fbpx

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну

Суспільство 18:05, 03.09, 2019

Хтось влітку відпочиває, а хтось їде в інші куточки країни, щоб допомагати громадам. Саме це роблять волонтери проєкту «Будуємо Україну Разом» (БУР).

БУР – це програма благодійної організації «Львівська освітня фундація», яка через спільну працю над відновленням домівок для сімей у кризі, мандри та неформальну освіту гуртує українську молодь у мережу активних громадян. Міста чи села, де проводять БУР, відбирають завчасно, ще взимку. Зазвичай в одному населеному пункті БУР-табір триває два тижні. Кожного тижня – новий заїзд волонтерів. Один з таких таборів саме завершився на Франківщині – у Надвірній.

Маршрутки з Івано-Франківська до Надвірної курсують що пів години, але в салоні людно. Питаю у водія, де саме моя зупинка. До мене підходять дві дівчини: чи я раптом не на БУР?

Виявляється, Маша і Аліна теж підсіли у Франківську. На БУР їдуть з самого Енергодара Запорізької області. Вони з подивом дивляться на мій компактний наплічник – я ж тільки на один день. У кожної з них по велетенському рюкзаку, спальники та каремати. Разом йдемо шукати локацію БУР у Надвірній. Помічаємо хлопця в одязі з символікою БУРу та написом «Волонтер». Це Олег, принт на його футболці трохи відрізняється від цьогорічних, отже, це не перший табір для нього.

Олег запрошує в приміщення благодійної організації «Карітас», яка безкоштовно надала бурівцям житло. На порозі десятки пар взуття – багатенько волонтерів з’їхалося. Як дізналася згодом, окрім приїжджих волонтерів, до БУРу впродовж першого тижня долучилися більш як двадцять місцевих.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 1

Нас запрошують до сніданку – традиційної бурівської вівсянки зі згущеним молоком. Його, як завжди, по-бурівськи багато, цілий глечик. На десерт – круасани, щойно з печі. Це маленьке соціальне підприємництво «Карітасу», БУР – перші клієнти.

Знайомимося з волонтерами. Хлопця з білими дредами усі чомусь називають Таракан. Виявляється, він приїхав на БУР з Харкова, і йому чотирнадцять. Ще одним відкриттям для мене стає Габріель. Він з Ірландії. Англійською пояснює, що втомлений, але вже сьогодні ввечері їде на інший волонтерський проєкт у Краматорськ.

Нарешті я знайомлюся з Михасем Поповичем та Настею Гуцуляк. Це вони запросили БУР у Надвірну. Обом по вісімнадцять. Як каже один з координаторів БУРу Олексій Лавриненко, для проєкту така молода команда – це виклик, ставка на довіру, яка виправдалася.

Бібліотека об’єднує людей

Ідея БУР-табору в Надвірній народилася із потреби осучаснити стареньку бібліотеку. Як розповідають Михась та Настя, на це їх підштовхнула волонтерка Корпусу Миру Леслі Нолан. Вона почала проводити клуби англійської мови у Надвірнянській юнацькій бібліотеці. Минулого року Михась був одним з небагатьох, хто їх відвідував. Леслі сказала, що бібліотеку треба “осучаснити”.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 2
Михась Попович

Михайло запалився цією ідеєю і запросив Настю приєднатися до ініціативи. Разом з друзями вони робили ярмарок до Дня Незалежності. Продавали солодощі, щоб закупити нові книжки.

Згодом зрозуміли, що потрібно більше коштів. Відзняли відео на одну з фандрейзингових платформ «GoFundMe» і назбирали 2000 доларів. За ці гроші закупили нові меблі. Пізніше поставили роутер в бібліотеці, і, як жартує Михась, це місце почало притягувати народ.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 3
Настя Гуцуляк

Згодом, коли Михась та Настя вступили в Український католицький університет, їхній друг Олег Максимів запропонував податися на БУР.

