понеділок, 24 липня

Станиславівські оголошення: як у місті сто років тому Водохреще святкували

В Станиславові у перших роках ХХ ст. українці становили близько 16% населення міста й більшість з них була греко-католиками. Незважаючи на таку нечисленність української громади, греко-католицьке святкування Водохреща було яскравою подією й привертало до себе увагу всього міста.
Свято Водохреща починалося зі служби в греко-католицькому храмі. Свято Водохреща починалося зі служби в греко-католицькому храмі.

Урочистості зазвичай починалися 19 січня о 9.30 ранку зі святкової служби у греко-католицькому храмі. Після церковної служби громада виходила на площу Франца-Йозефа (нині Майдан Шептицького), де відбувалося освячення води.

З повідомлення в "Кур’єрі станиславівському" від 27 січня 1901 р. дізнаємося, що святкову службу того року правив священик Василь Фацієвич, який користувався загальною симпатією мешканців міста, і не лише українців. У 1909 р. священик покинув Станиславів і переселився до Відня – начебто через непорозуміння, які в нього виникли з єпископом Хомишиним.

Особливої яскравості святкуванню додавала урочиста хода, в якій обов’язково брала участь найвища влада міста. Йорданську процесію в 1901 р. очолювали станиславівський староста Юліуш Прокопчиць, заступник бургомістра Кароль Фідлер і повітовий маршалок Станіслав Брикчинський.  В церемонії взяв участь також міський асесор (вищий міський чиновник), директор станиславівського шпиталю українець Єжи Конкольняк, який був дуже відомою людиною в місті. В 1892-1894 рр. роках він займав посаду заступника бургомістра і йому вдалося побороти епідемію холери, що тоді панувала в Станиславові. В 1902 р. Конкольняк помер від тифу, яким заразився від пацієнтів.

До процесії долучилися також рота 58-го полку піхоти і військовий оркестр 95-го полку. Військові надавали святу додаткового шику, здійснюючи урочисті залпи з карабінів. Не дивно, що таке яскраве дійство приваблювало великі юрби людей, причому не лише греко-католиків.

Особливо пам’ятним було свято Водохреща в 1900 р., адже тоді святкову службу правив Андрій Шептицький, а ввечері у палаці єпископа (нині вул. Шевченка, 16) відбувся великий святковий обід, на якому були присутні 64 поважних гостя.

Станіслав УГКЦ

Єпископський палац. Поштівка з колекції З. Жеребецького

Траплялися й непорозуміння, які затьмарювали святкування. Так, у 1908 р. незадовго до свята Водохреща місто облетіла чутка про зникнення греко-католицького єпископа Григорія Хомишина. Про це повідомляли львівські україномовні газети. Висувалися  різноманітні гіпотези відсутності єпископа й зазначалося, що він, очевидно, не зможе взяти участі в урочистостях. Чутки, як завжди, виявилися перебільшеними, адже єпископ лише терміново виїхав з міста у справах і благополучно встиг повернутися до своїх прихожан на йорданські святкування.

Цікаво, що холодні купелі в ті часи не входили до обов’язкових йорданських церемоній. Навпаки, станиславівська преса попереджала, що зимова купіль може стати причиною апоплексичного удару і небезпечна для серця.

Не менш цікавим було свято Водохреща в селах під Станиславовом. Кульмінаційним моментом свята було безпосереднє освячення води, коли священик занурював хрест у воду. За давньою традицією ця церемонія проходила 19 січня просто неба, на берегах річок, струмків, озер.

Водохреще

Водохреще. Поштівка, поч. ХХ ст.

Напередодні свята на льоду спеціально вирубували великий хрест, потім пробивали ополонки, а з льоду й снігу робили одне або кілька скульптурних зображень хреста, які нерідко обливали буряковим квасом, від чого ті набували червоного кольору. Навколо хрестів подекуди ставили ялинки чи інші вічнозелені дерева. У багатьох селах облаштування місця "Йордану" вважалось почесним обов’язком парубочої громади.

Освячену воду люди намагалися чимшвидше набрати в посуд і рознести по домівках. Вірили, що в того, хто зробить це першим, краще буде розмножуватися худоба і розвиватися все господарство.

Йорданській воді приписували чудодійні лікувальні властивості, її давали тим, хто постраждав від вроків, хворим людям і тваринам. Лікувальними та захисними властивостями наділялася не лише сама вода, а й усі предмети, які мали стосунок до йорданського ритуалу.

Олена БУЧИК

КОМЕНТУВАТИ
  • Dennis Kuznetsov 0 Відповісти Цікаве інтерв’ю з Максимом Лацибою - експертом з децентралізації:<br>http://www.[***]/a/28199608.html<br>