“Порт Франківськ” – одна з найбільших волонтерських організацій Прикарпаття за трафіком допомоги. Спільнота, що постала з платформи української електронної музики і працює на військо, руйнує стереотипи стосовно волонтерського руху. На відміну від інших ініціатив, вийшла за межі посередників – започатковує проєкти, які не лише мотивують на донейти, а й дають підтримку взамін і розвивають оборонну економіку України. Журналістка КУРСу бачила зсередини, як працює благодійний фонд, що має амбіції згуртувати покоління тридцятилітніх.
Вийти за межі посередництва
Жовто-блакитний і червоно-чорний прапори над столами з лептопами. Стос невеликих коробок – коліматорні приціли готові їхати до замовників. Поруч пакунок, на якому виведено чорним маркером «тестування». Франківський підприємець зробив нашоломник – металеве кріплення для тепловізора. «Щоби носити прилад на голові і мати вільні руки», – пояснює і показує Олексій Мельничук, один із співзасновників волонтерської ініціативи “Порт Франківськ”. Нашоломник мають передати військовим – вони випробують зразок і дадуть фідбек. Якщо все ок, то підприємець організує виробництво, а “Порт Франківськ” підтримає його постійними замовленнями на час війни.
Зазвичай обвіс для бойових задач волонтери купують за кордоном. Зменшення потоку донатів змусило їх переглянути формат діяльності і вийти за межі простого посередництва, коли досить схеми: потреби – гроші, придбав – передав.
«Проаналізували процес, який поставили, і помітили: ціни на речі, які закуповуємо, за останні кілька місяців істотно зросли. Зрозуміли, що таким чином підтримуємо і розвиваємо економіку Польщі, Німеччини, США. Вирішили з’ясувати, як можемо допомогти економіці нашої країни. Прийняли рішення підтримувати тих, хто зараз в Україні створює додану вартість, тих, хто буде робити тут усе те, що ми шукаємо за кордоном», – відкриває волонтерську кухню Олексій.
З огляду на таке стратегічне рішення вирішили підтримали друзів – КравБат, волонтерське виробництво тактичної амуніції. «Вони поділилися, що вперлися в стелю через нестачу швейних машинок. Ми придбали для них три машинки», – каже Олексій.
«Також ми підтримали організацію, яка займається виробництвом українських бойових дронів, – включається Олесь, партнер Олексія. – І зараз дивимося, кого і як могли би ще підтримувати, щоби розвивати мілітарну економіку України».
«Навіть якби грошовий потік був таким, як у перші місяці війни, ми би все одно прийшли до такого рішення, – розмірковує Олексій. – Так само, як до проєктної моделі».
Команда і концепція
Олесь також співзасновник волонтерського проєкту. Він і Олексій – учасники промогрупи DETALI, яка до війни розвивала електронну музику в Україні і влаштовувала масштабні рейви. Загалом співзасновників дев’ятеро, частина з них приналежна до музичних та мистецьких формацій – це промогрупи DETALI, Capsule, Kvadrat, ПОТУЖНЯК, креативні агенції Hexagon, Easy та дизайн-студія Metacarbon. У травні ініціатива проявилася офіційно – як благодійний фонд “Порт Франківськ”.
Ідея команди і її мета, пояснюють співрозмовники, допомагати там, де це потрібно якнайшвидше – передусім захисникам. «З перших днів війни було розуміння, що ми якоюсь мірою закриваємо функції держави там, де вона не справляється», – говорить Олексій. Олесь додає, що волонтерство в принципі постає тоді, коли держава не справляється. Обидва сходяться на тому, що головні проблеми української державної машини – загальмованість і недосконала логістика. «Цінність волонтерів у тому, що вони швидко виконують запити. А державна бюрократія сповільнює і ускладнює процеси. Поки запуститься механізм із листами, запитами, печатками, поки укладуть ланцюжок передачі – на передовій не можуть стільки чекати», – зазначає Олексій.
Допомогти ЗСУ – реквізити штабу волонтерів “Порт Франківськ”
В офіс залітає ще один молодий чоловік і без реверансів пірнає в ноут. Це Денис, відповідає за логістику, представляють товариша. Пояснюють, що він – бог логістики, але зараз дуже зайнятий: саме доправляють замовлення з Варшави до Франківська, і його одразу ж треба надіслати на Харківський напрям. Щоби не заважати, всі вступаються робити свою роботу.
Робоча локація волонтерської платформи – колишня квартира у давній камениці у франківському середмісті, передпокій і дві прохідні кімнати. Простір у лофт-стилі з неформальними акцентами – в одній із кімнат збереглася зелена кахельна піч початку минулого століття, навпроти на стіні – репродукція Брейгеля-старшого. Картина не випадкова – ілюструє волонтерство, жартує Олексій. Натомість ділову атмосферу підтримують постери про планування та маркетинг на стінах обох кімнат і фліп-чарт з нагадуваннями про завдання.