«Ми дуже довго сумнівалися, варто чи ні, бо поєднувати підготовку до БУРу з навчанням – доволі складно», – пригадує Настя. Однак все-таки подалися і пройшли відбір.

«Зазвичай після школи усі розходяться по університетах і більше разом не збираються. Завдяки цим проєктам навколо бібліотеки ми маємо можливість зустрітися разом і спільно провести час», – говорить Михась про співпрацю з місцевою командою.

Бурівці хочуть не просто оновити бібліотеку, а створити там громадський простір. Насамперед потрібно вирішити проблему з освітленням. Бібліотека має бути просторою, поділеною на декілька зон: читальний зал, лекторій і безпосередньо фонд з книжками. Як розповідає Настя Гуцуляк, через те, що у бібліотеці високі стелі, об’єм роботи великий. За перший тиждень волонтери пофарбували стіни, прикріпили стелажі, встановили відкоси для вікон.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 4

У майбутньому Михась та Настя бачать бібліотеку затишним місцем, яке буде об’єднувати людей. Там можна буде не тільки почитати книжку, а й провести час з друзями, подивитися фільм, відвідати майстер-класи, презентації, клуби англійської мови. Відкрили осучаснену бібліотеку 31 серпня.

Вчитися у тих, кому допомагаєш

Увесь день разом з нами провели Петрик та Соня. Саме їхній сім’ї бурівці допомагають з ремонтами. Петрику – дванадцять, Соні – сімнадцять. Уже чотири роки їх виховують лише батько й вуйко.

“Хочеш щось розповім? Але то довга історія, треба десь присісти”, – каже Петрик.

Ми знаходимо вільне приміщення. Петро підтягує рукави і показує шрами від опіків. Коли ще жив з мамою, обпікся бензином. Тоді спочатку нікому нічого не сказав, потім уже вуйко завіз його у лікарню в Франківську.

“То на все життя залишиться”, – каже хлопчик.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 5

Коли я запитала Петрика, чому вони не живуть з мамою, він відповів просто: «Вона нас вигнала». Виявилося, з мамою Соня та Петрик не спілкуються, як і зі своїм чотирирічним братиком Ростиком, який залишився з нею.

Діти живуть в старій хаті разом з татом і вуйком. Чоловіки працюють на кількох роботах – вуйко на трьох, батько на двох. Зараз для цієї сім’ї волонтери утеплюють будинок пінопластом і роблять ремонт всередині. Ще хочуть замінити вікна й підлогу.

Юля Ліхоліт – одна із волонтерок, яка допомагала сім’ї Петрика й Соні. Сама за освітою педагог й англійський філолог. Їй двадцять сім, на БУРі вже не вперше. Каже, так руйнує стереотип, що волонтерять лише студенти.

“Для мене БУР – це момент приземлення і злету. Я приземляюся, коли бачу реалії життя. І я злітаю, тому що дуже надихаюся, – ділиться думками Юля. – Ми весь час спілкувалися з дітьми. Одного разу Петрик сказав, що гітара – це такий інструмент, на якому можна грати і сум, і радість. Його життєва ситуація, з одного боку, викликала у мене стільки суму. А з другого – стільки радості, бо він такий, який він є. Він говорить про всі свої проблеми з такою легкістю, ми усі маємо цього вчитися. Це показує, що ми, дорослі, несемо велику відповідальність за дітей, за те середовище, у якому вони ростуть”.

Інша сім’я, якій допомагають бурівці, теж має непросту історію. Пані Люба виховує чотирьох дітей. Чоловік її покинув. Один із хлопчиків, Дмитрик, хворіє на ДЦП. Жінка ще й доглядає за старенькою матір’ю. У них невеличка хата в селі біля Надвірної.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 6

Як розповідає Юля, вона навіть не помітила, що Дмитрик має ДЦП. Пані Люба – педіатр за освітою, займається лікуванням хлопчика від його народження.

