Наміри покращити мобільний зв’язок у багатьох громадах досі зустрічають з недовірою та протестами. Деякі спільноти вдається переконати, що мобільний зв’язок не шкідливий, а окремі й досі не підпускають і близько представників телекомунікаційної галузі.
«Пам’ятаю, у Старуні Богородчанського району був особливий інцидент – люди озброїлися ломами, вийшли і позбивали анкери. Тоді там тільки почали будувати станцію, залили фундамент. Так і не збудували, забрали звідти все», – пригадує начальник відділу досліджень фізичних та хімічних факторів ДУ «Івано-Франківський обласний центр контролю і профілактики хвороб МОЗ» Юрій Здоровий.
Завзято бунтували проти встановлення базових станцій і у Маняві.
«Коли ми туди приїхали з контролем, люди зібралися на протест. Казали: от у нас картопля не вродила. Кричали: корови перестали доїтися. Я їм кажу: люди, та ж вишку ще не поставили, тільки основу будують» – розповідає Здоровий.
Базову станцію мобільного зв’язку у Маняві таки встановили. А от у селищі Делятин, що розкинулося вздовж національної траси Н-09 Івано-Франківськ – Мукачеве, зловити зв’язок важко. Місцеві сім років затято воюють з мобільними операторами. КУРС поїхав до Делятина, аби зрозуміти, що рухає людьми.
Делятин без зв’язку
Мобільний зв’язок зникає на під’їзді до Делятина – на розвилці, де поворот на Коломию, у телефоні щезають всі поділки Водафону. Дві з чотирьох відновлюються, коли долаємо спуск, минаємо міст і дістаємося до центру містечка. У колеги телефон також поводиться дивно – висне і шукає свій Київстар. Уздовж центральної дороги через Делятин, а це національна автотраса Н-09 Івано-Франківськ – Мукачеве, якою потік туристів прямує на Буковель, знаходимо ще кілька місць, де зовсім глухо – покриття немає взагалі.
Біля селищної ради голова Делятинської об’єднаної громади Богдан Клим’юк широкими кроками міряє тротуар з телефоном у руках – пояснює, що треба по вайберу вирішити кілька робочих питань. А у приміщенні адміністрації «не тягне».
«Хотілося би кращого зв’язку», – каже він. Але, іронічно зітхає голова, 5G Делятину точно не світить.
Містечко штормить з приводу мобільного зв’язку більш ніж сім років. Частина його мешканців категорично проти вишок – базових станцій. Тому в Делятині їх тільки дві. Населений пункт гірський, будинки розкидані на різній висоті. Частина – на пагорбах, частина – біля їхнього підніжжя і в долині вздовж річки Любіжня. Сигнал зникає у так званих «ямах», пояснює Богдан Клим’юк, а частина вулиці Кобилянської узагалі не має мобільного покриття.
Читайте головні новини Івано-Франківська і області у Google News
Найгучніший виступ делятинців проти веж мобільного зв’язку стався в 2017 році. Для області то був прецедент – громада домоглася, щоби оператор демонтував базову станцію на території колишньої меблевої фабрики «Ялинка». Зараз це приватна територія, промзона за Народним домом. З центральної вулиці 16 Липня якихось 200 м до труби колишньої котельні. Коли підприємство закрили, її використали як основу для базової станції. На іржавому боці труби виблискують східці, нагорі – рештки скоб та планок.
«В тому мікрорайоні після встановлення вишки люди почали хворіти на рак. Після двох смертельних випадків почали писати, звертатися, щоби її забрали. І врешті добилися – станцію демонтували», – розповідає мешканка Делятина, підприємиця Мирослава Пригродська.
Те, що люди хворіють раком від мобільних вишок, лише один із міфів, в які вірять делятинці.
Однак згодом проти вишки виступили і мешканці сусіднього села Заріччя, куди намагалися перенести демонтовану базову станцію. «В Заріччі уже підготовка йшла, було навіть викопано і забетоновано, але не погоджено з людьми. Люди також повстали і не дали встановити», – пригадує голова Делятинської громади. При об’єднанні село примкнуло до Делятина.
«Відколи я тут, а я головою з 2018 року, були три такі хвилі, що люди піднімалися проти вишок. Вони кажуть, що хворіють, що онко, і це прив’язують до випромінювання мобільного зв’язку», – говорить очільник громади.