Робочі інструменти волонтерів – інтернет, телефони і голови. “Маємо офіс у Варшаві – там все закуповуємо. Або ж на варшавську адресу замовляємо з інших країн. Знаходимо спосіб, як це передавати напряму до Франківська. Звідси відправляємо безпосередньо на місце – поштою або транспортом, – описує алгоритм Олексій. – Всі процеси оптимізували максимально, щоби раціонально витрачати ресурси. Складу немає, бо переважно працюємо з малооб’ємними товарами, як-от оптика, тюнінг зброї і амуніції”.
Загалом у команді на два офіси 15 людей. Щодня на роботі троє – на повній зайнятості, мають базові зарплати від донаторів – бізнесів співзасновників організації Metacarbon i Hexagon. Решта волонтерів включаються, коли потрібно. Запити на допомогу від початку вторгнення рф від військових незмінні – частина пов’язана з тим, що приходять нові бійці, частина – поновлення. “Наша допомога – це розхідний матеріал, на жаль. Дрони збивають, амуніція псується, обмундирування і берці зношуються, у тепловізорів згорає матриця і так далі”, – пояснює він. Олесь каже, що від березня професіоналізм захисників зріс і вони краще розуміють, що їм потрібно, відтак волонтери ясно бачать, на що витрачати гроші.
“Азов”, Десятка, KRAKEN та інші
Волонтерам вистачило півтора місяця активної роботи на “все і одразу”, щоби перейти на проєктну модель.
“Вирішили збирати кошти окремими проєктами, щоби зразу закривати великі потреби та знаходити спонсорів на постійній основі. Беремо під опіку підрозділ, отримуємо від нього запит-завдання, виконуємо “від і до”. Не відволікаємося. Побачили, що таким чином можемо досягти найвищої ефективності”, – розповідає Олексій, поки його товариш розрулює одну з позицій замовлення. Зараз виконують завдання за третім проєктом – забезпечують спецпідрозділ KRAKEN на Харківщині.
Волонтер каже, що діяльність спільноти укладалася і змінювалася органічно: “З’явилася нагода допомогти захисникам Маріуполя. І на той момент було логічно перестати займатися усім іншим, щоб сконцентрувати зусилля. Підхід, коли всі працюють на одну задачу, сподобався, бо впродовж місяця ми діяли дуже зосереджено і закрили запит повністю”.
В рамках кампанії допомоги полку “Азов” з 7 квітня по 2 травня придбали та передали амуніції, техніки, одягу, оптики, автомобілів та броні на суму понад 6 мільйонів грн, відзвітували у фейсбуці. В т.ч. 5 дронів з тепловізорами, електростанція та сонячні панелі, бронежилети й каски, павербанки й активні навушники.
Наступним проєктом після спілкування з обласною військовою адміністрацією взяли забезпечення новоствореного стрілецького батальйону 10 гірсько-штурмової бригади. Отримали список потреб, визначили, що можуть закрити, і знову концентровано попрацювали над цим.
“Коли закінчуємо проєкт, проводимо зустріч, на якій обговорюємо попередню роботу і визначаємо, що будемо робити далі – приймаємо стратегічні рішення. Раніше проговорили, що відчуваємо потребу звернути увагу на добровольчі підрозділи. Власне і “Азов”, і новий батальйон Десятки, і KRAKEN – добровольчі формування ЗСУ, всі вони – на самозабезпеченні і потребують підтримки”, – додає Олексій.
Вартість придбаного майна для батальйону Десятки склала майже 900 тисяч грн. Серед іншого стрільців-добровольців забезпечили генераторами, прицілами, тепловізорами, передали бус і дрон.
Щоби закрити список потреб підрозділу KRAKEN, потрібно 1,9 млн грн. Бійцям потрібна оптика – коліматори, тепловізійні приціли, тепловізори, магніфаєри, тюнінг зброї та тактична амуніція. “Ми на половині виконання цього проєкту”, – констатують волонтери.
Допомогти ЗСУ – реквізити штабу волонтерів “Порт Франківськ”
В процесі виник супутній інформаційний проєкт #ПорадиПортФранківськ. “За три місяці роботи ми отримали достатньо досвіду, підкріпленого зворотним зв’язком із військовими, щоби почати ним ділитися”, – Олексій демонструє започатковану рубрику у фейсбуці. Експертні відповіді: як придбати авто для армії за кордоном, як вибрати тепловізор, як купити старлінк.
