У прикарпатському селі Пороги на Богородчанщині запрацював реабілітаційний центр “Франко-Ґражда“. Його відкрив кераміст Володимир Рожнов з командою благодійного фонду “Франко опір”, що майже десять років допомагає військовим і ветеранам російсько-української війни відновитися після бойових дій. КУРС побував на місці і дізнався, чим особливий центр та як відбуватиметься реабілітація.
Перебудували і розширили
На жаровні просто неба рум’яніють ковбаски, поруч на багатті доходить борщ – буде святковий обід з нагоди відкриття “Франко-Ґражди”. Реабілітаційний центр як мурашник: волонтери ще завершують приготування, а гості вже у дворі. Майже всі знайомі між собою – ручкаються, обіймаються. Засновник центру Володимир Рожнов показує дім, двір і простір.
Реабілітаційний центр лежить в оточенні лагідних гір – село Пороги простягнулося між двома невисокими гірськими пасмами уздовж річки Бистриці Солотвинської. Це ще початок Карпат, передгір’я, близьке до Ґорґанського масиву. Будинок центру збудований по типу гуцульської ґражди – його внутрішній двір закритий з трьох боків. Відкрита частина виходить на гору, під нею – ріка.
“Франко-Ґражду” розбудували з одноповерхового сільського будинку без вигод. Трохи більше року знадобилося команді фонду “Франко опір”, щоби з допомогою благодійників витягнути другий поверх із мансардою, прибудувати до житлового будинку два крила – відкриту веранду і майстерню кераміки.
За словами Рожнова, зараз у проєкту 16 офіційних спонсорів, а дві компанії будуть допомагати на регулярній основі.
“Війна триває вже 10 років. Тисячі поранених військових. А ще більше тих, хто потребує розвантаження психологічного. І при цьому реабілітаційних центрів катма. Ті, що є, у переважній більшості створені волонтерами, простими людьми. Окрім шаленого бажання допомогти фронтовикам і знань, як це зробити, у них нічого немає. Тому обов’язок бізнесу – підставити своє плече. Принаймні наша компанія по-інакшому не може. До перемоги тільки разом!” – в коментарі для КУРСу зазначила на відкритті “Франко-Ґражди” Дана Зень, маркетологиня компанії blago. Ця франківська компанія є одним із ключових меценатів проєкту.
“10 кімнат і п’ять санвузлів, масажний кабінет, кабінет психолога”, – веде будинком Рожнов. Дім ще сируватий – деякі приміщення потрібно закінчити плінтусами, одвірками. В кімнати необхідні шафи, стільці, інші побутові речі. Але головне для того, щоби приймати реабілітаційні заїзди, вже є: підведена електрика і вода, зроблена каналізація. В будинку тепло, спальні – з ліжками, обладнана кухня. І на радість усім – камін у загальній залі на першому поверсі, його називають серцем дому.
Всюди – в будинку і надворі – пахне свіжим деревом. Для будівництва центру використали саме цей матеріал. До дверей поруч зі сходами залиті бетонні пандуси. Потурбувалися про доступність і решти помешкань. Це звична справа для організації, яка тривалий час працює в реабілітації захисників. З 2015 до 2022 року “Франко опір” регулярно влаштовував заходи з реабілітації ветеранів. Винаймали для цього готелі чи реколекційні центри, 11 заїздів зробили в Гошівському монастирі. Як розповідає керівник “Франко опору” Володимир Рожнов, загалом відбулося 29 заїздів для понад 1200 військових.
“У 2023 році зрозуміли, що нас чекає велика складність і, можливо, навіть біда зі спасінням людей, які зараз спасають нас. Вирішили будувати реабілітаційний центр”, – говорить Володимир. Хотіли звести з нуля, але зрозуміли, що не потягнуть, тож зупинилися на варіанті перебудувати і розширити. Реабілітаційні центри для військових і ветеранів, створені громадськими організаціями, не отримують державного фінансування.
Місце для душі
“Франко-Ґражду” будували гуртом, колись сказали би – толокою. Сто людей відкривали збори на підтримку реабілітаційного центру – тепер вони “100 друзів “Франко-Ґражди”. Долучалися підприємці, меценати, діаспора. “Близько 6 мільйонів гривень”, – озвучує видатки на будівництво керівник центру. При цьому згадує про знижки, благодійну допомогу і частково безкоштовну роботу тих, хто втілював задум.
“Внутрішня кухня нагадує весілля в наметі, коли все зносять, всі разом стають і допомагають – тут така сама атмосфера, – перехоплює розмову координатор ветеранського напрямку “Теплого міста”, консультант “Франко-Ґражди” Андрій Левицький. – Є дуже особисті внески. От хтось подумав, що тут буде добре застелити килим – витягує свій новий килим і везе сюди. Хтось вирішив, що біля каміна класно поставити журнальний столик – і вже їде сюди зі столиком. І так поступово простір наповнюється, стає затишним, домашнім”.
Андрій пояснює, що такий задум: центр не повинен нагадувати лікарню з її білими стерильними стінами. Тут багато що продумане так, щоби простір був живим і взаємодіяв з людьми: балкон для посиденьок, курильня-говорильня на веранді, панорамні вікна, які впускають гори в майстерню. Чи стільці, розкладені в день відкриття по території, – сідай і занурюйся в краєвид, підставляй вітру обличчя. “Це місце, куди хочеться приїхати, де хочеться бути і набиратися сили”, – означує Андрій Левицький.
“Це надзвичайне місце, для мене – місце для душі, – підтримує ветеран з Донеччини Петро Салама. – Гори – дивовижні. І цей шум річки: якихось 200 метрів – і ти біля води, слухаєш, дивишся – очищаєшся. А ще мене вразило, що тут м’ята росте довкола просто так – збираєш і заварюєш чай”.
Доброволець батальйону “Донбас” Петро Салама після важкого поранення під Маріуполем у 2015 році двічі проходив реабілітацію з “Франко опором” на Прикарпатті. “У мене були напади агресії, – відвертий він. – Агресував на всіх. Мешкав в агресивному регіоні на Донбасі, і там було дуже важко з моєю позицією і з моїми добровольчими діями. Приїхав сюди і через кілька тижнів зрозумів, що з війни можна повернутися. Що оці всі напади, депресія, безсоння – вони не назавжди, що це просто етап життя, котрий переломимо. Це змінило мене. Тому знаю, що такі центри важливі”.
Після реабілітації Петро став волонтером “Франко опору”, зараз в команді “Франко-Ґражди” – допомагає реабілітаційному центру відбутися.
“Я був вражений безкорисливістю цих людей, коли зрозумів, що вони працюють безкоштовно і живуть як одна родина. Працюють для нас, бо нас люблять. І це по-справжньому – не показуха, не відбувальщина”, – каже ветеран.
Пів року тому Петро Салама переїхав з сім’єю до Франківська, відкрив бізнес. “Фронт наступає, а в мене діточки, і через діточок не можу там жити. Та й тут уже мешкають близько 20 моїх побратимів”, – розповідає чоловік. Ветеран готовий волонтерити у реабілітаційному центрі в Порогах. “Не маю освіти психолога, але можу переносити стільці”, – сміється Петро. І серйозно додає: “Досвід – це надзвичайно багато. Я можу поділитися досвідом, порадити, розказати бійцю так, що він зрозуміє. Зможу знайти слова, які потрібні”.
Щоби люди, яким складно, могли прийти
Перший заїзд до “Франко-Ґражди” вже розпочався. Володимир Рожнов каже, що він тестовий – спільний для ветеранів, дружин воїнів і родичів полеглих. Вирішили спробувати обійтися без волонтерів, кухарок, прибиральниць. “Якоюсь мірою це новий виклик”, – зізнається керівник проєкту.
Надалі реабілітаційний центр працюватиме в трьох напрямках: прийматиме восьмиденні заїзди ветеранів, буде влаштовувати вікенди з родинами загиблих та вікенди для родин військових і ветеранів. Братимуть одночасно до 25 людей.
Запланували вже два наступні заїзди – ветеранські: з масажем, арттерапією, заняттями з психологами. Також учасники реабілітації долучаться до облаштування центру – спільно робитимуть різні полички. “Коли ми працюємо, то реабілітація швидше відбувається, – пояснює Володимир Рожнов. – Будемо доробляти простір, нам нема коли чекати”.
Очільник “Франко-Ґражди” розповідає, що в основі реабілітації лежать комплексні програми, укладені та відпрацьовані впродовж попередніх років. Поєднують різні підходи. Застосовують групову та індивідуальну психотерапію. Тілесно орієнтовану терапію або бо-динаміку. Арттерапію та психодраму. EMDR – опрацювання травматичних подій через рух очима. Терапію горами та іпотерапію. “У Порогах багато коней, будемо просити їхніх власників навчати нас їздити верхи, робити невеликі тури”, – каже Володимир.
Також продовжать практику з бізнес-коучем. “Для багатьох військових постає питання, що робити далі після війни, після демобілізації. Разом будемо шукати відповіді. Для тих, хто хоче заснувати власну справу, знайдемо способи і рішення. Для тих, хто мав бізнес і відклав через війну, напрацюємо повернення до бізнесових справ”, – пояснює Рожнов.
З досвіду Володимир Рожнов знає, що дієвою є реабілітація тільки малими групами. Максимально, що бачили ефект, це до 25 людей – звідси і кількість учасників заїздів. Процес реабілітації довготривалий, зазначає він, частина людей повертаються по кілька разів. “Ветерани можуть мати складнощі від пів року до шести років. Можливо, ми будемо змушені вести їх якийсь час, – припускає він. – І ми будуємо цитадель, опору для них, щоби люди, яким складно, могли сюди прийти. І отримати відчуття спокою, наповнення, відновлення, підтримки”.
