Автомобіль поплескують по камуфляжному борту: «Наш ветеран!». Volvo повертається на службу після ротації – повний техогляд, ремонт, нова гума. Півтора року тому команда франківського офісу ІТ-компанії Softjourn привезла авто з Британії, підготувала і передала в бойовий підрозділ. Але це лише малесенька частка зробленого айтівцями для фронту.
Компанія допомагає захисникам в російсько-українській війні ще з 2014 року. А від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну надала допомоги війську на понад 9,5 млн грн. Як працює благодійний фонд Softjourn, розповіли менеджер Олег Сорокопуд та засновники компанії Богдан Михайлович і Сергій Фіцак.
Про допомогу, технологічність і зв’язок
Зараз на війні вісім працівників ІТ-компанії. Добровольці, – пишаються колегами у Softjourn. «Оце якраз хлопці обдзвонили наших воїнів, питали, що потрібно їхнім підрозділам», – каже Олег Сорокопуд.
На вже треба придбати лафету (евакуатор для транспортування з-під вогню розбитих чи поламаних машин) та портативні дозиметри. Запит на дозиметри виник через можливу загрозу підриву Запорізької АЕС. Прилади шукають за кордоном – в Україні є тільки китайські, які дають суттєву похибку.
Для підтримки захисників у Softjourn створили внутрішній фонд – називають його «фондом довіри». Працівники компанії щомісяця перераховують у фонд частину свого заробітку. «Наша менеджмент-команда, тобто співзасновники, у відсотковому співвідношенні найбільше вносять у цей фонд. У них – фіксована сума. А кожен працівник може сам обрати суму щомісячного внеску – хтось обирає відсоток від заробітної плати, а хтось – фіксовану суму. Наша особливість: ми створили фонд постійної допомоги, тобто кожен місяць можемо розраховувати на певну суму і відповідно до цього плануємо операційну діяльність та задовольняємо запити, часто унікальні і доволі коштовні», – пояснює керівник фонду, співзасновник компанії Богдан Михайлович.
Серед таких запитів – оптика. Наприклад, фонд Softjourn зараз оновлює ІP-камери на позиціях під Авдіївкою.
«Хлопці-програмісти, які воюють, придумали систему дистанційного стеження і пообв’язували камерами на позиціях спостережні пункти, де мають люди чергувати. Вивели всі камери на монітор – ми їм для цього великий «телевізор» купували, спеціальні паяльники для оптики. Цілодобово мають картинку, володіють ситуацією. Коли камеру засікають чи вибивають, їхнє завдання – безпечно прийти і поміняти», – описує Олег.
«І це не командні пункти бригади так оснащені. Хлопці вже на рівень підрозділу можуть опуститися і все обв’язати, – додає Богдан Михайлович. – Розуміємо, що так може бути не всюди. Але коли у підрозділі воює програміст високого рівня, то добре, що командування розуміє: його не треба посилати копати, коли він може своєю професійною діяльністю зберегти багато життів».
Комп’ютерна техніка, планшети, мобільні телефони, рації, дрони – постійні запити до фонду.
«Дронів має бути багато – різного класу для різних завдань: і дорогих багатофункціональних, і дешевших мавіків, щоби підняти й глянути», – включається Сергій Фіцак. Такі й передають.
На вагу золота в зоні війни підсилювачі сигналу для дронів та рацій. Ще одна історія з-під Авдіївки: замовили фонду підсилювач. Прийшов він на позиції в той день, коли батальйон без зв’язку загубився. «Пам’ятаю, як приїхав наш боєць, зайшов до мене у кабінет, розказує і плаче, – пригадує Сергій Фіцак. – Каже, що тоді мали послати хлопців під обстрілом без орієнтирів батальйон шукати. І що підсилювач допоміг – зв’язок відновили, хлопців зберегли і батальйон з-під вогню вивели. Ви врятували десятки життів, каже – і сльози витирає…»
Це зараз на фронт передають шифровані рації, потужні дорогі підсилювачі, доповнює Олег Сорокопуд, а навесні 2022-го брали різні, лиш би тримати зв’язок. «В той час наш колега був зв’язківцем на Запорізькому напрямку. Йде артобстріл, а вони кабель тягнуть. Кабель переб’ють, а вони його під вогнем знову тягнуть. Про нашого Романа Романіва тоді Міноборони писало», – розповідає він.
Основний напрям фонду Softjourn – автомобілі. Машинами компанія допомагає війську з 2016 року. А з початку великої війни машини на фронт відправляють постійно.
«Почали займатися автомобілями, бо розуміли: дрібні речі хтось закриє, а от купити авто, якісно зробити його ремонт і пригнати на передову – це складно, дорого і тому довго. Ми можемо це робити швидко», – розказує Богдан Михайлович.
Поки підзбирують кошти, шукають автомобіль. Компанія роками співпрацює з місцевими СТО, волонтери фонду знають, як готувати машини. Вивчили автобренди, моделі, двигуни – знають, які найкраще витримують випробування війни. «Біда – неякісний дизель і дуже погані дороги, – озвучує Богдан. – Тому авто має бути надійне, витривале і просте, щоби його нескладно було в польових умовах ремонтувати».
Просте не означає «відро». Волонтери фонду намагаються привозити з-за кордону машини з невеликим пробігом. Беруть переважно пікапи. Зараз вишукують їх у Британії та Швейцарії. «Двигун, ходова, коробка передач – це основне в машині. Коли ми віддаємо авто на СТО, міняємо все, що може «вилетіти». Якщо є питання до мотора – зняли і поставили новий. Взяли чотири колеса нових – і хлопці поїхали. Всі наші машини, крім двох, що підірвались, їздять без поломок і ДТП», – говорить Богдан.
Кожну машину Softjourn забирає на ротацію – на техогляд і ремонт – та знову повертає на гарячий напрям.
«Уже можемо собі дозволити тримати машини в резерві, – доповнює Богдан. – Трапляється добре авто – купуємо, готуємо, ставимо в резерв. І коли бійці пишуть, що сьогодні у них роздовбало машину, то вже завтра можемо їм нову відправити».
«Завдяки постійним надходженням ми маємо змогу працювати максимально швидко. Запити одразу йдуть в реалізацію. Бухгалтерія старається якнайшвидше проводити платежі, щоб постачальники одразу відправляли необхідне», – акцентує Сергій Фіцак.
Про компанію, концепцію фонду і особисту війну
Softjourn – міжнародна ІТ-компанія з офісами розробки в Івано-Франківську, Вроцлаві (Польща) та в Сан Пауло (Бразилія). Головний офіс – у Фрімонті, штат Каліфорнія (США). Також саме у Франківську познайомилися співзасновники, українці та американці, Богдан Михайлович, Сергій Фіцак, Еммі Ґенґлер і Джефф Крузер.
Франківський офіс розробки програмного забезпечення – найбільший в компанії. Усі працівники з України, які працюють очно і дистанційно, а це приблизно 200 людей, належать до франківського офісу.
Волонтерська ініціатива в компанії – з 2014 року, від початку російсько-української війни. «Взагалі-то з Майдану», – уточнює Богдан Михайлович.
Під час Революції Гідності спільно із волонтерами з Чикаго Марією Капеняк та Наталією Стефанишин Softjourn допомагала постраждалим. «Знаходили людей, яких дуже сильно побили на Майдані: кого вдома, кого в лікарнях – з переломами, забоями, струсами мозку. Допомагали кожному особисто. Мусили бути впевнені, що людина має за що лікуватися і жити», – пригадує Богдан Михайлович.
Допомогу першим добровольчим з’єднанням на Донбасі відкрила велика партія кевларових касок і кровоспинного “Целоксу”. Пізніше друзі зі США, сім’я Кухарів, українських лікарів, профінансували покупку швидкої допомоги, після чого добрий друг компанії та волонтер Ігор Хемій придбав та підготував її до відправки. Її доставили до Франківська, де Softjourn допомогли заповнити медикаментами і відправили «Госпітальєрам» Яни Зінкевич, першому медичному підрозділу, який рятував поранених.
Тоді волонтери в компанії працювали за принципом «збори (грошей. – Ред.) на вимогу». Військові, переважно знайомі чи знайомі знайомих, зверталися з проханнями – і компанія оголошувала збір серед своїх працівників. «Сприймали як частину корпоративної соціальної відповідальності», – зазначає Олег Сорокопуд.
Поступово почали розуміти, що збори на вимогу недостатньо ефективні, краще працювати системно. Перехід на системне волонтерство і створення благодійного фонду компанії завершили до 2015 року. 24 лютого 2022 року було прийняте рішення вдихнути нове життя у фонд і запропонувати більшій частині людей долучитись до постійних донатів, адже кількість працівників у компанії виросла за цей час.
«До повномасштабного вторгнення фонд працював із запитами ззовні, – пояснює Богдан Михайлович. – Коли наші працівники стали в черги до військкоматів, ми зрозуміли, що маємо підтримати їх і подбати про їхні сім’ї».
Велика війна змінила пріоритети. Фонд перезапустили – він став фондом взаємодопомоги.
Наразі благодійний фонд Softjourn має таку концепцію:
- перший пріоритет: спершу задовольняють запити військових-працівників та запити підрозділів, де вони служать. Допомога сім’ям колег, які воюють, виплата часткової заробітної плати працівникам, які були мобілізовані;
- другий пріоритет: запити військових, які є родичами працівників;
- третій пріоритет: запити колег і товаришів-військових та волонтерів, запити ззовні.
«Працюємо на довірі – знаємо, кому і куди передаємо допомогу, знаємо, в якій бригаді і як вона використовується, – зазначає Богдан Михайлович. – На сьогодні ми надали речової допомоги військовим на 9,5 мільйонів гривень».
Очільник фонду додає, що поза тим і фонд, і компанія допомагають сім’ям загиблих героїв.
Віддали життя за Україну працівники Softjourn Олег Перегуда, Петро Урсулович, Ігор Ходак. В офісі компанії облаштували меморіальні дошки пам’яті полеглих. Двоє з них були активними волонтерами.
Петро Урсулович прийшов у Softjourn, коли завершив службу у добровольчому батальйоні в АТО. Допомагав налагоджувати службу безпеки компанії разом із Олегом Перегудою. Одразу активно зайнявся волонтерською діяльністю, узяв на себе автомобільний напрям. «Унікальна людина: брав відпустки і їхав на Схід, відвозив допомогу тим, хто воював, часто залишався там – допомагав на місці», – відгукується про волонтера Богдан Михайлович.
Колеги пригадують, як Петро Урсулович в ніч на 24 лютого 2022 року завершував монтувати резервний генератор – вибух у франківському аеропорту на світанку застав його на даху компанії. Через кілька годин він і Олег Перегуда з військовими наплічниками вже мчали до Києва.
Автонапрям у фонді перейняв системний адміністратор Роман Вихор. Роман Кузьмин займається підготовкою дрібної техніки. В команді також Степан Шпак і Олександр Чубатий. Степан займається технічними питаннями і пошуком. А Олександр допомагає координатору з фінансами.
«Наші працівники поєднуть роботу у фонді та своє основне поле відповідальності. Волонтерство для благодійного фонду – це їхня додаткова робота в компанії. Її багато щодня: моніторинг ринку, закупівля, доставка, координація запитів, логістика доставки, постійна комунікація», – описує Богдан Михайлович.
Про відповідальність, віддачу і засоби від комарів
Особистий фронт у багатьох працівників Softjourn – вони волонтерять на різних напрямках, додатково до участі у фонді допомагають своїм друзям, знайомим. Фонд підтримує їхні ініціативи, долучається коштами. «Бувають випадки, що ми бачимо: людині терміново, а вона не має потрібної суми. Тоді підходимо: скільки не вистачає?» – продовжує Богдан Михайлович.
Олег Сорокопуд розповідає, як його виручила така допомога. Фонд підтримав придбання засобів від комарів.
«Нібито дрібничка, спрей від комарів. А на роту? Це 10 тис. грн. Треба, як завжди, на вчора, бо комарі уже обліпили. З допомогою фонду я відправив хлопцям замовлення наступного дня, – ілюструє Олег. – І це настільки гріє мене як працівника! Коли отримуєш підтримку, то хочеться і віддавати».
Богдан Михайлович реагує на слово «гріє» і ділиться історією, яка ілюструє ставлення Softjourn до своїх працівників:
«Зима. Наші хлопці все сиділи в офісі, а тут сплять в окопах. Якось зізналися, що ще так за все своє життя не мерзли: мороз вдень і вночі, холод нестерпний. Ми дуже швидко з фонду почали шукати грілки, підкладки на батарейках. Знаходили і відразу відправляли. І постійно їм наголошували: не має бути незручно сказати, що заважає боронити країну! Добре, коли знаєш людей і можеш прямо сказати: ми будемо висилати тобі все, що потрібно, щоби ти думав про те, як керувати безпілотником, а не про дрижаки чи змінну білизну».
Компанія фінансово підтримує своїх працівників, які воюють. Богдан Михайлович додає, що хлопці продовжують отримувати зарплату в компанії і частину також віддають у фонд. Наполягають: ви ж даєте все, що потрібно.
«Коли почалося вторгнення, ми зразу сказали: будемо тим, хто на війні, платити всю зарплату, – пояснює він. – Упродовж року мали таку змогу. Зараз зберігаємо зарплату три місяці, а потім переводимо на часткову оплату з фонду. Працівники компанії одностайно підтримали таке рішення, для нас це дуже важливо. Гроші виплачуємо сім’ям».
Компанія, що не тільки матеріально, але й морально підтримує тих, хто віддав своє життя на службі, від самого першого дня є поруч з родинами загиблих військових. “Ми стараємося завжди бути на зв’язку та готуємо план фінансової підтримки для сімей. Це не просто регулярні фінансові перекази, а глибоко вкорінений акт вдячності та поваги”, – підкреслює Богдан Михайлович. «Люди віддали багато часу, зусиль нашій компанії. Компанія завдяки їм також досягла тих результатів, коли ми зараз можемо допомагати», – зазначає координатор фонду.
Про розвиток в час війни, меседжі та українське серце
«Розповідаючи про фонд і про компанію, ми завжди говоримо про людей», – підкреслює Сергій Фіцак.
Зважаючи першочергово на людей, у Softjourn готувалися до повномасштабного вторгнення рф.
«Наприкінці 2021-го ми вже розуміли, що може статися, і почали вибудовувати нові комунікаційні процеси. Мали відповідальних у відділі НR, підготували інструкції працівникам, що робити. Знали, як в разі великої війни організувати офіс. Шукали у Франківську квартири для працівників з інших областей і з Києва», – розказує директор компанії.
Багато хто не розумів: та що ви робите, нічого не почнеться. Але з точки зору бізнесу та ризик-менеджменту, зазначає Сергій Фіцак, краще зважати на можливі проблеми і бути до них готовими. «Softjourn була готова працювати в умовах війни в Україні», – говорить він.
Перша воєнна зустріч з менеджерами у керівництва компанії була вже о 7.00 ранку 24 лютого, через три години після початку вторгнення. Ще через годину всі були в курсі, хто що робить, хто за що відповідає, хто з ким зв’язується. «Ми мали знати, що наші працівники поза межами Франківська є на зв’язку, розуміють, чи залишаються на місці, чи кудись рухаються і куди саме», – описує ситуацію Сергій Фіцак.
У франківському офісі фіксували, скільки людей прибуває в місто, скільки залишається і хто їде далі. «Були розроблені плани евакуації, наш офіс у Польщі був готовий допомагати. Працівники старались батьків, дружин, дітей перевезти за кордон, а самі залишалися», – доповнює Богдан Михайлович.
24 лютого з 9.00 ранку і допізна у Softjourn була доступна онлайн-кімната для зустрічей. Кожен міг приєднатися і поговорити: спитати, що робиться, що буде далі, як заспокоїтись чи ще щось. Менеджери чергували і мінялися.
«Моя дружина, вона теж працює у компанії, доєдналася, коли на зв’язку був Богдан, – перестрашена: з наших вікон було видно розбомблений аеропорт, стовп диму. Богдан зумів сказати їй дуже правильні слова. «Я вже бачу, що цей день може закінчитись і я буду жити далі», – сказала тоді дружина», – ділиться пережитим Олег Сорокопуд.
За місяць до цього компанія заздалегідь створила канал в телеграмі, де перші кілька місяців відбувалася загальна координація дій. Зараз телеграм-канал функціонує як волонтерська платформа. «На початку був канал “допоможи людям”, а тепер “люди, допоможіть волонтерам”», – усміхається Олег.
Принцип «допоможи людям» ліг в основу дитячого садка, який відкрили в офісі у перші дні вторгнення для дітей вимушених переселенців – працівників компанії. Садок працює й досі – обжився у лекційних кімнатах. Навіть ті батьки, чиї діти ходять у міські дитсадки, час від часу приводять дітей сюди – на англійську, помалювати, погратися.
Про ці та інші зміни у зв’язку з великою війною керівництво франківської Softjourn розповідало не тільки іншим офісам. Розповіли також партнерам та потенційним клієнтам.
«Влаштували інфокампанію, – каже Сергій Фіцак, – на підтримку українських технологічних компаній, не тільки нашої». Посил був такий: Як ви можете допомогти українським ІТ-компаніям? Найкраща допомога – це продовжувати з ними працювати, купувати українські продукти, українські ліцензії. Тому що вони продовжують працювати в Україні. «На прикладі нашого благодійного фонду пояснювали: дивіться, як ви можете впливати, якщо продовжуєте працювати з нами. Наші працівники за зарплату, яку ви їм платите, донатять у внутрішній фонд, фонд так і отак підтримує працівників і взагалі Сили оборони України».
Кампанія була доволі успішною. Інтерв’ю з керівниками і працівниками франківського офісу було опубліковане у пів сотні видань за кордоном. Серед них – відомі медіа та одні з найавторитетніших технологічних ресурсів у світі – TechCrunch, LA Times, Euronews, Yahoo! Finance, Foreign Policy, TechTarget Після цього зголосився британський журналіст з Digital Planet, який зробив серію інтерв’ю про українське ІТ. «Ми залучили інші компанії, з якими працювали та волонтерили, – каже Олег. – Важливо, що наш посил зрозуміли і продовжили».
Наступну інформаційну кампанію за кордоном організували до 100 днів війни: що за цей час відбулося, як тримається Softjourn та загалом українці. Коли почалися блекаути, вийшли з планом продовження бізнесу. «Доносили до світової ІТ-спільноти, що в нас є необхідні ресурси: додатковий інтернет, генератори, старлінки. Та головне – є наші люди», – озвучує концепцію Олег Сорокопуд.
Один із клієнтів Softjourn в Ірландії, із яким завершили великий проєкт, розмістив на своєму сайті сторінку про франківський офіс. На ній – великими буквами: «Придумано в Ірландії, реалізовано хоробрим серцем з України».
«Один із наших головних меседжів», – підхоплює Сергій Фіцак. Пояснює, що проти того, аби за межі України виходити з розлогими розповідями про виживання в час війни. «Це стосується не тільки ІТ, а будь-якого бізнесу», – зазначає він. Там, де українці розказують, як вони виживають, інші компанії акцентують, як посилають працівників на навчання, як створюють інновації і розвиваються.
«Ми говоримо не про виживання, ми говоримо про творення. Так, реалії українського бізнесу змінилися. Проте змінилось наше розуміння та ставлення до інновацій не тільки у виробництві, але і в продукуванні ефективних рішень. Тільки вільна людина спроможна винаходити проривні ідеї, а мужня людина – втілювати їх у життя. Саме з таким підходом і був заснований благодійний фонд «Софтджорн Допомога» – символ свободи, вільного вибору кожного зробити свій вклад. Це не тільки інноваційний підхід до бізнесу, а й спосіб безпосередньо підтримувати військо, колег та їхні сім’ї, демонструючи таким чином нашу готовність втілювати сміливі та проривні ідеї в життя, – наголошує Сергій Фіцак. – Український народ, як ніхто інший, поєднує в собі мужність і прагнення свободи. І український бізнес спроможний творити такі інновації, в яких живе дух свободи і хоробрість українських сердець».