“Живучи у важких умовах, вони вчать нас своїм прикладом одночасно смиренню і боротьбі. Вони не нарікають на свій майновий стан. Але при цьому вони ведуть боротьбу, сповнені  великою любов’ю”, – каже Юля Ліхоліт.

Завдання бурівців – залити фундамент, щоб добудувати ще одну кімнату до будинку. А далі місцева команда поможе пані Любі купити будматеріали.

Малювати зв’язок поколінь

Перед від’їздом йду дивитися на ще два об’єкти БУРу в Надвірній – мурали. Вони в центрі. Як розповідає Настя Гуцуляк, більшість будівель там – це приватні будинки, тому попередньо довелося узгоджувати вигляд муралів з власниками парканів.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 7
Оленка Кендзьор

Одна з муралісток БУРу – Оленка Кендзьор. Вона вивчає сакральне мистецтво у Львівській національній академії мистецтв. До цього навчалася в училищі. Ще тоді почала працювати з муралами.  Це її четвертий БУР і десятий мурал.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 8

Як розповідає художниця, над концепцією малюнку довелося добряче попрацювати. Ескізи змінювали декілька разів. Спочатку команда хотіла проілюструвати цитату «У темні часи добре видно світлих людей». Потім виникла ідея малювати щось пов’язане з мандрами. Але виявилося, що біля стіни майбутнього муралу є внутрішній дворик, у ньому хочуть створити музей кераміки. У дворику мешкає майстриня-вишивальниця  Ольга Писарук. Тому вирішили поєднати тематику муралу з традиційними українськими орнаментами.

Поки волонтери творили мурал, місцеві мешканці пригощали їх кавою, печивом і фруктами. «Людям подобається, і це дуже приємно», – говорить Оленка.

Інший мурал – біля міського озера. Раніше це був просто сірий паркан, обписаний лайкою. Місцеві не проти, що їх нарешті замалювали. За малюнки на муралі взялася вісімнадцятирічна Саша Бадашко з Харкова. Малювання вона називає своїм способом говорити зі світом. Дівчина давно хотіла попрацювати з великим форматом. Не уявляє, як би змогла втілити щось подібне в Харкові.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 9

“Коли сюди їхала, слабо вірила, що хтось довірить мені малювати мурал. Приїжджаю, а мені кажуть: «Ось є паркан. Він твій увесь. Роби з ним, що хочеш», – розповідає Саша.

“Художниця мала багато ескізів, кожен сповнений символів і асоціацій. Один із малюнків – касета, яка лежить в чотирилистнику конюшини. Коли Саша приїхала в Надвірну, побачила, що тут цієї рослини дуже багато. Говорить, що так малюнок віддзеркалює реальність. А касета розповідає про зв’язок поколінь. Хоча художниця каже:

“Не обов’язково завжди пояснювати, про що малюнок. Деякі речі потрібно просто бачити й сприймати по-своєму”.

Бібліотека, будинки і мурали – це не все, чим займався БУР у Надвірній. Волонтери також допомагали в підготовці фестивалю «Дженджур Фист», який саме проходив у Пнівському замку.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 10

Моє прощання з БУРом завершується обіймами з усіма волонтерами. Тут це вже традиція. Разом зі мною від’їжджають волонтери з першого тижня таборування, скоро приїдуть нові. Окрім особистих речей, волонтери кладуть у свій наплічники по цеглині.

Ремонтуємо, малюємо й комунікуємо: як волонтери БУРу змінювали Надвірну 11

Зазвичай після завершення табору вручають паперові сертифікати, та цього разу організатори вигадали оригінальніший спосіб – подарували цеглинки, підписані «Надвірна-2019». Це символ того, що кожен на БУРі в Надвірній долучився до розвитку міста.

Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.

Богдана Капіца

Фото: Ольга Данилюк і Ольга Віфлінзідер

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter  лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: