Мурали змінюють місто — увиразнюють, додають шарму. З ними міський простір стає галерею просто неба, а стіни багатоповерхівок — полотнами для пошуків і сміливих експериментів. Твори вуличного мистецтва, картини та графіті на стінах будинків, промовляють до містян — нагадують про історію, апелюють до ідентичності, акцентують на культурному контексті, презентують актуальне мистецтво.
Мурали у Франківську переважно створюють у реалістичній манері, однак час від часу з’являються стінописи, що тяжіють до абстракції і мають символічне значення. Один із таких муралів нещодавно завершили на новобудові біля вокзалу. Вовчинецька, 55 — це будинок компанії “Франківський дім”. Її будинки також відомі портретними муралами.
У партнерстві з компанією “Франківський дім” КУРС розповідає, звідки у Франківську мурали, хто і які стінописи створює у місті сьогодні. А також навіщо взагалі девелоперам вкладатися в стріт-арт.
Творчий імпульс: від графіті до муралів
У Франківську стріт-арт виріс із протестних графіті на стінах будинків і бетонних парканах уздовж залізничної колії. Серед вензелів і в’язі літер на початку 1990-х відчитувалися реакції на події в місті і політику в країні. У 2016 році вуличне мистецтво заявило про себе — творчий імпульс та активність мистецького середовища вилилися у всеукраїнський фестиваль “Алярм”, на якому райтери з різних міст України перетворювали на артоб’єкт 90-метрову стіну. До речі, останній “Алярм” Франківськ приймав у 2021 році в рамках ЛРЗ-фесту — графіті-полотнами стали стіни пішохідного моста та підпірна стіна на території Локомотиворемонтного заводу.
Про мурали у Франківську заговорили у тому ж таки 2016 році після фестивалю «Порто Франко». Кілька кольорових настінних панно, що їх створили столичні митці, як виявилося, не відповідали естетичним запитам містян — викликали сумніви в їхній мистецькій цінності. Сумніви були такими бурхливими, що мер Франківська створив спеціальну комісію для оцінювання і погодження муралів. “Експертиза” тихо вмерла в нетрях міських департаментів.
Наступну хвилю підняла у Франківську “Мистецька резиденція” — вона винесла на поверхню суперечку з приводу концептуального мистецтва. Мурал польського художника Славоміра ZBIOK Чайковського на вул. Мазепи, 100 зворохобив місто — франківці не відчитали авторську інтерпретацію процесу громадянської співучасті. Довколамистецька дискусія мало не стала скандалом. Відтак на багато років у міському просторі запанували реалістичні та зрозумілі в контексті сенсів мурали. Їх почали замовляти девелопери на фасадах нових будинків та житлових кварталів — підхопили те, що стінопис знаходить емоційний відгук у містян.
Частина франківських девелоперів використовує мурали як рекламу — загортає в них свій бренд, позначає свої новобудови. Частина користується ними для увиразнення монотонної архітектури, намагається компенсувати недорогі будівельні рішення. Функція таких стінописів ужитково-декоративна: йдеться, аби прикрасити, додати кольорів і акцентів.
Деякі компанії співпрацюють з художниками системно — у них виходять цікаві й знакові мурали, які візуально взаємодіють з глядачами і дозволяють трактувати міський простір як відкриту галерею. Як-от мистецькі об’єкти художників Марти і Юрія Пітчуків “Чотири стихії” на підстанціях Прикарпаттяобленерго в середмісті, де в жіночих образах обіграні античні символи.
Або мурал засновника експериментального художнього об’єднання “ЕХО” Олеся Базюка “Портрет міста” на стіні Центральної дитячої бібліотеки. Цей стінопис, створений із 24 фрагментів облич містян, — з доповненою реальністю, читається в застосунку GlixAr. В додатку — історії франківців, які стали героями муралу і символами збірного образу міста.
З цієї ж когорти монохромний мурал “Квітка Цісик”, присвячений відомій американській співачці українського походження, на вул. Матейки, 23. Його автори — художники Олег Замора, Ірина Ковалевська та Віталій Білоусов-Вандяк. Стінопис на боковій стіні будинку підсвічується разом із фасадом і візуально сприймається як єдиний художньо-композиційний задум.
Мурали “Франківського дому”: від реалістичності до символічності
Мурал із портретом Квітки Цісик був створений на замовлення будівельної компанії “Франківський дім”. Наступними були портрети композитора Володимира Івасюка та актора і режисера Івана Миколайчука на фасадах житлового комплексу “Водограй”. Ці три франківські мурали об’єднані формою та стилем виконання — чорно-білі портрети з виразною емоційною складовою, мають спільну ідею.
“Мурали вшановують видатних українців. Вибір кожного персонажа продуманий — ми прагнули проявити нашу ідентичність та популяризувати українську культуру, — розповідає виконавчий директор компанії Роман Гуцул. — Хотіли нагадати франківцям про нашу спадщину, перевідкрити для молоді знакових українських митців, які залишили вагомий слід в історії. Про Квітку Цісик, Володимира Івасюка, Івана Миколайчука варто нагадувати”.
