На парафії Матері Божої Неустанної Помочі, яка знаходиться на вулиці Івасюка, 48 в Івано-Франківську, активно діють спільноти та проєкти, спрямовані на виховання і дітей з порушеннями психо-фізичного розвитку, і здорових дітей.
Так церква реалізує соціальне служіння, говорить настоятель монастиря редемптористів Андрій Цікало. Саме редемптористи на початку 90-х років збудували церкву Матері Божої Неустанної Помочі й відновили у місті свою діяльність, припинену в 1946 році.
«Якщо не буде дітей у церкві, то церква майбутнього не має», – переконаний священник.
Одним із найбільших здобутків цієї парафії є спільнота «Віра і світло». Її учасники – діти з порушеннями розумового розвитку, їхні батьки і приятелі.
«Зазвичай такі діти і їхні батьки є ізольовані від суспільства, закриті вдома. Ми ж створили спільноту для того, щоб вони могли спілкуватися, проводити разом дозвілля і долати проблеми, допомагаючи одне одному. Таке спілкування важливе як для дітей, так і для їхніх батьків. У вересні 2013 року ця спільнота почала активно діяти. В основному її учасники – це парафіяни нашої церкви та ближчих церков. Хоча є і з Пасічної, Коновальця, але здебільшого мешканці вулиць, які розташовані неподалік», – розповідає о. Андрій.
Окрім того, для “сонячних діток” створена майстерня «Промінь любові». Тут вони разом із асистентами створюють вироби, займаються творчістю. Головна мета майстерні, за словами священника, полягає в тому, щоб особливі діти пізнавали свої можливості і розвивали себе як особистості.
«Кожен з них має багато дарів і талантів, може щось робити. Просто треба їм це допомогти розпізнати. Вдома це просто нереально. Мамі простіше все зробити самій. Так буде швидше і якісніше. Бо коли особлива дитина щось починає робити, то не спеціально, але дещо може зіпсувати. Після того треба все переробляти, і батькам легше самостійно зробити. Тому майстерня є саме тим місцем, де вони працюють і вчаться. Тут з дітьми перебувають асистенти, батьків з ними немає. Майстерня працює з понеділка по п’ятницю», – розповідає настоятель.
У майстерні діти створюють вироби, потім продають їх на ярмарках. Зароблені кошти витрачають на придбання матеріалів та для потреб спільноти.
«Нашою головною метою є духовне збагачення цих дітей, їх соціалізація. Загалом учасників спільноти «Віра і світло» і майстерні «Промінь любові» є 63. І це досить велика цифра», – каже Андрій Цікало.
На території церкви є дитячий майданчик, пристосований для всіх без винятку дітей. Особливо багато людей на ньому влітку. Поруч можуть створити ще і кафе-піцерію, у планах для дітей також є пекарня при монастирі.
“Ми вивчаємо, шукаємо, думаємо, як то має бути. Наразі у нас є тільки непоштукатурені стіни, вікно і двері. Але потрібно також створити технічні умови, облаштувати витяжки. Це все поки на етапі обдумування і реалізації. Але цей амбітний проєкт ми б хотіли втілити за рік-пів року часу», – говорить священник.
При монастирі також діє приватний садочок «Телесик», який є першим християнським дошкільним закладом в Івано-Франківську.
«У вихованні ми ставимо пріоритет на цінності. Для маленьких дітей – це говорити їм про Ісуса, Богородицю, молитись з ними. Наші діти також знають християнські привіти «Слава Ісусу Христу», «Христос рождається», «Христос воскрес»”, – каже о. Андрій.
Цей садок є приватним, але він доступний для сімей з різним матеріальним становищем. Деякі батьки звільнені від оплати або ж сплачують мінімальну вартість процесу виховання. “Втім, варто розуміти, що ми не можемо взяти багато соціальних місць, бо церква вклала дуже великі кошти, аби реалізувати будівлю. Зокрема, кімнати, класи у монастирі, а також каплицю. Фінансово ми не можемо взяти садок на свій баланс, тому батьки вносять певні кошти, аби садок функціонував», – каже о. Андрій.
Священник вважає, що одним із найбільших досягнень у роботі церкви із дітьми є катехитична школа, створена на парафії ще у 2008 році. Катехизація дітей, тобто навчання їх основ віри, є важливим елементом життя парафії. Щороку катехитичну школу відвідує від ста і більше дітей. Зараз їх менше через карантин.
Отці-редемптористи працюють також з учнями сусідньої школи №22: діти приходять на підготовку до Першої Сповіді і урочистого Святого Причастя.
Окрім того, у церкві на Івасюка є хор: його можна щонеділі послухати під час дитячої Служби Божої.
При церкві діє також спільнота для молоді «Агіос». Ця спільнота об’єднує підлітків від 13 років, які переходять до неї з катехитичної школи. Займається молоддю духівник спільноти отець Ігор Микитюк. Спільнота збирається двічі на тиждень: щосереди на молитовну зустріч, щосуботи – на тематичну.
В неділю молодь спільноти сама займається наймолодшими: показує дітям мультфільми та проводить коротку катехизацію. Вони самі роблять попкорн і продають його. Кошти, які збирають з цього, використовують на привітання і поїздки. “Я їм сам це запропонував. Нам подарували попкорнову машину, і вона стояла без діла. А потім закупили все, що необхідно для попкорну, тобто дали їм так як стартовий капітал для продажів, аби вони потрохи вчились як то вести бізнес і заробляти гроші. А далі наступну закупку вони мали зробити самі, все, що їм залишиться, то мали на свої цілі. Звісно, витрати контролює духівник спільноти, аби вони робили щось сенсове”, – розповідає о. Андрій.
Молодь при церкві також проводить традиційні благодійні ярмарки. Для прикладу, зараз до Миколая чи акцію «Кошик для потребуючих» на Великдень.
Отець Андрій радить батькам більше спілкуватися з дітьми, заохочувати їх до читання, навчити їх з розумом ставитися до сучасних гаджетів і соцмереж:
«Раджу батькам молитись і просити в Бога допомоги, щоб виховати добре свою дитину, при цьому також використовуючи критичне мислення. Правильне виховання є індивідуальним. Воно полягає в тому, аби віднайти в дитині те, що в ній заховано, а не нав’язати їй щось своє.
Єдина загальна найбільша проблема, яка є зараз практично у всіх сім’ях, – це гаджети. Батькам потрібно більше спілкуватись зі своїми дітьми. Забрати від них мобільні телефони і планшети. Дати їм в руки книжки. Поки батьки даватимуть телефон в руки дитини, то нормального виховання не буде. Вони дуже сильно псують. Можна і не зауважити, як влізуть і заберуть спокій чи мир в дитини.
Соцмережі, вважаю, є злом. Оскільки там постійна реклама, змагання за лайки… Замість того, щоб зосередитись на собі, на сприйнятті себе, діти і молодь зосереджуються на тому, щоб їх полайкали. Сьогодні – лайк, завтра – дизлайк, і в дитини починається криза, що її ніхто не любить, не сприймає, бо в соцмережах ніхто не дивиться і т. д. Таке ставлення у дітей треба змінювати».