Ще в 2009 році відомий експерт із довготермінових стратегій Євген Глібовицький визначив ключову особливість міської громади Івано-Франківська як зарадність. Це вміння давати раду проблемам – самотужки чи спільно, – не сподіваючись на державну чи місцеву владу. Рівень «зарадності» франківської спільноти Глібовицький вважав і досі вважає феноменальним для України.
Епідемія коронавірусу вчергове проявила цю рису франківців, підтвердивши, що Глібовицький не помилився в своїй оцінці. Епідемія стала викликом, на протидію якому у місті згуртувалися волонтерські ініціативи та народилися проєкти з підтримки медиків і допомоги лікарням.
Як працюють волонтерські об’єднання і що їм вдалося зробити за три місяці карантину, КУРСу розповіли директорка Івано-Франківського ІТ-кластера Мар’яна Озорович, підприємець Олексій Трелевський та голова громадської організації «Молода Просвіта» Євгенія Бардяк. Їхні ініціативи змінили місцеву систему надання медичної допомоги – не тільки у лікуванні хворих із COVID-19.
Синергія перших
Об’єднання франківських айтішників одним із перших взялося за допомогу лікарням. До нього приєдналися ще п’ять ініціатив – так утворився «Антикризовий фонд по боротьбі з COVID-19».
Розповідає Мар’яна ОЗОРОВИЧ, директорка Івано-Франківського ІТ-кластера, речниця «Антикризового фонду»:
– 16 березня, коли оголосили карантин, ми дружно забрали комп’ютери і перейшли на дистанційну роботу. А вже 17-го активно обговорювали в чаті, що потрібно допомагати медикам.
Всі розуміли реалії наших медзакладів – особливо очевидно це було для тих, хто повернувся з-за кордону. Багато хто вже стикався з ковідом – у когось були хворі знайомі, в когось родичі, хтось мав підозру, що може бути інфікований. Ситуація із захворюваністю в місті стрімко розвивалася, і було очевидно, що медики до неї не готові.
Через день ми вже відкрили рахунок, щоби придбати лікарям і медсестрам індивідуальний захист і дезінфектори. Спочатку думали, що досить коштів тільки компаній ІТ-кластера. Але коли почали з’ясовувати потреби лікарень, зрозуміли, наскільки вони великі, і вирішили винести ініціативу допомоги на загал. Так почали збирати кошти від усіх небайдужих. Це були 20-ті числа березня.
Через кілька днів приєдналася платформа «Тепле місто». Ми були партнерами в багатьох міських проєктах, мали давні дружні стосунки і одразу вирішили об’єднати ресурси. Також долучився StopCovid-19.if – один із співзасновників цього руху є учасником ІТ-кластера.
Для нас було зрозуміло, що об’єднання зусиль дасть синергію.
Тиждень будували роботу. Щовечора в «колах» по дві-три години проговорювали і вибудовували структуру, домовлялися, яку хто бере на себе частину роботи, бо напрямків було багато і треба було розподіляти зусилля.
Визначили пріоритети: підтримка медиків та медичних закладів, інформаційний супровід медпрацівників, допомога кризовим мешканцям міста. Відтак з’ясування потреб і вивчення пропозиції на ринку, закупівля, логістика, фандрайзинг та інше. Виділили шість напрямків, в кожного був свій координатор і в кожному були сформовані групи по кілька людей. Ядро – близько 20 осіб. Скоординувалися – і пішли сапати.
Перші тижні були найважчими. Сапали днями і ночами. Кошти були, але не було можливості придбати потрібне. В мережі – ажіотаж, миттєво все розкуповується. Ми телефонуємо, домовляємося, що беремо респіратори, а через кілька годин вони зникають. Ми закуповували захист офіційно, через юридичну особу – не хотіли використовувати приватні карткові рахунки, бо важила репутація організації. Принципово, щоби все проходило «правильно». І от ми просимо дати рахунок – а вони нам: уже все розібрали. По кілька разів на день мінялися ціни – росли і стрибали. Готуємо рахунок на одну суму, йдемо проплачувати, а вартість уже більша на 20-25%. Іноді, чесно, хотілося плакати.
Респіратори українського виробництва, які були по 20 гривень, за добу ставали по 180. Зв’язуємося з заводом, а нам кажуть: ми на карантині. Що? Пандемія, епідемія в Україні, потік хворих, у медиків аврал, а завод, який робить засоби захисту, зупинився. Так само завод, який спеціалізувався на ШВЛах – він теж у цей час закрився на карантин. Як так? І це вже була середина квітня.
Була дуже інтенсивна і непроста комунікація. Коли обдзвонювали медиків, то напруження було чути вже з перших слів у їхньому голосі. У лікарнях, поліклініках, на станціях швидкої допомоги питали, що треба, а звідти кажуть: треба все. Всі були в стресі. Зараз уже спокійніше: медики адаптувалися, знають, із чим мають справу, тепер уже робоча обстановка.
Ми розуміли, що перша потреба – засоби індивідуального захисту. Захисні костюми, респіратори, щитки, бахили, шапочки, рукавиці. Рукавиці тоннами треба було розвозити. Костюми купували тут, у Франківську. Організувалися шити дівчата зі спільноти ActivePeople.іf. Значно дешевше, ніж вдавалося виловлювати в мережі – ціни на багаторазові захисні костюми для медиків тоді за кілька днів піднялися в рази.
«Антикризовий фонд по боротьбі з COVID-19» – це п’ять ініціатив. Доєдналися ще об’єднання франківських блогерів в Інстаграмі «Коронавірус.іф» та Франківський драмтеатр – вони забезпечили інформаційну підтримку. А з 15 травня діяльність Антикризового фонду здійснювалася ще й за співфінансування Zagoriy Foundation – вони взяли на себе підтримку сайту і серію роликів про франківський бізнес в умовах карантину. Плюс волонтери, які приєднувалися на різних етапах.
Паралельно ми працювали з органами влади – міськими й обласними, бо потребували доступу до лікарень, щоб розуміти потреби. Розробили систему збору інформації – електронну форму, в яку лікарні раз на два-три дні вносили дані. Плюс ми обдзвонювали і ще вносили самі. Це дало можливість впорядкувати інформацію і зрозуміти, що й куди нагальніше передавати.
У той час було багато охочих допомагати – люди, бізнеси. Зверталися до нас – ми казали, де потреба. Передовсім підтримували лікарні. Так, Коломийська ІТ-компанія, яка має офіс у Франківську, більше як на 70 тисяч допомогла Обласній дитячій клінічній лікарні засобами захисту. Франківське відділення SoftServe на 1,5 мільйона надало цій лікарні підтримку – компанія централізовано закуповувала і розподіляла по регіонах допомогу, то були німецькі експрес-тести, багаторазові захисні костюми, все ті ж щитки, окуляри, рукавиці. А минулого тижня в дитячу лікарню передали новий ШВЛ-апарат – зараз його збирають і підключають.
Крім безпосередньої матеріальної допомоги медикам, ми надавали інформаційну підтримку – вишукували семінари, навчання, лекції, зум-конференції. І на рівні держави, і на рівні приватних ініціатив. Виходили на італійських та американських лікарів, ті ділилися досвідом і пояснювали, приміром, як працювати з ШВЛ. Посібник, як лікувати COVID-19, з китайської на українську переклали львів’яни, ми його роздрукували і передали в місцеві лікарні та на «швидку». Левова частка допомоги була сконцентрована на місці у Франківську, але працювали також і з районами – передавали допомогу у Косівську, Верховинську, Яремчанську, Надвірнянську, Богородчанську та Калуську районні лікарні, розвозили в амбулаторії по Франківській ОТГ.
Багато допомагала Всеукраїнська організація «Пацієнти України» – теж засобами захисту для медиків. Наші волонтери зустрічали передачі і розвозили.
До середини травня був інтенсив з щоденними «колами» – все звітувалося, записувалося. По кожному напрямку обговорювали, що відбулося за день і які виклики на наступний. Спільно приймали рішення, як ставимося до ситуації, що можемо зробити. Було дуже ресурсно і підтримуюче.
З середини травня поменшало запитів від лікарень. Ми зрозуміли, що вже запрацювала державна машина, плюс стабілізувалася захворюваність. Ну, і почали працювати ті речі, які ми надавали раніше. Тоді ми змінили формат роботи й сконцентрувалися на моральній підтримці медиків – організували гаряче харчування для станції «швидкої допомоги» у Франківську. З 14 травня до 14 червня тривала ця допомога.
Медики були дуже втішені. Наші волонтери, які розвозили обіди, казали, що на «швидкій» цьому, здається, більше тішаться, аніж чомусь іншому. Напевно, це природно – радіти, коли про тебе піклуються, тішитися вияву теплоти і людяності. Медики піклувалися про хворих і цим допомагали всім нам, от і ми хотіли виявити їм навзаєм свою підтримку і подякувати.
Ще одним з напрямків роботи «Антикризового фонду» був збір та передача «продуктових кошиків» для вразливих верств: самотніх людей літнього віку, людей з інвалідністю І та ІІ групи, малозабезпечених багатодітних родин, а також для тих, хто перебуває за межею бідності.
На початок травня бізнеси вже вичерпалися. Коштів на рахунку «Антикризового фонду» ставало все менше. Тому ми перейшли до фандрайзингових акцій. Найбільш успішною став розпродаж робіт українських фотографів у рамках кампанії #лікарігерої. Її влаштувала редакція Bird in Flight спільно з волонтерським рухом #StopCovidUA спеціально на допомогу Франківську. У нас тоді була дуже напружена ситуація зі смертністю. Плюс місто було серед лідерів за кількістю інфікованих COVID-19. Акція стала всесвітньою – люди з різних країн купували фото на стоку – і зібрала 121 тисячу гривень. За ці гроші «Антикризовий фонд» придбав засоби захисту для лікарів.
Ще художники відгукнулися на нашу ініціативу залучити силу мистецтва для доброї справи – провести благодійний онлайн-аукціон картин Vs_COVID-19. Зібрали понад 20 тисяч на багаторазовий захист.
Також була ініціатива, коли франківці бігали і передавали одне одному естафету та скидали гроші на рахунок «Антикризового фонду». За ці 5,5 тисяч ми придбали безконтактні термометри в Обласну клінічну лікарню. Могли бігати і їздити на велосипедах ще, бо якраз послабили карантин, але почалися дощі і все зупинилося.
Після акції з обідами для «швидкої» «Антикризовий фонд» узяв паузу. Пригальмували, бо у кожного бізнесу своя діяльність, плюс почалося вигорання. Але тримаємо руку на пульсі, комунікуємо в чаті. Є розуміння і домовленість, що за потреби ми зможемо відновити роботу – такою ж чи й більшою командою.
Загалом фонд надав медикам допомогу на понад 7 мільйонів 200 тисяч гривень. На складі ще залишається резерв – респіратори, дезінфектори, захисні костюми. Вирішили притримати до осені – а раптом знадобиться.
Вкотре, поки заводилася велика неповоротка машина держави, її функції взяли на себе волонтери. Ми змогли включитися на початковому етапі, коли було найважче, коли було найбільше страху і нерозуміння багатьох процесів. І продемонстрували, наскільки цінною в усіх сенсах є така допомога.
Дуже радує, що вийшло спрацюватися у волонтерській спільноті ще й тому, що відчули потугу довіри. Була абсолютна відкритість і відповідальність, коли кожен розуміє і відчуває, що мусить робити все, що може. Ну а тепер зазираємо обережно в серпень – хтозна, що нас чекає попереду.
На вагу життя
Він вдосконалив захисні щитки для медиків і запропонував друкувати їх на 3Д-принтері, взявся за влаштування в лікарнях Франківська кисневих розгалужувачів та пристосував маски для снорклінгу так, що їх можна використовувати для штучної вентиляції легенів. Його розробки дуже високо оцінили медики – їх поширили волонтерські рухи по всій Україні.
Олексій ТРЕЛЕВСЬКИЙ, підприємець, керівник ГО «Фрі Ардуіно», куратор громадського моніторингу якості повітря Eco City, співавтор проєктів «Дитяча 3Д-лабораторія» та «Навчимо 1000 дітей робототехніці в школах Івано-Франківська»:
– На кінець березня соцмережі рясніли запитами медиків на захист. Я відгукнувся – так проявилася моя особиста громадянська позиція.
