він розвозив замовникам торти й тістечка. Під час "перших совітів" цукерню націоналізували, але за німців вона знову повернулася до свого власника. Лише за "других совітів" В. Скрут остаточно втратив своє улюблене дітище.

Романи, який успішно розвивалися завдяки відвідинам кондитерської Скрута, знаходили своє логічне продовження в "пологовому санаторії", що розміщався у приватній клініці доктора Яна Ґутта по вул. Камінського (нині вул. Франка). Пологове відділення в клініці діяло з 1 січня 1926 р., а в 1927 р. відкрилося ще й хірургічне.

Як повідомляє реклама, в "пологовому санаторії" було два види палат: одноособова, що коштувала 200 злотих за десять днів, включаючи харчування і лікарську опіку, і палата на дві особи по 150 злотих. Лікарські операції коштували від 20 до 100 злотих. Майбутні матусі могли лягти в клініку завчасно і очікувати на пологи під дбайливим наглядом усього за 10 злотих на добу.

У відділенні існували поняття "нормальні" пологи і "ненормальні" – тобто ті, які проходили з певними ускладненнями. За "ненормальні" пологи, відповідно, доводилося платити більше. Майбутня породілля мала можливість вільно обирати лікаря, який прийматиме пологи й спостерігатиме за її станом здоров’я. Подзвонити у клініку можна було за номером 334. Тепер у будівлі, де колись розміщалася клініка Ґутта, знаходиться фтизіопульмонологічний центр.

Олена Бучик

КОМЕНТУВАТИ