Хвиля 2019 року знесла оператора мобільного зв’язку lifecell, який мав намір встановити в Делятині свою базову станцію. На розгляд громаді пропонували три місця, але на громадських слуханнях зарубали всі. Відтак сесія також проголосувала проти. Депутати прийняли рішення відмовити у встановленні обладнання мобільного зв’язку на території селища.
Серед тих, хто тоді протестував, знову була Мирослава Пригродська. Вона каже, що з чотирма дітьми живе поруч з універмагом, на даху якого встановлений передавач мобільного зв’язку. Вікна двох дитячих спалень її помешкання виходять на дах із передавачем. Сусідство з пристроєм, що підтримує мобільний зв’язок, непокоїть пані Мирославу. Жінка припускає, що станція встановлена з порушеннями – щодо висоти і охоронної зони. «В межах житлової зони не має бути вишок. Не має вишка дивитися у вікна спальні дітей», – переконана жінка.
Чоловік підтримує дружину: «Я інженер-електрик і знаю, що це хвильове випромінювання, а вплив вишок до кінця не вивчений. Хто дасть гарантію, що вони не шкодять здоров’ю? Поки я живий, тут живу і мої діти живуть, нової вишки не буде! Ми не скандалимо, ми вимагаємо дотримання норм. Ніяка людина не захоче жити в мікрохвильовці!».
Тоді мешканцям Делятина навіть влаштували експеримент з мікрохвильовкою, щоби довести, що базові станції не несуть загрози, пригадує голова ОТГ.
До об’єднаної громади звертався Водафон, аби встановити підсилювачі на станціях – в центрі і біля заправки, що в районі лісокомбінату. Приїхали з приладом, який вимірює рівень випромінювання. Спочатку поміряли біля вишки, що поруч з АЗС, – в межах норми. Зайшли на заправку – попросили включити мікрохвильовку. Піч показала перевищення норми в 50 разів. Потім міряли в центрі – було нижче норми. Попросили когось з мобілкою подзвонити – в момент дзвінка випромінювання телефону перевищувало норму в декілька разів, пам’ятає Богдан Клим’юк.
Його слова підтверджує і Юрій Здоровий.
«Я виїздив у Делятин в 2016 і 2018 роках, коли там були ті скарги. Ми робили заміри – було все нормально. Люди були і бачили. Порушень не було, – зазначає Здоровий. – Електромагнітне випромінювання від мікрохвильовки більше, ніж від базової станції, це я вам відповідально кажу – ми заміряли».
Досліди на місцевості делятинців усе одно не переконали. За словами делятинського голови, саме старші люди скаржаться на вишки і протестують проти встановлення нових.
«Особисто я позитивно ставлюся до розширення мережі. Зараз XXI століття. Половина роботи може йти через телефон. Месенджери, соціальні мережі стали частиною щоденних справ. Звичайно, що хотілося би кращого зв’язку», – визнає він. Але додає, що, коли люди звертаються, жаліються, протестують, мусить враховувати їхню позицію.
«Я мушу їх розуміти, підтримувати, бо вони мене вибирали, я не можу йти проти думки людей», – зазначає голова Делятина.
Мобільний зв’язок без міфів
За словами керівника напряму розвитку мобільного інтернету Міністерства цифрової трансформації Станіслава Прибитька, конфлікти навколо встановлення базових станцій мобільного зв’язку є чи не в кожній області.
При цьому в Україні діють одні з найжорсткіших у світі норм безпеки рівня електромагнітного випромінювання для елементів мережі мобільного зв’язку. Гранично допустимі норми електромагнітного випромінювання (ЕМВ) для радіо- і телекомунікаційного обладнання в Україні становлять 100 мкВт/м2.
Для прикладу, у Франції, Великобританії, Німеччині та ще 13 європейських країнах цей показник становить від 450 мкВт/см2, у США та Канаді – 1000 мкВт/см2.
Допустимі рівні електромагнітних полів (ЕМП) регулюються Державними санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань. За цими правилами допускається розміщення та експлуатація радіотехнічних об’єктів на дахах та у приміщеннях житлових, громадських та інших будівель за умови дотримання вимог гранично допустимих рівнів ЕМП для населення.
