У коридорах медичних центрів зустрічаються дві реальності: одна — де проблему помітили вчасно і перемогли, друга — де час став головним ворогом. Рак шийки матки часто називають «тихим вбивцею», адже він не кричить болем і не заявляє про себе температурою. Хвороба захоплює організм, поки ігноруються планові огляди через зайнятість, страх або ілюзорне «мене нічого не турбує».
Онкогінекологиня клініки «Мед-Атлант» та Прикарпатського онкологічного центру Ніна Ткачук розповідає, як не пропустити момент, коли лікування ще може бути швидким та успішним, та чому один візит до лікаря на рік — це найкращий прояв турботи про себе та близьких.
— Ніно, ви щодня бачите жінок, які приходять уже на третій чи четвертій стадіях. Як виглядає момент, коли пацієнтка вперше чує діагноз «онкологія» і розуміє, що було втрачено час?
Першим приходить страх. Він не кричить, а навпаки — забирає голос, стискає все всередині. В очах жінки я бачу німе запитання: «Як це могло статися зі мною?». Потім з’являється провина за майбутній клопіт, який ляже на плечі рідних, страх стати тягарем.
Але за цим слідує дуже глибоке й чесне усвідомлення: все, що здавалося важливим — кар’єра чи побутові дрібниці, — відходить на другий план. Миттєво змінюються пріоритети. Жінка раптом бачить усі ті відкладені «на потім» мрії, подорожі, несказані слова любові. У цей момент вона перестає рахувати витрати й починає рахувати час — не той, що минув, а той, який ще хоче прожити. І в цьому відчайдушному «я хочу жити, я хочу бути здоровою» народжується найбільша сила, з якої починається її боротьба.
Особливий біль — хворіти в час війни. Коли тривають бойові дії, діагноз звучить ще страшніше: рідні роз’їхались, діти за кордоном, а плече, на яке можна спертися, — далеко. Часто жінка залишається наодинці з необхідністю приймати доленосні рішення. Це той момент, коли лікар має сказати: «Я поруч. Ти не одна».
— Які найпоширеніші пояснення, чому жінки не прийшли раніше?
Найчастіше чую: «нічого не боліло — думала, що здорова», «не було часу», «боялася, що щось знайдуть».
«Мене нічого не турбує, тому не йду на огляд» — це фраза, якої лікарі бояться найбільше. Вона оманлива. В Україні частка пізно виявлених стадій раку шийки матки за останні роки зросла з 18% до 36%. Це означає, що кожна третя жінка дізнається про хворобу тоді, коли вона вже вийшла за межі органа, коли терапія складна, а прогнози невтішні.
Жінки часто не усвідомлюють, що цей патологічний процес не починається з болю. Він розвивається в тиші.
За даними аналізу смертності в Україні, рак шийки матки на першому місці серед жінок у віці 18–29 років. У віці 30–54 роки — на другому місці, поступаючись лише раку молочної залози. Ці цифри руйнують міф, що онкологія — «хвороба старших». Вона вражає молодих, соціально активних жінок репродуктивного віку.
— Де проходить межа між «я здорова» і «вже запізно»?
Ця межа часто проходить абсолютно непомітно. Рак шийки матки не виникає за один день. Від перших змін, як-от ерозія чи дисплазія, до інвазивного стану зазвичай проходить від 5 до 10 років. Це величезне вікно можливостей! Час, коли проблему можна було вилучити з організму одним невеликим втручанням.
Але саме на тому етапі, коли все ще можна легко подолати, жінка нічого не відчуває і вважає, що з нею все гаразд.
Межа — це вчасний скринінг. Якщо чекаєте на симптоми — кровотечі, болі в тазу чи набряки ніг — ви чекаєте на третю або четверту стадію. Тому я хочу сказати про ще одне почуття: надія. Вона з’являється тоді, коли діагноз поставлений вчасно. Коли онкогінеколог говорить з пацієнткою не лише про лікування, а й про життя після нього.
Онкологія — це не вирок. Вирок — відкладений візит до лікаря.
— Чи часто до вас потрапляють жінки, які вели здоровий спосіб життя і були впевнені, що з ними цього не станеться?
Регулярно. Захворювання вражає і соціально активних жінок, і «домашніх». Його викликає вірус папіломи людини (ВПЛ), який може роками жити в організмі без жодних проявів. Тож ризик поширюється на всіх без винятку, незалежно від віку, наявності дітей чи соціального статусу.
В Україні діє наказ про обов’язкові щорічні профілактичні медичні огляди. Якби всі ретельно виконували ці рекомендації, то ми виявляли б переважно передракові стани, коли онкологію можна вилікувати повністю, а не лише поборювати наслідки. І це суспільна, а не лише медична проблема.
— Як це — бути лікаркою, яка знає, що смерть можна було попередити одним візитом на рік?
Це найважча частина професії — розуміти, що можливості сучасної медицини сьогодні обмежені не технологіями чи протоколами, а лише втраченим часом.
Я працюю з жінками на пізніх стадіях, коли хвороба вже прогресує, і ми говоримо не лише про лікування, а про паліативну допомогу: контроль болю та якість того часу, що залишився. Щоразу я відчуваю невимовний жаль, бо знаю: сім років тому звичайний мазок на цитологію міг би змінити все і не допустити цього пекла.
Ми боремося за кожне життя навіть у паліативі — за гідність, спокій та можливість жити без фізичних страждань. Але це зовсім інша реальність. Найважче бачити, як хвороба за лічені місяці змінює молоду, повну планів жінку. І найбільший біль у такі моменти — це очі дітей, які готові на все і запитують: «Що ще можна зробити?». Але час не повернути.
Я за своєю природою оптимістка і до останнього шукаю можливості для кожної пацієнтки, проте реальність буває жорстокою. Тому мені хочеться вкотре закликати: не відкладайте огляд і не чекайте симптомів. Пам’ятайте, що цей біль у разі біди буде не лише вашим — це біль ваших дітей, чоловіків та батьків. Ваш візит до лікаря сьогодні — їхній спокій завтра.
— Що ви говорите тим, хто боїться йти, «бо раптом щось знайдуть»?
Говорю прямо: хвороба не зникає від страху, вона лише прогресує. Раннє виявлення — це шанс на 100% одужання. Не страшно почути діагноз на першій стадії, страшно почути його на четвертій, коли вже не можуть запропонувати радикальне лікування. Любов до себе починається з уваги до здоров’я і полягає в тому, що потрібно вчасно перевірятися.
Сучасні дані невблаганні: онкологія молодшає, а її перебіг стає більш агресивним. Без скринінгу ви можете просто не знати, що захворіли. Іноді жінки дивуються моїй реакції: «Ви радієте, що у мене перша стадія?». Я ніколи не радію діагнозу, я радію шансу на життя.
Пригадую випадок: жінка прийшла на огляд зі скаргами, а з нею «за компанію» подруга. Та усміхалася: «Мене нічого не турбує, я просто почекаю в коридорі». Я наполягла на огляді, і ми виявили рак першої стадії. Вона вчасно пролікувалася і сьогодні абсолютно здорова.
Є й інший приклад: молода жінка, якій радили звернутися в онкоцентр на ранньому етапі. Через відсутність болю вона відклала візит на півтора року, а повернулася вже з третьою стадією та ураженням нирок. Це значно гірший прогноз.
Різниця між життям і виснажливою боротьбою за нього — лише в часі.
Тому кожна жінка, яка читає цей текст, має чесно відповісти собі на кілька запитань:
- Коли я востаннє була у гінеколога?
- Чи знаю я, що насправді відбувається з моїм організмом?
- Чи готовий мій план дій, якщо я почую діагноз сьогодні?
— Які аналізи є «золотим стандартом» для перевірки?
Базовий метод скринінгу включає цитологічне дослідження (ПАП-тест); тестування на вірус папіломи людини (ВПЛ) високого онкогенного ризику; регулярний гінекологічний огляд; кольпоскопію та УЗД.
Інтервали визначаються віком та результатами попередніх тестів. В середньому цитологія проводиться раз на три роки при нормальних результатах, але за рекомендацією лікаря огляд може бути щорічним.
— І все ж цьому виду раку можна запобігти за допомогою вакцинації…
Так, і тому я наполегливо рекомендую вакцинувати від ВПЛ дівчаток у 12–13 років. Це унікальна можливість для батьків захистити дочок від шести видів раку. Віднедавна в Україні це можна зробити безкоштовно. У клініці «Мед-Атлант» доступна вакцина і можна зробити щеплення.
Багато мам дивуються: «Навіщо так рано?». Та це доцільно з точки зору фізіології. По-перше, саме у цьому віці імунна система формує найсильнішу відповідь. По-друге, вакцина працює найефективніше до першого контакту з вірусом (ВПЛ передається статевим шляхом). По-третє, у цьому віці потрібно лише дві дози, тоді як дорослим — уже три.
— Іноді можна почути, що щеплення від ВПЛ нібито провокує ранній початок статевих стосунків…
Це один зі стереотипів. Вакцинація від ВПЛ — це не про статеве життя, а про захист. Коли робимо щеплення від гепатиту чи дифтерії, ми не думаємо про спосіб життя — ми захищаємо дитину. Через 20–30 років ця «броня» стане для вашої доньки гарантією того, що вона ніколи не почує страшного діагнозу.
— Які сигнали організму є приводом невідкладно записатися до лікаря?
Ми називаємо їх «червоними прапорцями». Негайно зверніться до фахівця, якщо помітили:
- Кров’янисті виділення поза циклом.
- Контактні кровотечі (після близькості або навантажень).
- Будь-які виділення у менопаузі (критичний сигнал!).
- Зміна характеру виділень (водянисті або з запахом).
- Біль у тазу та попереку, набряк ніг.
- Дискомфорт під час близькості (біль чи неприємні відчуття, яких раніше не було).
Якщо є хоча б один симптом — це не обов’язково рак, але обов’язковий привід для обстеження. Найгірше — чекати, поки «саме пройде».
— Чи правда, що з менопаузою ризики зникають?
Це небезпечний міф. Ризики лише змінюють свої прояви. У старшому віці хвороба підступніша. Організм звикає до дискомфорту, і жінка може не помічати патології.
Найголовніше: будь-яка кров після припинення менструацій — це надзвичайна ситуація. Не заспокоюйте себе думками про «просто гормони». Ми часто бачимо рак тіла матки або яєчників саме у пацієнток в менопаузі.
Пам’ятайте, що профілактичний огляд раз на рік рятує життя.
— Що би ви сказали жінкам, які роками відкладають візит через «важливіші» справи?
Сказала би: «Ваше життя варте однієї години на рік». Це про щорічний візит до гінеколога — про увагу і повагу до себе.
Коли мене питають про подарунок близькій жінці, моя відповідь незмінна: подаруйте їй огляд. Ніжно спонукайте маму, сестру чи подругу обстежитися. Запросіть: «Йду на огляд і тебе записала. Поїхали разом!». Іноді саме це «за компанію» стає вирішальним кроком, який рятує сім’ю від трагедії.
Не чекайте, поки організм почне «кричати». Коли хвороба мовчить — найкращий час переконатися, що ви в безпеці. Зателефонуйте лікарю вже сьогодні. Зробіть це заради тих, хто вас любить. Життя не в тому, щоб за нього боротися в муках, коли його можна вчасно зберегти.
Контакти лікувально-діагностичного центру «Мед-Атлант»:
- +38 (095) 00 38 452
- +38 (095) 00 38 453
- +38 (097) 41 13 133
- Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 48 (корпус 1)
- Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 23 (корпус 2)
- сайт ЛДЦ Мед-Атлант
- Мед-Атлант у facebook
- Мед-Атлант в Instagram
Читайте також:
Читайте також:
- Право бути живою: вагітність та материнство без глянцю
- “Невидимі” операції в онкології: як сучасні технології змінюють підхід до лікування
- Гінекомастія: коли збільшення грудей у чоловіків є сигналом для УЗД-обстеження
- Таргетна терапія та “операція Джолі”: сучасні методи лікування раку грудей у жінок
- Небезпечна гематурія: чому з’являється кров у сечі і що з цим робити
- Страхи довкола седації: розвінчуємо міфи про медикаментозний сон
- Зелені і червоні прапорці жіночого здоров’я: що вказують і чому потрібен чекап
- Розпізнати загрозу: як маскуються інфекції, що передаються статевим шляхом
- Чому збільшуються лімфовузли і що з цим робити: пояснює гематолог Ірина Аксентійчук
- Анна Крижанівська: “Мені доводилося лікувати 18-річних із раком шийки матки, якого кожна жінка може уникнути”
- Онкологія у жінок: як запобігти раку статевих органів
