Сергій на псевдо Пікассо — стрілець 2 батальйону 102-ї окремої бригади. Родом із Сєвєродонецька. До війни працював будівельником. У вересні 2025 року його мобілізували до ЗСУ, пише КУРС з посиланням на 102 окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ.
Після навчання потрапив до 102-ї бригади. Спочатку був Запорізький напрямок, потім Херсонський. А в лютому Сергій зайшов на позицію разом зі своїм побратимом Дємоном, з якої вони вийшли через 212 днів.
“Це як день бабака. Один день схожий на інший. Прокидаємось, за можливості готуємо каву. За потреби виходимо на зв’язок, доповідаємо, яка обстановка. Обід у нас десь о четвертій вечора, вечеря — близько дванадцятої ночі. А коли треба чергувати, то дві-три години спиш і міняєшся з побратимом. Найважче навіть не постійна небезпека. Найважче — не знати, коли зможеш звідти вийти, і постійно сподіваєшся погіршення погоди”, — каже боєць.
Бували моменти, коли ставало особливо важко. Кілька днів позицію активно накривали газом. Більшість часу доводилося проводити в укритті. Виходили лише ненадовго: за водою та їжею, щоб передати інформацію чи виконати необхідне завдання.
Але навіть у такій реальності Сергій намагався залишати місце для звичайного життя. Він малював. Ще до війни малювання було його захопленням. На позиції воно стало чимось більшим. Портрети рідних, побратимів, коти — Пікассо малював усе, що дозволяло хоча б на деякий час переключити увагу.
Поруч із бійцями жила кішка, яка згодом привела кошенят. Вони теж стали героями його малюнків. Малювати означало пам’ятати, що ти не лише боєць. Що ти залишаєшся людиною.
“Можливо, саме такі речі й допомагають не втратити себе там, де кожен день схожий на попередній”, — каже Сергій.
Сергій зізнається, що спочатку сам не хотів іти до війська. Але після БЗВП його ставлення змінилося.
“Я сам одразу не хотів йти. Потім пройшов БЗВП, багато чого навчився і дізнався та вже налаштувався, що треба захищати країну. Що настала моя черга. Хто не боїться, той довго не живе. Всі бояться”, — говорить Пікассо.
Тим, хто сьогодні думає про службу, Пікассо радить шукати своє місце: “Треба йти й просто долучатися на якусь посаду, яка тобі підходить. Бо в армії потрібні не лише ті, хто тримає зброю. Потрібні люди з різними навичками, характерами й професіями. Головне — знайти своє місце і бути готовим робити свою роботу”.
Читайте також: Як харківський айтівець керує майстернею з ремонту техніки у 102 бригаді.
