fbpx

Любця їде на фронт: як водій автобуса в Празі купив "Татру" для ЗСУ

Суспільство 21:55, 29.11, 2022
НА ФОТО: Лукаш Яната подарував "Татру" ЗСУ

“Татру” із навантажувачем придбав на допомогу Збройним Силам України водій із Чехії Лукаш Яната. Передав машину через директора Першого добровольчого хірургічного шпиталю Станіслава Онищука. Вантажівку відправляють на передову з Івано-Франківська. 

Добра ідея

38-річний Лукаш Яната зголосився до військкомату в Празі у березні, через місяць після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Сказав, що хоче їхати на війну допомогти українцям оборонятися. Здивованим воєнкомам пояснив, що, хоч і не має в Україні родичів і знайомих, але відчуває цю війну як свою.

“Дивіться, це дуже близько до нас, – пояснював він. – Захист України – це захист мене, бо Чехія вже мала досвід зі совітами”.

У військкоматі поцікавилися його досвідом бойових дій. Дізналися, що Лукаш у минулому журналіст і політичний піарник, а тепер водій автобуса на приміських маршрутах у Празі. Сказали повертатися на роботу: “Там з вас буде більше користі”. 

“Їздив і думав, їздив і думав”, – більше місяця Лукашеві не давала спокою думка, що треба-таки чимось допомогти українцям. На тій хвилі побачив на СТО повнопривідну “Татру” з табличкою “продається”, а потім прочитав пост Віта Самека у фейсбуці про волонтерські місії в Україні.

Парамедик Віт Самек спочатку привозив допомогу мешканцям окупованих, а потім визволених територій Київщини. Пізніше став координатором чеських медиків-волонтерів у Першому добровольчому хірургічному шпиталі на Франківщині. Він сконтактував Лукаша Янату зі Станіславом Онищуком, директором госпіталю. 

Під час поїздок з допомогою на передову Станіслав Онищук розпитував військових, чи потрібна їм повнопривідна вантажівка “Татра-815” з навантажувачем. “О-о-о! – говорили артилеристи. – Ціни нема такому автомобілю!”. “Машина-всюдихід, що може багато тонн тягати, – то наша мрія”, – казало командування піхоти. 

Чеххи купили Татру українській армії

Лукаш Яната вирішив, що організує машину-мрію ЗСУ – буде збирати кошти, купить, відремонтує і передасть на передову. Щоби запустити процес і надати йому офіційного статусу, Станіслав Онищук звернувся в Івано-Франківський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, тобто у міський військкомат. У відділі мобілізації техніки йому як посереднику видали листа: “Добра ідея! Везіть!”. Листа відправили Лукашу в Прагу.

“Це Любця, вітайте!

Перемовини відбулися в травні. “Татра” приїхала тиждень тому. Лукаш Яната з товаришем пригнали авто з Праги у Вишнє Німецьке, щоби на кордоні передати його українській стороні – Станіславу Онищуку.

Застрягли зі словацького боку у черзі зі 60 вантажівок. Пояснення, що машина – то гуманітарний вантаж, не вплинуло на прикордонників. Листи, що то машина для військових, не подіяли на митників. Лукаш ночував у кузові і рахував зорі. 

Вранці ще раз пред’являли оригінали листів і документи, щоби вантажівка пройшла український прикордонний і митний пости та пішла далі. 

“Це Любця! Вітайте”, – Лукаш Яната так зріднився з машиною, що назвав її. “Ім’я вічне і непереможне”, – він виготовив табличку і приклеїв її спереду на кабіну “Татри”.  

Вантажівка Татра для українських бійців
Станіслав Онищук (ліворуч) прийняв машину на кордоні

Жодного євро донатів

Шість місяців знадобилося Лукашу Янаті, щоби придбати вантажівку і доставити її в Україну. 

Коли брав зобов’язання організувати машину, думав, що це буде відносно нескладно. В Чехії є організації, які збирають гроші на ідеї та потреби людей – так мав намір викупити машину. Відремонтувати хотів самотужки – водій великих, але старих автобусів, вмів крутити не лиш кермо, а при потребі й гайки. 

У центрі збирання коштів, що діє в Празі по типу краудфандингової платформи, Лукаша Янату похвалили за ідею та підтримали у діях. І пояснили алгоритм: щоби почати збір грошей, треба мати фонд. Для цього треба піти в реєстраційну палату, зареєструвати фонд, вичекати певний час, взяти довідку про реєстрацію, піти в податкову і відкрити фонд, взяти довідку про неприбутковість, звернутися в Міністерство юстиції з усіма цими довідками, щоби там узяти витяг, і вже тоді з повним пакетом документів повернутися збирати гроші.  

Водій автобуса вийшов з центру шокований: в нього один вихідний в тиждень і жодного знайомого серед держреєстраторів, податківців чи міністерців. 

Наступні чотири місяці Лукаш працював без вихідних. Він домовився, що частинами виплатить 12 000 євро – вартість “Татри”. Отримував зарплату і віддавав усю – багато в чому довелося собі відмовляти. Ще два місяці ремонтував машину – перебрав двигун і ходову своїми руками. Це виявилося ще тим тетрісом – шукав запчастини по знайомих, носив деталі по СТО на відновлення. Нарешті завершив. Заправив, сів за кермо, щоби їхати, і відчув, що ще чогось бракує. Зняв з автобуса і почепив в салон відеореєстратор, навігатор та пахучку: на прощання, бо їде Любця на фронт, най буде напахчена. 

Любця їде на фронт: як водій автобуса в Празі купив "Татру" для ЗСУ 1
Лукаш Яната

У Лукаша Янати було дві години, щоби випити кави зі Станіславом Онищуком на кордоні і розповісти про Любцю. Поспішав: потрібно повертатися до автобуса і виходити на маршрут. Поїхав з відчуттям, що в цій історії поставив крапку – зробив свій внесок у війну на боці України. 

Станіслав Онищук передав машину в Івано-Франківський військкомат. На чеський позашляховик із навантажувачем збіглися дивитися – казали, що машини такої потужності в такому доброму стані з такими сучасними додатками ще не було. 

Зараз Любцю фарбують та додатково готують до роботи на війні. Передадуть вантажівку у бойовий підрозділ. Лукашу Янаті пообіцяли відзнаку.

Татра Любця їде до ЗСУ
У відділі мобілізації техніки Івано-Франківського військкомату

Головні новини Івано-Франківська і області у Телеграм

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: