Марія Зупник заходить у кімнату з портретом сина і починає плакати. «Він був дуже доброю людиною. Ні одного поганого слова я не чула про нього», – крізь сльози говорить пані Марія. На фото – її син Руслан, 40-річний чоловік, якого знали й любили в усьому Делятині. Він загинув унаслідок жахливої аварії. Це вже друга дитина, яку втратила Марія Зупник. «Усе йде до того, що винна отримає умовне. А мого сина вже нема. Як таке може бути?» – каже жінка.
Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув Руслан Зупник, трапилася у ніч на 2 березня цього року. Водійка автомобіля Honda Accord протаранила металеву огорожу готелю «DelLand» у Делятині та покинула місце ДТП.
Руслан був на пасажирському сидінні – ще живий. Вранці його знайшов водій, який на ніч залишив автобус на території готелю, та викликав швидку. Руслан Зупник через півтори доби помер у лікарні.
За кермом автомобіля перебувала вихователька Делятинського навчально-виховного комплексу Оксана Ждан. Вранці після ДТП у неї виявили алкоголь у крові. Але попри це прокуратура передала до суду обвинувальний акт без прив’язки до стану сп’яніння – за значно м’якшою кваліфікацією, яка передбачає менш суворе покарання.
Крім того, прокуратура не вбачає складу злочину в тому, що Ждан втекла з місця аварії, залишивши Руслана Зупника в авто без жодної допомоги. Родина загиблого наполягає: винна має відповісти не тільки за аварію, а й за те, що покинула його помирати.
Індульгенція замість обвинувачення
Руслан Зупник був знаною постаттю на Надвірнянщині – очолював футбольний клуб «Прут», був депутатом Делятинської селищної громади, працював вчителем фізичного виховання у Делятинському ліцеї №1.
Про те, що син потрапив у ДТП, пані Марія дізналася у неділю, 2 березня, коли прийшла з церкви.
«Я приїхала в реанімацію, він лежав і стогнав. Йому поклали ту трубку, аби він дихав. Умови в лікарні жахливі, – пригадує Марія Зупник. – Я хотіла, аби його відвезли у Франківськ. Я готова була оплатити швидку з Буковеля, аби його перевезли. А мені кажуть: місця нема. Для такої людини мусило бути місце, бо він був на грані життя і смерті».
Наступного дня лікарі сказали пані Марії готуватися до найгіршого.
«Я вийшла з реанімації, бо страшно піднявся тиск. Мене вкололи раз, за три години вкололи другий раз. Я вийшла і плачу. Почала сваритися. Вони що роблять? Закривають реанімацію, мене більше не допускають», – розповідає жінка.
З лікарні, каже Марія Зупник, її відправили додому. А ввечері перед 23:00 жінці надійшов дзвінок, що син помер. Сиротами залишилося троє дітей.
На похорон Руслана приїхали сотні людей.
«У той день, коли його ховали, навіть футболісти у Польщі вшановували його пам’ять. Сюди приїхали з Тернополя, Івано-Франківська – всі футболісти. Були хлопці з обласної ради. Тут була сила-силенна народу», – розповідає пані Марія.
Події тієї трагічної ночі, коли син потрапив у ДТП, частково вдалося відтворити завдяки камерам відеоспостереження. Так, 1 березня Руслан Зупник з друзями був біля місцевого магазину. Туди приїхала Оксана Ждан, він сів у її автомобіль, і вони поїхали. Експертиза встановила, що водійка значно перевищила швидкість та знесла ворота готелю.
Як розповідає пані Марія Зупник, на камерах видно, що після того, як водійка пішла, на місце аварії прийшов брат її чоловіка, а згодом – і сам чоловік.
«І ніхто з них не викликав швидку, не надав ніякої допомоги – абсолютно нічого. Коли вона пішла, брат її чоловіка прийшов до машини, пробував його потягнути і пересадити за кермо, аби зняти відповідальність зі Жданихи. Ну за деякий час прийшов її чоловік до нього. І знов тягнули. І вони все одно не змогли його перетягнути на пасажирське сидіння. І вони знов не надали допомогу», – розповідає пані Марія.
Вранці о 08:30 в Оксани Ждан взяли кров на аналіз та виявили у ній алкоголь. Попри це прокуратура подала до суду обвинувальний акт не за ст. 286-1 ККУ (керування у стані сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого), а за м’якшою – ч. 2 ст. 286 ККУ (порушення ПДР, якщо вони спричинили смерть потерпілого). Крім того, правоохоронці не вбачають складу злочину в тому, що жінка втекла з місця аварії, залишивши пасажира помирати, і не включили до обвинувального акту додаткову кваліфікацію за ст. 135 ККУ – залишення в небезпеці.
Зазначимо, що дії обвинувачених за ч. 2 ст. 286-1 передбачають покарання у вигляді від 5 до 10 років позбавлення волі, а за ч. 2 ст. 286 – від 3 до 8 років позбавлення волі. Однак Марія Зупник переконує, що прокурори натякають, що і цього покарання обвинувачена не отримає.
«Я пішла до прокурора. А прокурор мені каже – вона не дістане більше, як три роки умовно, – стверджує Марія Зупник. – Ну, як смерть коштує три роки умовно? І троє дітей неповнолітніх залишилися без батька. Допомогу не надала…»
Прокуратура не бачить суспільного інтересу
Як йдеться в судових ухвалах, аварія сталася 2 березня приблизно о 01.00 год. Повідомлення про ДТП на спецлінію надійшло аж о 07:28. Також зазначено, що під час досудового розслідування правоохоронці допитали родичів обвинуваченої – чоловікового брата та його дружину. Вони розповіли, що Оксана Ждан прийшла до них додому приблизно о 07:00 ранку 2 березня і не могла нічого пояснити. Начебто, щоб заспокоїтися, випила алкогольну настоянку. Потім зізналася, що потрапила у ДТП і в її автомобілі перебуває пасажир.
Ймовірно, у суді Ждан наполягатиме, що вживала алкоголь уже після аварії, а не перед нею. Але, згідно з чинним законодавством, така поведінка є обставиною, що обтяжує покарання. Адже вживання алкоголю після аварії до приїзду поліції або до проходження медичного огляду розцінюється як спроба приховати факт перебування за кермом у стані сп’яніння. Відповідальність у таких випадках прирівнюється до керування напідпитку.
Ба більше, прокуратура після ДТП навіть не подавала клопотання про обрання Ждан запобіжного заходу. Тобто після аварії вона залишалася на свободі без жодних обмежень.
Всі ухвали у кримінальному провадженні за обвинуваченням Ждан стосуються надання доступу слідчим до даних про телефонні з’єднання, щоби встановити маршрут пересування обвинуваченої та з ким вона тої ночі спілкувалася. Однак Марія Зупник стверджує, що потерпілій стороні не надали для ознайомлення повних роздруківок телефонної активності обвинуваченої.
Цікаво, що у перших ухвалах слідство зазначає, що в Оксани Ждан виявили 0,41 проміле у крові, а згодом зазначено, що огляд на стан сп’яніння показав 0,35 проміле.
Також в ухвалах зазначено, що все-таки було зареєстровано кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України (залишення в небезпеці). Однак цей епізод так і не потрапив до обвинувального акту.
КУРС звернувся до обласної прокуратури з інформаційним запитом про те, чому дії водійки були кваліфіковані за частиною 2 статті 286 ККУ, а не частиною 2 статті 286-1, а також чому обвинуваченій не інкримінують статтю 135 ККУ.
У відповідь прокуратура надіслала формальну відписку, в якій відмовилася надавати будь-яку змістовну інформацію. У відписці в. о. начальника відділу обласної прокуратури Володимир Галушка посилається на таємницю слідства, Конституцію, закон про захист персональних даних та інші нормативні акти, стверджуючи, що запитувані дані не є публічною інформацією. Ба більше, Галушка вважає, що «шкода від оприлюднення запитуваної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні». А оскільки він не бачить в цій справі суспільного інтересу, маніпулюючи законодавством, застеріг не називати ім’я обвинуваченої.
Зазначимо, що наш запит не стосувався матеріалів слідства, імен фігурантів чи внутрішніх документів. Йшлося лише про правову позицію прокуратури у справі, яка вже скерована до суду. До речі, практика Європейського суду з прав людини прямо вказує: інтерес суспільства в отриманні важливої інформації переважає формальні обмеження, якщо йдеться про дії державних органів у справах, пов’язаних із загибеллю людини.
«Її мама прийшла – не вибачитися, а розписку просити»
Судовий процес над Оксаною Ждан розпочнеться вже завтра, 30 червня, у Надвірнянському районному суді.
Марія Зупник розповідає, що обвинувачена за час досудового розслідування навіть не спробувала вибачитися. Однак до пані Марії після трагедії приходила мама Оксани Ждан – просила не пробачення, а підписати розписку про відсутність претензій.
«Як я можу не мати претензій? Троє малесеньких дітей залишилися сиротами. Вбити молодого чоловіка, і ще не надати допомогу! Були би його врятували, він би був живий – я би мала спокій, а діти – тата!» – обурюється Марія Зупник.
Після смерті Руслана вона залишилася зовсім одна. Її старший син помер сім років тому від раку, рік тому жінка втратила чоловіка, донька живе за кордоном. Руслан був її єдиною опорою.
Жінка сподівається, що суд буде справедливим і незалежним – на відміну від досудового розслідування, яке, за словами Марії Зупник, викликає більше запитань, ніж відповідей. КУРС продовжує стежити за судовим процесом.
Марія Гаврилюк, Ілона Кукурудз
