За часів радянської влади надмогильні плити використовували як будівельні матеріали. Уродженець Обертина, підприємець та депутат обласної ради Богдан Станіславський викупив землі колишнього колгоспу у приватну власність. І залишити знахідки без належної поваги не зміг.
"Ми на місці, де кості лежать, не могли нічого ані валити, ані будувати. Це мене мучило", – розповідає Богдан Станіславський та додає, що цього року вже вдалося запросити з Ізраїлю вихідців з Обертина з єврейським корінням, які б могли оцінити ситуацію та розповісти своє бачення щодо спорудження меморіалу згідно з їх релігійними канонами.
Сьогодні, 12 липня, у рамках відзначення 601-ї річниці з дня першої літописної згадки про Обертин, у селищі проведуть круглий стіл "Пам’ять творить історію". На нього запросили єврейську родину, яка мала коріння в Обертині. Кристина Кармі була наймолодшою донькою фотографа, чию родину тут розстріляли. Їй одній вдалося врятуватися. Про це вона навіть написала книжку.
Голова селищної ради Віктор Хамут розповідає, що до 1939 році населення Обертина було майже вдвічі більшим і складало близько 6 тисяч осіб проти зареєстрованих на сьогодні 3,5 тисяч. Третину з них складали українці, третину – поляки і третину – євреї. Тут було три синагоги та власний цвинтар.
"Ми створили все для того, щоб євреї могли зробити все, що вони забажають. Ми повертаємо досить солідний клапоть землі. І готові до всього", – зазначає Віктор Хамут.
У селищі збереглися розповіді про тогочасні єврейські поховання. За словами місцевих мешканців, єврейська похоронна процесія йшла стежкою з покійним до цвинтаря швидко. А все тому, що коли лунають дзвони, усі повинні були тричі зупинитися та покласти труну на землю. Цим користалися і розбишаки, які, дізнавшись, що зараз ховатимуть єврея, бігли до костелу, який був розташований поруч, та дзвонили у дзвони. Згодом місцеві мешканці зупинили хуліганство та охороняли дзвони на період єврейської похоронної процесії.
На сьогодні залишилися лише уламки надгробних плит. На деяких з них зображені семисвічники, які означали, що похована доросла людина, а п’ятисвічники вказували на дитину. На них також викарбувані написи на івриті та фамільні герби.
Достеменно визначити, скільки тут було поховань, вже неможливо. Однак місцева влада планує зібрати євреїв з усього світу, які мають коріння в Обертині, та з'ясувати їх бачення щодо спорудження меморіального комплексу.
"Є така думка, що зараз йде експансія жидів на наші землі. Так, хай вони приходять, нема питань. А за цей час наша українська еліта укріпилася трохи, і нам треба наші інтереси відстоювати, – додає Богдан Станіславський. – Треба не забувати, що ми є українська інтелігенція, яка би мала відповідати за розвиток нашої землі та держави".