Стінопис із портретом Івана Миколайчука на вулиці Володимира Івасюка символічно об’єднує різні частини Франківська. На протилежному боці того ж будинку розміщений мурал, присвячений Івасюку. “Це історія, яку ми показуємо в просторі”, — каже Роман Гуцул.
Мурали “Франківського дому” відповідають концепції створення культурного ландшафту міста.
“Для нас мурал — це більше, ніж просто декорація, — зазначає представник компанії. — Коли ми будуємо новий житловий комплекс з муралом, важливо, щоб він не лише візуально вписувався у міський простір, а й доповнював його”.
Роман Гуцул каже, що використання муралів, аби приховати недоліки архітектури, ускладнює розуміння справжньої мети стріт-арту. “У нас іноді використовують мурали як прикриття для фасадів, які в іншому випадку не виглядали б естетично. Ми ж хочемо, щоби мурали сприймалися як частина архітектурної композиції, викликали емоційний відгук, залучали до діалогу, а не тільки прикрашали стіну чи заповнювали порожній простір. У цьому ми солідарні з художниками”, — додає він.
Віднедавна компанія експериментує з муралами. Скажімо, використовує інтерактивні технології, щоби залучати містян до взаємодії з зображенням. Стінопис із портретом президента Карпатської України Августина Волошина в Ужгороді, де “Франківський дім” нещодавно завершив один із житлових комплексів на в’їзді в місто, має QR-код. Перехід дозволяє ближче познайомитися з культурним контекстом регіону та пригадати діяльність відомої персони в історичній ретроспективі. Мурал виконаний у характерній для франківців манері — мінімалізм, монохром, експресивність. Проєкт втілили сестри Ольга та Леся Мельничук з експериментального художнього об’єднання “ЕХО”.
“QR-код на муралі — це шлях до інформації, будь-хто може відсканувати код і прочитати про особистість чи подію, пов’язану з муралом. Ми хотіли, щоби люди дізнавалися більше, — коментує виконавчий директор “Франківського дому”. — Вважаємо, що це буде цікаво не тільки молоді, а й старшим мешканцям”. QR-коди — це вже частина сучасного світу, додає Роман Гуцул, і з ними мурали перестають бути статичним зображенням на стінах.
На взаємодію з містянами також націлений і недавній експериментальний мурал компанії на вул. Вовчинецькій у Франківську. Його концепція не у тому, щоби спонукати до дії, а швидше навпаки — зупинити глядача, змусити його задуматися. Цей стінопис виконаний багатозначними символами і має зашифрований зміст.
Експеримент з парасолькою
Зашифрований мурал “Пазли” — на фасаді житлового комплексу “Привокзальний”, поруч із кільцевою розв’язкою. Роман Гуцул каже, що нетипове рішення фасаду будинку вимагало оригінального стінопису. Тож “Франківський дім” продовжив співпрацю зі студією “ЕХО”, яка має в своєму портфоліо креативні рішення.
Художник Олесь Базюк розповідає, що запропонував будівельній компанії мистецький експеримент. Його ідея — абстрактне зображення з елементами графіті, що викликає інтерес і запам’ятовується. В основі стінопису — знакова система, обіграна в трендах соціального дизайну та мінімалізму.
“Ми вирішили ризикнути — взяли сміливу концепцію”, — коментує художник. Він пояснює, що стінопис складається зі символів, які спонукають до роздумів. Мурал не є зрозумілим з першого погляду, бо кожен із символів, попри те, що має власне, “зашите” у ньому значення, ще й може бути по-різному потрактованим. “Але ж мистецтво якраз і полягає в тому, щоби спонукати глядачів думати”, — каже Олесь Базюк.
Такий мурал стимулює інтерес до вуличного мистецтва, а також інтерес до компанії, яка робить стріт-арт, вважає представник забудовника. “Ми пішли за художником, — хотіли, щоби мешканці міста бачили: мурали можуть бути іншими, не такими, як звиклося. Наприклад, можуть про щось повідомляти”, — говорить Роман Гуцул. “Можуть бути зашифрованим посланням, — підхоплює художник. — Саме такий мурал ми створили”.
Автори муралу готові до того, що проєкт може здивувати містян. Люди звикли бачити на стінах впізнавані образи, тож символічні або абстрактні стінописи можуть спочатку викликати нерозуміння. Представник “Франківського дому” підтверджує, що експерименти з муралами часто є кроком у невідоме, адже сприйняття мистецтва в суспільному просторі постійно змінюється. Однак компанія хоче втілювати сучасні тенденції і готова йти на певний ризик, шукаючи для цього самобутні й оригінальні рішення. “Важливо не дублювати, не копіювати, а знаходити власну подачу”, — акцентує Олесь Базюк.