Спочатку хотів власним коштом замовити респіратори і захисні щитки. Коли почав їх шукати, побачив, що ціни космічні. Вирішив промоніторити, як же роблять ці щитки. Хотів з’ясувати, чи можна зробити самому – виглядало, що нічого складного в тому немає. Долучився до світової мейкерної комьюніті у фейсбуці, де виставлялися різні інженерні рішення від профі, що займаються 3Д-моделюванням і 3Д-друком, фрезеруванням. Я і сам є мейкером – у Франківську ми виготовляємо пристрої автоматизації і громадського моніторингу.
В цій спільноті побачив кілька прогресивних моделей захисних щитків, які масово виготовляли в Італії, Іспанії, США та Великобританії. Використовували листовий пет-пластик. Пропонували дві технології – друкувати на 3Д-принтері або ж вирізати лазером. Зупинилися на лазерній порізці, бо це набагато швидше – ми могли зробити значно більшу кількість за день. Собівартість виходила така: 35 гривень матеріали плюс робота з висвердлювання отворів та збирання – 65 гривень за одиницю.
Зробив першу модель – взяв за основу італійську і трохи вдосконалив, вкоротив і заокруглив краї. Потім дослідили, що кріплення резинки крихке, і ще доробили цей гандж – збільшили товщину вушка на акрилі.
Поїхав на «швидку» з першими екземплярами – вони дуже просили щитки. Тоді була така ситуація, що лікарі виїздили на виклики, а люди їх обманювали – не казали про симптоми коронавірусної інфекції. Медики почали хворіти. Були дуже пригнічені – їх кинули на передову і лишили напризволяще. Плюс багато лікарів пішли у відпустку, залишилися відповідальні і патріоти. Перші часи вони буквально ділили захист. Щиткам дуже зраділи – ті підійшли на «ура».
Різали і збирали щитки на базі «Реклама центру» – вирішили, що робимо для лікарень і всіх медиків, хто подасть запит у мережі. Але ідея була, щоби не тільки виготовляти їх своїм у Франківську, а щоби щитки робили всюди, де потрібно, по Україні. Тому я зняв ролик і виставив у фейсбук. Дав посилання на матеріали, де їх можна дістати. Дав файл порізки, щоби люди могли одразу приступити до виробництва. Через кілька годин отримав шквал дзвінків і повідомлень. А ще через чотири дні був викуплений весь пет-пластик для рекламних конструкцій в Україні.
Якість цього пластика краща, ніж АБС – той мутніє від дезінфекторів. А цей служить довше. Думаю, ми зробили правильно, що поділилися технологією в той момент, коли була гостра потреба.
Пішли запити у мережі на щитки – просто в мене на сторінці медики писали, кому і куди потрібно, а я займався збором коштів. У відповідь на запити зголошувалися люди, які оплачували собівартість. Спочатку скидали гроші друзі і знайомі. Потім включився широкий загал. Я прописував звітність у постах – так само, як інформацію, куди пішли щитки. Розвозив переважно сам, щоб не відривати медиків від роботи, – хоч приїздили з Богородчан, з Тисмениці, з амбулаторій у районах. Замовляли як по Франківщині, так і в інші області. Ми роздали в медзаклади загалом 4500 щитків. Усі оплатили люди.
Потім пішов запит на кисневі розгалужувачі. Обласна лікарня звернулася. Головлікар показав: у палатах, куди підведена киснева мережа, є тільки 2 крани. А треба підвести кисень до всіх ліжок. Ліжок є по 5-6 – треба робити розгалуження. А як їх робити?
Пояснили, що два крани – це типова розводка. Киснева магістраль підведена зазвичай лише у кілька палат. І в принципі небагато лікарень мають кисневі магістралі. Важких хворих із коронавірусною інфекцією кладуть саме в такі палати – їхні легені пошкоджені, організм недоотримує кисень, і потрібна киснева терапія масками. Якщо вона надається вчасно і якісно, то пацієнти виходять без ШВЛ. У 70% кисень забезпечує одужання, пояснювали лікарі.
Привели у відділ, в палату, показали крани, дали лінійку – намалювали, що треба зробити. Кран зняти не могли, то я з лінійкою і малюнком поїхав в «Епіцентр». Дві години пробігав по відділах від консультанта до консультанта – повний нуль. Скинув креслення товаришу Миколі Зозулі, ми вчилися разом, – він запропонував звернутися до знайомої, яка займалася пневматикою на автосервісі. Тетка Надя за 15 хвилин по фотографії склала конструкцію розгалужувача – на, каже, їдь та й пробуй. Поїхав з тою зборкою в лікарню. Підійшло. Апробували, як тримає тиск, побачили, що нормально, – і замовили одразу 18 розгалужувачів.
Потім ми робили розгалуження в ЦМКЛ на Мазепи та в лікарні №1 на Матейка. В лікарні Долини, Коломиї, Надвірної теж поїхали розгалужувачі.
Знову так само виставив інформацію у мережі – пояснив, як скласти, де і що можна купити. Виявилося, що в усіх лікарнях кисневі магістралі і крани стандартні – і пішло по Україні.
Але отримали супутню проблему. У лікарні на Мазепи не було кому ставити розгалужувачі. Тоді ЦМКЛ була завалена хворими з коронавірусом – терапія перша і друга, урологія, кардіологія були повні. Потрібно було змонтувати 48 розгалужувачів і ще вивести кисень в коридори – про всяк випадок, не знати, як би розвивалася ситуація. Я знову кинув заклик у фейсбук – назбирали гроші. Питаю, хто йде монтувати зі мною, – сам я ставив півтори години один розгалужувач, тому вже знав, що потрібна допомога. У відповідь – тиша. Певно, що страшно. Зголосився один знайомий мого віку. Плюс інженер лікарні, чоловік після операції, віком за 60. Пішли ми втрьох у коронавірусні палати і кілька днів від ранку до пізнього вечора монтували розгалужувачі. Працювали в захисті, як належало. Але потім два тижні намагалися не контактувати ні з ким – лікарні наполягали, що потрібна самоізоляція, варто перестрахуватися. Не захворів – напевно, тому, що ще треба було кисневі маски зробити.
Коли була перевірка з МОЗ у лікарні на Мазепи, їм показали, що ми зробили. Чиновниця розахалася: «Какой хароший респіраторний центр!». Назвали респіраторним центром і сказали, що треба вивчити досвід франківців, щоб запозичити на всю Україну. Не знаю, чи запозичили. Але тепер вже знаю, що неправильно спочатку робили акценти на ШВЛ. Треба було розвивати в лікарнях, які працюють з ковідними хворими, передовсім кисневу терапію.
Потім був запит на кисневі маски закритого типу, що на ШВЛ-Каріна – таких апаратів найбільше в нашій області і загалом в Україні. В той час раптом із продажу пропали всі кисневі маски по 200 гривень, зараз вони по 55. Ми пошебуршили, як зазвичай, у мережі і побачили в італійців, що можна взяти маски для снорклінгу (для пірнання) й пристосувати їх на ШВЛ. Для цього треба зробити перехідники на 3Д-принтері – ми їх і зробили. Ще друкували адаптори для апарата Боброва – переробляли заводські перехідники, які мають дефект і швидко виходять з ладу. «Рідний» перехідник виготовлений під прямим кутом – коли на кран накручується апарат, то перехідник під його вагою ламається. В лікарні на Мазепи цим апаратам ми поміняли адаптори. Робота така, що її не видно, але в лікарні ми побачили, що вона – на вагу життя.
Останнім часом медики почали дистанціюватися від волонтерів. Може, у них уже нарешті є все, що потрібно – для них і для хворих. Якщо це так, то ми виконали свою місію підтримки. Для мене відкриттям став досвід міжнародної комунікації і співпраці в кризових ситуаціях і його поширення в Україні.
У марафоні коронавірусу
Франківчанка запропонувала модель допомоги ФАПам, амбулаторіям і сімейним лікарям у віддалених селах. Цю волонтерську ініціативу підтримав Фонд США з міжнародного розвитку (USAID) – як результат у лікувальних закладах та в мережі «швидкої допомоги» на Франківщині влаштують 16 кімнат відпочинку для медиків.