Кредит довіри та інші деталі
“Я цю війну чекав так довго, що коли вона сталася, то нарешті видихнув”, – каже Олексій. Зізнається, готувався до катастрофічного сценарію: що за лічені години зникне світло, інтернет, будь-який зв’язок, що будуть масовані удари та хаос, що армія буде розірвана і почнеться масовий повстанський рух. Коли побачив, що все не так страшно і що Україна з перших же днів вторгнення почала перемагати рф в інформаційній війні, відчув: “окей, давайте щось робити”.
У перші ж дні на офісі почали робити коктейлі Молотова. Коли завзяття трохи пригасло, зрозуміли, наскільки це контрпродуктивно, і переключилися – почали викуповувати розхідники для франківського авіаполку.
Спочатку в соцмережах комунікували від платформи DETALI. Стартували зі сторінки в інстаграмі, яка мала найбільше підписників – 6000. Звітували у фейсбуці та інстаграмі. “В організації волонтерства дуже допомогло наше музичне минуле, – говорить Олексій. – За п’ять років існування промогрупи ми брали участь у сотнях різних за масштабом музичних подій, працювали по всій країні з сотнями артистів, підтримували теплі стосунки зі своїм ком’юніті, тож у нас були тисячі людей, які моментально дали нам кредит довіри”. А з ним і донати.
“Порт Франківськ” стався, коли волонтери зрозуміли, що не можуть продовжувати як DETALI. По-перше, тому, що промогрупа хотіла мати майбутнє і була не готова трансформуватися на цілком волонтерську організацію.
По-друге, ініціативою зацікавилися силові структури. “Був період, коли до нас почали стукати з різних сторін – СБУ, поліція, внутрішня служба безпеки деяких військових підрозділів: хто ми такі, чому і як збираємо гроші, – приєднується до розмови ще один волонтер Стас. – Все було етично, без тиску, але ми зрозуміли, що потрібно реєструвати благодійний фонд – формально легалізуватися. Крім того, вже мали досвід, що деякі крупні донатори хочуть мати справу із зареєстрованими організаціями”.
По-третє, то був час, коли поширювалися спочатку чутки, а потім інформація в медіа, що деякі організації волонтерять і крадуть – беруть собі гроші або майно, перепродують допомогу. В цій площині реєстрація благодійного фонду “Порт Франківськ” мала підтвердити добру репутацію волонтерської платформи.
“Чи продаємо ми допомогу?” – переглядаються волонтери. “Ні, допомогу ми не продаємо. Інколи ми допомагаємо із закупівлею необхідного людям за їхній кошт”, – говорить Олексій.
Стас пояснює, як технічно відбувається допомога із купівлею. Наприклад, зголошується боєць, чи офіцер забезпечення, чи знайомий волонтер: для хлопців, що воюють, треба терміново, воєнна необхідність плитоноски. “Людина вже має зібрані кошти, кидає їх нам, і ми купуємо для неї те, що вона просить. Виходить, що людина через нас купує плитоноски в Польщі”, – розтлумачує волонтер. Підкреслює, що такі рішення приймають колегіально і тільки в тих випадках, коли є гостра необхідність. “Такого, як “заходьте, ми продаємо”, не було і не буде”, – додає Стас.
Стратегія давати взамін
Ще одним стратегічним рішенням команди “Порт Франківськ” є заохочення донаторів. Обміркували, як можна мотивувати людей до внесків, і зараз розглядають кілька варіантів, що можна давати взамін.
Один із таких проєктів, що генерують донати, – win-win пропозиція від співзасновника фонду Дмитра Бойчука. У нього 10-річний досвід створення діджитал-продуктів та співпраці зі світовими брендами, престижні міжнародні нагороди. За внесок у “Порт Франківськ” Дмитро надасть текстовий фідбек про айдентику, сайт чи соцмережі бізнесу, дасть фахові поради, що можна покращити, не докладаючи багато зусиль.
Ще один напрям – мистецькі акції. Зараз “Порт Франківськ” спільно з мистецтвознавицею, кураторкою простору “Асортиментна кімната” Анною Потьомкіною та художником Євгеном Самборським готує міжнародний аукціон українських творів сучасного мистецтва, створених в час війни. Подія запланована на жовтень. Її мають намір провести фізично та онлайн. Фізично – за кордоном. Працюють, щоби відкрити виставки у кількох містах Європи – точно буде Берлін, думають про інші культурні столиці – Рим, Париж, Мадрид, Лондон.
“Тут наша ціль – створити максимальну цінність виставленого і заробити якомога більше грошей. Окрім того, задати нову тему України. Враховуємо, що на той час міжнародний інтерес до війни може спасти, потік допомоги сповільнитися, тому треба буде заходити на Захід з новими месенджами. Зараз є інформаційний шум, а через пів року війни цілком ймовірна тиша, яку треба буде якісно порушити”, – ділиться Олексій.
Паралельно “Порт Франківськ” розпочав роботу над платформою, що збиратиме кошти для соціально орієнтованих проєктів, які працюють в мілітарному сегменті економіки. “Якщо хтось щось класне придумав, що може бути корисним для армії, окремих військових підрозділів, і йому для прототипу потрібне інвестування – ласкаво просимо. Під це хочемо зробити краудфандингову платформу”, – інтригує Олексій.
Нові меседжі новим спільнотам
Окрім проєктів, які генерують гроші для ЗСУ, “Порт Франківськ” підтримує задуми, що не дають прямих донатів, але створюють нові спільноти. Як-от реабілітаційний табір для військових “З любов’ю в серці” на Косівщині.
До вторгнення це був майданчик для відпочинку і відновлення бійців АТО-ООС. З початком фази активної війни табір відкрив двері родинам військових з районів бойових дій. На літо готувався знову запрацювати як реабілітаційний центр для поранених і мав незакриті потреби. “Порт Франківськ” організував допомогу табору спільно з друзями із Телебачення Торонто. Разом зібрали 200 тисяч грн.
“Проєкт мегаважливий, через нього пройшло понад 3000 військових – я передивися сотні знімків у фейсбуці і був вражений: дорослі суворі мужики, в очах яких читається пережите, тут радісні, усміхнені, легкі і бавляться, як діти. Хочеться, щоби такий табір масштабувався – був відтворений в інших місцях рекреаційної зони нашого Прикарпаття”, – зазначає Олексій.
Допомогти ЗСУ – реквізити штабу волонтерів “Порт Франківськ”
Ще один проєкт, що його запропонували франківцям, позиціонується як культурний і межує з рекреацією. Волонтери повернули електронну музику, але змінили концепцію – і перший досвід виявився вдалим.
Друзів і найближчу спільноту зібрали на музичну подію у лісі. Встановили генератор, аудіосистему, запросили виконавців, які спеціалізуються на нетанцювальній електронній музиці. “Так само бітова, але не така ритмічна музика”, – пояснює Олексій. За його словами, було схоже на величезний пікнік: між деревами розмістили гамаки, каримати, люди приїхали з наметами. Пили пиво, говорили про те, що відбувається, рефлексували, ділилися особистим. “Формат був дуже особливий – я би назвав його терапевтичним: природа, класна погода, добра музика, яка не про веселощі, а власне про музичну естетику, та дружнє коло”, – ділиться враженнями Олексій.
“А ще в нас була ціль адаптувати людей, які вимушено переселилися,–- додає Олесь. – Хотіли об’єднати нашу спільноту і новоприбулих людей”. Волонтери, організатори лісової вечірки, говорять, що у внутрішній комунікації обговорювали модель стосунків свій-чужий, яка виникла до переселенців зокрема у Франківську. Згадували середовище єдності, що його раніше створювала музика, де не було агресії, поділу і відчуження.
“Нас, як представників покоління 30-річних франківців, турбує, що в час війни виникає поділ на своїх і чужих. Коли у Франківськ приїздять харків’яни, кияни, жителі Донбасу і виявляється, що тут в Україні вони не вдома, а типу в гостях. Нам здається, що до 24 лютого ще можна було допускати дискусії на тему схід-захід, але тепер такі суперечки зайві. Переконані, що маємо ділитися тільки на тих, хто за безпечну Україну, де ти можеш почуватися українцем, і на інших – хто має питання до цього. Якщо людина з Франківська має уявлення, що харків’янин чи мешканець Запоріжжя не такий українець, як він, – то про це треба говорити”, – озвучує Олексій позицію волонтерів та ком’юніті.
“Ми погоджуємося ділитися тільки на тих, хто за Україну і хто проти України, – підтримує Олесь. – Така проста і зрозуміла всім градація вирішує проблеми з порозумінням. Пробуємо донести і утвердити цю позицію з допомогою музики. Хочеться, щоби лінія розділення поступово стиралася. У нас такий меседж: ми всі свої”.
“Відчуваємо силу в тому, що ми всі – молоді люди з успішними досвідами, що маємо певний кредит довіри серед молоді і можемо виносити на рівень суспільного обговорення важливі для молодих людей теми. Зараз – саме той момент, коли все більше молоді включається в державницькі процеси. Тепер – наш час, і ми хочемо згуртувати молодих українців”, – підсумовує від спільноти “Порт Франківськ” Олексій Мельничук.
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проекту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».
