Громадський діяч і підприємець з Яремчанщини Андрій Марійчин балотується до Івано-Франківської обласної ради. До виборчого округу кандидата входить Надвірнянський район та рідна Яремчанщина. Про мотиви, плани, а також результати роботи говорили в інтерв’ю.
– Пане Андрію, чому вдруге балотуєтесь до обласної ради?
Ми ще не побудували ту країну, в якій би хотіли жити. Дуже просто сидіти на дивані і когось критикувати, але я вважаю, що повинен виконати свою місію і докласти зусиль, щоб я, і мої діти, і мої внуки добре жили в себе, в своїй рідній Богом даній землі. Тому це для мене був вирішальний момент. Була грань, коли думалось, що, може, краще вже не йти, але все ж таки прийняв рішення, що треба йти.
– Якими були основні досягнення в минулій каденції? Що вдалось зробити для свого округу?
Я був 5 років депутатом обласної ради від партії «Воля», за цей час на яремчанський округ я зміг залучити близько 5 мільйонів гривень. Це не є аж такі великі кошти, але я горджуся, що мені вдалось це зробити. В певний період діяльності партії «Воля» ми були в опозиції до керівництва ради і не мали можливості впливати на розподіл обласного бюджету, але попри все мені вдалось, завдяки зверненням, залучити ці кошти.
Я бачив, які є найбільші проблеми округу, і старався їх вирішити. На початку каденції була велика проблема зі сміттям. Перші кошти, які залучив, а це 850 тисяч гривень, – це гроші на придбання сміттєвоза. Проблеми у нас були з дорогами. Одна з найгостріших – у моєму рідному селі Яблуниця, зокрема під’їзд і тротуар до школи, де крутий поворот, тож діти йшли по проїзній частині. В зимовий період там завжди машини заносило, це була дуже небезпечна ділянка. Нам вдалось провести великий обсяг робіт з облаштування тротуару. Зараз дуже тішусь тим, що діти йдуть до школи – і вже нема тієї небезпеки. Багато було різних проблем, які по змозі вдалося розв’язати.
Більш детальна інформація є у моєму звіті за 5 років роботи.
Крім того, дуже багато робилось того, що не має прямого стосунку до грошей. Тобто я постійно долучався до вирішення різних проблемних питань, які стосувалися Яремчанщини: чи питання Національної гвардії, чи питання податкової, чи тоді, коли впіймали білорусів з георгіївськими стрічками…
Для мене було важливо, аби була справедливість, правда, я відстоював інтереси нашої громади.
За попередню каденцію було проведено 44 пленарних сесійних засідання, з них я пропустив тільки одне – з поважної причини. Було 37 засідань комісій, жодного з них я не пропустив.
Я був ініціатором створення комісії з питань АТО в 2015 році. Якщо ти не йдеш на фронт, то маєш робити усе для підтримки наших бійців. Вважаю, що ті хлопці, які пішли на війну, зробили набагато більше. Але після операції я вирішив, що тут, на місці, можу бути набагато кориснішим та ефективнішим для відстоювання територіальної цілісності.
– Які проблеми свого округу хочете першочергово вирішити у наступній каденції?
Тепер законодавство змінилось, і я представлятиму також великий Надвірнянський район. Хоча хотілось би ще вирішити низку проблем в Яремчанській міській раді. Ми створили нову Поляницьку ОТГ, куди входить село Бистриця. Там обов’язково треба добудувати дорогу Бистриця – Поляниця. Над цим проєктом працюють, і думаю, що найближчим часом це буде зроблено.
Так само потрібно зробити дорогу з Вороненки до Яблуниці. Бо маємо Поляницьку ОТГ, але не маємо доріг, які би з’єднували її села. Потрібні також тротуари в кожному населеному пункті. Можливо, з часом вдасться і велосипедні доріжки зробити, бо це дуже важливо, аби люди більше рухались, переходили на велосипед і менше користувались громадським транспортом.
Є дуже багато населених пунктів, де потрібна реконструкція, добудова чи спорудження садочків. Зокрема в Яблуниці. Потрібні також амбулаторії, заклади культури. Є ще багато питань.
Необхідно мати ресурси для того, щоб залучати кошти на свій округ. Тому вважаю, що повинен все робити для того, аби створювати умови, які б давали стимул для розвитку малому і середньому бізнесу. Це є для мене зараз пріоритетним питанням. Важливо, аби українці могли в себе вдома гідно працювати і заробляти.
– Розкажіть, як ви бачите розвиток туризму на Прикарпатті, зокрема зимового.
Я добре знаю цю сферу і бачу, що на туризмі, і не тільки спортивному, можна заробляти великі кошти і залучати сюди багатого інвестора. У нас насправді ще немає як такої спортивної індустрії, бо ми не проводимо масових змагань світового рівня, на які приїжджають сотні тисяч глядачів, залишаючи тут кошти. Але ми маємо умови для цього. Тому потрібно, як матимемо повноваження і можливості втрутитись у цю сферу активніше, щоб все ж таки якісь змагання ми проводили. Навіть за Радянського Союзу у Ворохті проводили змагання всесоюзного значення зі стрибків з трампліна. Туди приїжджали в основному спортсмени, але і багато глядачів. Ми вже давно не мали таких видовищних змагань, подивитись на які приїхало б багато людей. А вони залишили б тут кошти за проживання, харчування. Це і є спортивна індустрія. В різних країнах спорт по-різному представлений. Але в тій же ж Польщі, в Закопаному, є трамплін. Там проводять Кубки світу, збираються сотні тисяч глядачів. І на цьому Закопане заробляє дуже багато коштів.