Євгенія БАРДЯК, лікарка, працює в ІФНМУ, голова ГО «Молода Просвіта»:
– Пандемія коронавірусу – це надовго. Читала міжнародні аналітичні матеріали, де говорилося, що кризова ситуація буде тривати до двох років. «Молода Просвіта» мала досвід волонтерської роботи на початку війни, звідти винесли, що в кризових ситуаціях треба швидко реагувати, організовуватися на допомогу.
Моя подруга працює лікарем в Італії, я з нею спілкувалася і знала ситуацію зсередини. Не тільки що робиться в тамтешніх лікарнях і як поводяться лікарі, а й як реагують і що роблять люди. Вона розповідала, як волонтерські ініціативи шукають і залучають лікарів-добровольців, бо в медзакладах не вистачає рук. Як волонтери допомагають медикам із дітьми: італійські лікарі цілодобово перебували в лікарнях, ізольовані від сімей, і волонтери піклувалися про їхніх дітей. Готельєри надавали медикам житло, щоби вони не ходили додому і не заражали родини. За прикладом європейських країн, де громада активно залучена в процеси, ми також вирішили включитися в допомогу.
Звернулися в управління охорони здоров’я ОДА. Запропонували взяти на себе «гарячі лінії» та спілкування з громадами в районах – могли обдзвонити ФАПи і амбулаторії та скласти перелік потреб за типовими запитаннями. Нам подякували за ініціативу і запропонували натомість збирати гроші на допомогу медикам. Ми не пішли цим шляхом і вирішили самостійно почати роботу – зголоситися з допомогою в малі сільські громади у віддалених селах. Туди зазвичай не ступає нога волонтера і політика. Вважаємо, що саме там передова, як всі називають перший рівень взаємодії лікарів з хворими на коронавірус. З температурами йдуть до сімейних лікарів – і вони повинні бути передовсім захищені.
Написали заклик у мережі, щоби люди зголошувалися в команду для роботи з селами. Відгукнулися близько 20 людей, серед них медики, лікарі-інфекціоністи. Назвали себе ініціативою «Здорове Прикарпаття» під егідою «Молодої Просвіти».
Збиралися онлайн – новий формат роботи. Окреслили собі завдання. Перше – збір інформації про потреби. Склали анкету: крім власне потреб, довідувалися про інформованість, чи є аптеки на місці, яке забезпечення тестами на грип і коронавірус. Це була нелегка рутинна робота. Продзвонили медзаклади у селах Калуського, Тлумацького, Снятинського, Рожнятівського районів, частково Долинського. Паралельно складали перелік місцевих ініціатив, які могли би надавати медикам допомогу – закривати їхні потреби.
Кінець березня – початок квітня, типова ситуація – гостро бракує засобів захисту. У ФАПах і амбулаторіях було по кілька масок і рукавиць, невелика кількість дезсередників – те, що лежало в запасі. Респіраторів не було ні в кого, захисні костюми – протичумні, по одному, з радянських часів. Щитки, захисні окуляри, тести – цього не було взагалі.
Стикнулися і з тим, що в районах дуже мало волонтерських ініціатив. Волонтерять у громадах або поодинокі люди, або громадські організації, але і їх не густо. В Калуському районі, наприклад, медикам у селах допомагав «Союз Українок» і місцевий бізнес.
Після того, як ми вивчили потреби і зрозуміли, що немає волонтерів, які би їх закривали, вирішили зробити це самі. На прикладі одного району – Рожнятівського. По-перше, щоб не розпорошуватися. По-друге, хотіли показати, як можуть і повинні працювати не лише волонтери, а й державні органи. По-третє, була складна ситуація у селищі Перегінську, де через спалах коронавірусу на той час виставляли блокпости.
Маючи 40 тисяч з попереднього проєкту, закупили засоби захисту: респіратори, щитки, окуляри, рукавиці і дезрозчин – та захисні багаторазові костюми. І повезли допомогу в кожне село. Поки частина волонтерів їздила, інші обдзвонювали Снятинський і Тлумацький райони, питали, хто з волонтерів був у них. Ще ніхто не приїздив. Уже був травень.
На сьогодні ми об’їхали майже 50 сіл Рожнятівщини. Ще лишилися Осмолода і Липовиця – для них відкладена допомога. Через дощі і наступну повінь ми затрималися. Але бачимо, що захист лікарям на первинці так само потрібен і зараз. Бо й тепер, знаю з інсайдерських джерел, забезпечення медиків у селах не є на належному рівні, як, приміром, у лікарнях, де ситуація на видноті і постійно моніториться.
Також передавали захист священникам і листоношам.
Ми цілий місяць витратили на підготовку допомоги. І це тільки один район. А решта? Потрібно діяти комплексно, послідовно, систематично і постійно відслідковувати ситуацію на місцях. Готові працювати далі. Якщо ситуація ускладниться, то будемо їхати з допомогою по другом колу або ж туди, де буде потрібно. Продовжуємо моніторинг і продовжуємо шукати партнерів із забезпечення, щоби з’єднати їх із медиками в громадах. Ми маємо запити і контакти, готові поділитися.
Думаємо собі: поки будуть забезпечувати один район, ми можемо вивчити ситуацію в іншому і зібрати там потреби медиків. Таким чином можемо охопити всю область. Це, звісно, ідеальний варіант. Хоч так кооперуються і працюють волонтери у Європі і США. Це багато зусиль, іноді аж до виснаження, на виході фанфари не грають, софіти не світять. Та саме так працює допомога.
Наша активність допомогла налагодити співпрацю з проєктом UCBI – Українська ініціатива зміцнення громадської довіри від USAID, що спрямований на те, аби реагувати на кризові виклики. За підтримки Івано-Франківської ОДА, з якою підписали меморандум про співпрацю, ми стартували зі створенням 16 кімнат відпочинку для медиків – у 8 лікарнях та на 8 підстанціях «швидкої допомоги». На кожну кімнату відпочинку маємо по 60 тисяч гривень. Провели вже тендерні процедури і придбали та завезли техніку. Очікуємо доставку меблів.
Кімнати відпочинку отримали Івано-Франківська міська клінічна лікарня №1 та Обласний легеневий центр, районні лікарні у Рожнятові, Калуші, Долині та Надвірній, міська лікарня м. Яремче та інфекційна лікарня в Коломиї. А також підстанції «швидкої» у Тлумачі, Галичі, Снятині, Тисмениці, Городенці, дві у Франківську та в селищі Перегінськ Рожнятівського району. Попередньо проаналізували офіційну статистику, де в області найбільше хворих на коронавірус, плюс орієнтувалися на опорні лікарні, які приймають інфікованих.
Передбачили всюди однаковий набір обладнання: телевізор, кавомашина, мікрохвильова піч, холодильник, кварцева лампа, розкладний диван, тумба для посуду, стіл і чотири стільці. Плануємо наприкінці липня – на початку серпня зробити відкриття кімнат, щоби привернути увагу до умов роботи медиків. Я сама лікар і знаю, наскільки вони стомлюються, як важливо мати 15 хвилин відпочинку, коли всю зміну на ногах, як потрібно присісти і випити горнятко кави чи гарячого чаю. Готові говорити про оплату праці медичних працівників. Хочемо щиро їм подякувати – за те, що жертовно рятують хворих.
Ще один напрям цього проєкту – допомога психологів. Йдеться про відновлення життєвих сил медиків – бо ми ще в марафоні коронавірусу.
Передбачені тематичні зустрічі – безкоштовна групова терапія – із медиками залучених лікарень. Також зможуть зголоситися лікарі і медсестри з інших медзакладів. Відбудеться 16 онлайн-сесій. Сім тем на вибір, серед них: «Ресурс і життєвий баланс», «Стресостійкість і життєздатність», «Професійне вигорання медпрацівників», «Складні розмови з важкими хворими».
Розуміємо, що лікар сьогодні – одна з головних професій у зоні високого ризику. Це щоденна відповідальність за рішення, активна включеність у контакти з людьми, не завжди в адекватних умовах і за адекватної оплати праці.
У нашому суспільстві ще не сформована культура психологічного розвантаження. Медики також часто відмовляються від допомоги психологів, уважають, що зі своїми емоціями в стресі справляються самі. Звідси професійне вигорання, помилки. Хочемо допомогти їм розвантажитися і, можливо, отримати доречні поради у новій для всіх нас ситуації. Хочемо, щоби наші медики скористалися можливістю пропрацювати стрес із психологами і відчули, наскільки це корисно й цінно.
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program.
Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