Міжнародна комісія захисту від неіонізуючого випромінювання (ICNIRP) з 1973 року вивчає питання щодо впливу електромагнітного випромінювання від технологій бездротового зв’язку на навколишнє середовище і, зокрема здоров’я людини. За результатами досліджень комісія розробила у 1998 році рекомендації щодо встановлення граничних норм впливу електромагнітного поля, які оновлені у 2020 році. Відповідно до висновків: негативний вплив на здоров’я людини від усіх технологій мобільного зв’язку при дотриманні граничних норм випромінювання відсутній. Дослідження показали, що радіотехнології безпечні для електричної активності мозку, нейроендокринної, серцево-судинної, нервової систем, терморегуляції, імунної системи, гематології та не спричиняють ракових захворювань.
«Ми використовуємо результати міжнародних досліджень, які проводяться з 1973 року. Постійно відбувається вивчення впливу на здоров’я людей, і маємо результат, що це не шкодить людям», – наголошує Станіслав Прибитько.
До речі, і Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) заявляє, що після багатьох досліджень не було виявлено шкідливого впливу на здоров’я внаслідок впливу бездротових радіотехнологій, у тому числі від 2G, як і 3G, 4G та 5G.
Головні новини Івано-Франківська і області в TELEGRAM
Дозволи на встановлення базових станцій видає Український державний центр радіочастот (УДЦР). Його фахівці регулярно моніторять випромінювання всіх радіоелектронних засобів в Україні.
«Щонайменше раз у місяць ми перевіряємо параметри базової станції на порушення умов дозволу, які вона отримала. Якщо ми виявляємо якісь порушення, то ми їх усуваємо, – розповідає генеральний директор УДЦР Володимир Корсун. – Але базову станцію і неможливо поставити на таке випромінювання, що перевищувало б гранично допустимі норми».
Так, минулого року фахівці Мінцифри та УДЦР перевірили, чи не перевищує випромінювання від базових станцій 2G, 4G та 5G норми, яке випромінювання від мобільного телефону в момент розмови та від мікрохвильової печі під час робити на максимальній потужності. У жодному з випадків електромагнітне випромінювання не перевищило 10 мкВт/м2 при допустимих 100 мкВт/м2.
При цьому виходить, що у Делятині, де через спротив громади майже немає базових станцій, електровипромінювання може бути більшим, ніж, наприклад, в Івано-Франківську. Бо що густіше розміщені базові станції – то рідше вони працюють на максимальній потужності.
«Базові станції передають одна на одну направлені промені. А телефони в активному пошуку генерують стовп потужного випромінювання і шукають базову станцію. Тому небезпідставно радять вимикати телефон на ніч, в потязі, не класти увімкненим під подушку. Покриття нема – і телефон шаленіє – піднімає випромінення до максимуму», – зазначає начальник відділу досліджень фізичних та хімічних факторів ДУ Івано-Франківський обласний центр контролю і профілактики хвороб МОЗ Юрій Здоровий.
За словами Станіслава Прибитька, зазвичай не вся громада в тому чи іншому населеному пункті відмовляється від встановлення базових станцій, насправді лише кілька людей, як правило, поширюють фейки.
«Коли йде більш загальне обговорення і більшості людей пояснюється якась наукова інформація, то вдається їх переконати, що базові станції потрібні. Оскільки відсутність мобільного зв’язку – це некомфортна ситуація для мешканців будь-якого села, бо людина не має змоги зв’язатися зі своїми рідними, дізнатися про їх стан здоров’я, а зараз і віддалено навчатися. Більшість людей прислухається до пояснень і вважає за необхідне дозволити розгортання мобільної мережі на території цієї громади, оскільки без зв’язку зараз складно у нас», – каже Прибитько.
На його переконання, треба знаходити компроміс у громадах та розвивати мережу мобільного зв’язку. Тому Мінцифри планує об’єднуватися з науковцями, лікарями та іншими експертами, щоб і надалі розвіювати міфи, якими налаштовують людей проти розгортання мобільних мереж та нових технологій.
Наталя Кушніренко, Марія Гаврилюк
*Цей матеріал виготовлено в рамках проєкту «Західноукраїнська медіамережа» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю видання КУРС та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.