Ключ над дашком, серце, картонна коробка зі штрихкодом та парасолькою, до якої спрямовані стрілки – символи нового муралу.
“Знаки супроводжують людей всюди: позначають напрям руху на дорозі, повідомляють про виробників, інформують про правила експлуатації товарів. Їх поєднання в муралі розповідає про життя в будинку і теж ніби пояснює правила”, – описує концепцію стінопису Олесь Базюк.
Художник розшифровує, що коробка символізує квартиру, дім – місце, яке дарує затишок і тепло. Ключ позначає доступ до нових можливостей, новий етап життя. Серце — затишок, любов та сімейні цінності. А парасолька обіцяє захист і безпеку. Стрілки натякають на те, що правила і орієнтири супроводжують нас скрізь, а ще вони додатково акцентують на безпеці. “Мурал проявляє образ, пов’язаний з домом і родиною, транслює меседж захисту та турботи, — узагальнює художник. — І це підкреслює основну функцію житла, яке будує “Франківський дім”.
Однак символіка стінопису, нагадує автор, дає можливість інших потрактувань: “Ми хотіли, щоби мурал залишав простір для фантазії і стимулював жителів Франківська відчитувати свої сенси у просторі рідного міста”.
Мурали у франківських новобудовах: ціна і цінність
Цінність і якість муралів визначають не тільки ідея, оригінальність виконання, новизна подачі, а й технічна складова — як створений стінопис, які матеріали вибрали для втілення задуму та передачі його кольором, наскільки довговічним буде малюнок.
Олесь Базюк працював над символічним муралом два тижні: спочатку переніс на площину стіни ескіз, потім допрацював його в просторі і тоді взявся за виконання в кольорі. Працював у техніці живопису — змішував і набирав фарби пензлями. Так, акцентує художник, досягається глибина кольорів, створюється додаткова текстура та об’єм, зберігається деталізація. І все це — про візуальну взаємодію з глядачами.
Відомо, що невигадливі стінописи переважно закатують валиками. Це пришвидшує і полегшує процес, але робить зображення пласким. З часом, коли сонце, вітер і дощ попрацюють зі стіною, око може вловлювати “доріжки”, неоднорідне тло, контури ескізу під фарбою та інші особливості такої техніки.
Олесь Базюк пояснює, що для муралів технічно важливо, щоби зображення було “живим” — і мова не тільки про портрети. Так, для втілення символічного муралу на Вовчинецькій художник добирав максимально натуральну палітру. Настінний живопис вийшов емоційно теплим, а це допомогло підсилити і передати значення символів.
“Для мене мурал — ще й візуальна гра з глядачем, яка буде тривати багато років після його завершення. Хочу, щоби кожен елемент малюнку в кольорі відповідав концепції цієї гри”, — говорить автор.
Саме тому чорна парасолька на коробці фінально стала червоною — додатково акцентує на життєвій силі і у поєднанні з червоним серцем апелює до почуттів. А ще автор пропонує придивлятися до деталей муралу — шрифти, цифри також мають значення. Штрихкод, наприклад.
Час життя муралу – від 20 до 50 років. Як і скільки збережеться стінопис, залежить від спеціальної підготовки основи, манери нанесення фарб та стійкості кольорових пігментів до ультрафіолету й атмосферних впливів, пояснює художник. Стійкість прямо пропорційна вартості. Якщо спростити, то довговічний мурал не є дешевим у виконанні. Плюс на зображення завжди наноситься спеціальний захисний шар лаку, який дозволяє зберігати насиченість кольорів протягом тривалого часу. “Технології мають значення. Наш мурал буде жити не менше як 40 років”, — каже Олесь Базюк.
Виконавчий директор компанії “Франківський дім” Роман Гуцул запевняє, що мурали в новобудовах не впливають на вартість квадратних метрів. Ціну квартир формують більш вагомі чинники і видатки. “Можна сказати, що будівельна фірма ділиться з художниками своїми особистими заробітками”, — каже представник забудовника про фінансування муралів.
За його словами, “Франківський дім” ніколи не розглядав стінопис як елемент піару компанії.
“Для нас важливо, щоби містяни звертали увагу на мурал і на сам будинок, — пояснює Роман Гуцул. — Важлива естетична складова життя. Ми працюємо над тим, щоби наші будівлі завдяки муралам ставали естетичною частиною міського простору”.
“Франківський дім” готовий продовжувати експерименти з муралами — перетворювати їх з декоративних елементів на культурні маркери, які зберігатимуть і транслюватимуть важливі смисли.
Компанія акцентує, що прагне створювати у Франківську особливу урбаністичну атмосферу. Мурали — один зі способів це робити. “Кожен мурал — це експеримент художника, будівничого і міського середовища, — зазначає Роман Гуцул. — Ми змінюємо місто і змінюємося разом із містом через мистецтво в різних його проявах. У цьому — головна цінність муралів”.