В нас зараз за державні кошти будується біоатлонний стадіон в Поляниці. В цьому році мали бути перші змагання. У зв’язку з коронавірусом змагання будуть всеукраїнського рівня. А на міжнародні, думаю, в найближчий час ми також вийдемо. Тобто рух пішов в напрямку біатлону, але ми маємо всі можливості для проведення змагань з гірськолижного спорту, також нам потрібно докласти зусиль для проведення зманань зі стрибків з трампліна. Так ми будемо залучати багато туристів і, відповідно, коштів у наш регіон.
Поки ми проводимо у нашій місцевості змагання всеукраїнського рівня. Тому вже починаємо відроджувати і відбудовувати спортивну інфраструктуру, пріоритетом у якій повинні бути дитячі спортивні школи, що мають бути як державні, так і приватні.
Завдяки головному інвестору – Буковелю – в нас розвинутий зимовий туризм. Сюди приїжджають поляки і чехи покататись на лижах. Цей курорт ще називають «м’яким», бо тут немає морозів, вітрів, можна кататись на лижах мінімум 4-5 місяців на рік – залежно від погоди. Для цього створені комфортні умови.
Але потрібно також зацікавити людей, які приїжджають до нас влітку. Поки що туристи в основному ходять по горах, катаються на квадроциклах чи займаються рафтингом. Важливо також, щоб були облаштовані велосипедні доріжки, щоб охочі туристи могли тут покататись. Поки в нас цього ще немає.
– Чому обрали партію «За майбутнє»?
Після того як було прийнято рішення, що партія «Воля» не буде брати участі у місцевих виборах в Івано-Франківській області, переді мною постало конкретне питання: беру я далі участь в суспільно-політичному житті чи ні. Я розумію, що в статусі депутата можна зробити більше. Мені всі казали, щоб я далі йшов у депутати, займався політичною діяльністю. Відповідно постало питання: з ким?
В законодавстві передбачено, що депутат може обиратись тільки від політичної партії. Пропозицій у мене було багато. Команду «Волі» багато політсил хотіли в себе бачити.
І керівництво «Самопомочі» багато з нами говорило. Були пропозиції і від «Батьківщини», «Слуги народу». Я житель села Яблуниця. Микола Палійчук, який є зараз одним із очільників «За майбутнє», родом з Ворохти. Ми давні товариші. Давно знаємось, він приїжджав і запрошував. З Олександром Шевченком ми створювали Поляницьку ОТГ, і так само він пропонував мені йти з ними.
І вони мені були найближчі. Багато кажуть зараз, що то партія Коломойського. Але я розпитував щодо цього. Коломойський на цю партію грошей не дає. Фінансує її Ігор Палиця. А тут на місці – Шевченко, Палійчук та інші.
Важливо, що вони пропонують рівні самодостатні умови та закликають об’єднуватись. Тому я прийняв пропозицію, яка була для мене найближча і найоптимальніша. Багато «волівців» пішли саме в «За майбутнє», бо тут чесні партнерські умови.
– Нова обласна рада – якою ви її бачите? Чи зміниться її склад та чи будуть покращення у роботі?
Я думаю, що однозначно зайде в обласну раду «Слуга народу», тому конфігурація зміниться, хоча не кардинально. Також будуть «Свобода», «ЄС», «Батьківщина», «За майбутнє». Всі інші на грані, тому тут важко сказати.
Зараз облрада є представницьким органом. Нам треба багато що зробити, аби вона мала не тільки представницькі функції, але і реальні повноваження. Про це і йде розмова. Я не знаю, як зараз на це дивляться президент і уряд, але йдеться про те, що вже в новій каденції обласні ради будуть створювати виконкоми. Я вважаю, що з тих людей, яких обирають, мають формувати і виконавчу гілку влади в області – і вони мають брати відповідальність. Тобто не тільки представляти інтереси мешканців виборчого округу, але й мати реальні інструменти виконувати те, з чим ми йдемо на вибори. Обласна рада повинна вже інакше працювати. Їй мають надати більші повноваження, водночас має бути більшою і відповідальність.
Багато що має бути спрощено. Є ділянка роботи, є начальник управління чи департаменту, і він має відповідати за цю роботу, маючи для цього фінансову підтримку, відповідну законодавчу базу. Якщо вже люди обрали своїх представників, то вони повинні надати їм повноваження. На мою думку, це не зовсім правильно, коли ми обираємо облраду, але не можемо на місці сформувати виконавчий орган, а нам його керівництво призначають у Києві. Це дуже важливий момент, і я думаю, що ми це зробимо.
ПРОМО