Особливий напрям
“Як ніхто знаємо, як важливо знаходити в собі сили. У нас дуже багато дружин і матерів героїв, які взагалі не можуть вийти зі стану горя. Хочемо привезти їх сюди, показати, що є життя”, – ділиться Галина Батюк, дружина полеглого Сергія Батюка.
Галина – голова організації “Родини загиблих захисників і захисниць ІФ”, одна з друзів “Франко-Ґражди”. Каже, що з ініціативою Володимира Рожнова та його реабілітаційними таборами знайома з 2017 року. Бачила, як вони позитивно впливали на воїнів. Тепер відживлюють тих, хто переживає втрату. “Ми приїздили сюди небагато разів, але завжди отримували щось нове”, – каже жінка. Пригадує, як всі разом прибирали водоспад на річці, а потім милувалися каскадами води, як слухали музику біля багаття.
Валентина Стельмах, мати загиблого Дениса Боярчука, каже, що саме заїзди “Франко опору” допомогли її сину, учаснику бойових дій з 2014 року, після демобілізації вийти зі стану війни і відчути себе потрібним. Потому він приєднався до реабілітаційної ініціативи і допомагав іншим.
Коли в серпні цього року Денис загинув у Курській області, його мамою заопікувалися у “Франко-Ґражді”. На відкриття зробили футболки з присвятою воїну, бо центр був і його справою – захисник спонукав Володимира Рожнова розпочати будівництво у Порогах. Наголошував, що хлопцям потрібно кудись повертатися і проходити реабілітацію, розповідає мама.
“Допомога родинам загиблих – особливий напрям. Хочемо, щоби наш центр став для них рідним місцем, – каже Володимир Рожнов. – Вирішили влаштувати п’ять вікендів. У програмі, крім іншого, буде багато арттерапії, робота з глиною в майстерні кераміки. Хочемо, щоби жінки зробили і розписали тарілки. Ми їх випалимо і зробимо символічну виставку – гостьову стіну”.
Все буде добре
Володимир Рожнов – кераміст, за його плечима понад 25 років роботи з керамікою, частина присвячена реабілітації військових ліпленням з глини. Невипадково майстерні кераміки у “Франко-Ґражді” відведено багато місця. Вона займає все праве крило центру – велика зала, де встановлять столи для роботи з глиною. Збоку – жерло печі, куди закладають вироби, щоби їх випалювати. Сама піч – знадвору.
Піч для випалювання кераміки – професійна, розігрівається до 1200 градусів. Для визначення температури є спеціальний щуп. Ветеран Віталій Владковський показує і розказує, як все влаштовано. В такій печі можна готувати і глазуровану, і чорнодимлену кераміку, каже він. Віталій також фахівець від глини, веде заняття у Школі кераміки, що її в 2017 році у Франківську заснували Володимир Рожнов з дружиною Лєною.
У “Франко-Ґражді” піч уже випробували – щоправда, розкочегарили її тільки до 1000 градусів, бо свіжа конструкція сама ще брала тепло, доходила до кондиції. Годували її дровами добу, під кінець з комина стовпом летіли іскри. “Але видовищно – всі збіглися дивитись”, – розказує майстер. І додає, що перша кераміка з печі вийшла перфектною.
“Глина зцілює, – долучається психотерапевтка, тренерка “Франко-Ґражди” Ростислава Пекарюк. – Робота з глиною – це частина арттерапії, яку практикуємо. Доторки до глини дають такі емоції, як обійми з давнім другом. Тому на заняттях запрошуємо довіритися, відчути глину, простежити, як в руках матеріал набирає тепла, м’якості, подається – і врешті в ньому щось проявляється, оформлюється”. Психотерапевтка пояснює, що робота з глиною має силу лікувати травми: “Ніби забирає чи переробляє негативні емоції”. Окрім того, акцентує вона, коли людина творить руками, в ній росте віра в себе, звучить і міцнішає внутрішній голос “я можу”.
Влаштувати майстерню кераміки у “Франко-Ґражді” грантом на 150 тис. грн допомогло “Тепле місто”. Це фінал менторської програми, яка почалась для організаторів реабілітаційного центру на початку цього року. До самого відкриття, каже Андрій Левицький, команді надавали менторську підтримку, консультаційні послуги юриста, бухгалтера, маркетолога та фандрайзера. Допомагали з написанням різноманітних заявок, щоби залучити більше коштів. Безпосередньо знайомили з підприємцями, які доклалися до створення реабілітаційного центру та готові надалі підтримувати його діяльність.
Надалі завдяки щомісячній фінансовій допомозі від бізнесу утримуватимуть дім, влаштовуватимуть реабілітаційні заїзди. “Кожен заїзд буде присвячений комусь із загиблих, – анонсує Володимир Рожнов. – З нами будуть ті, хто загинули за нас”.
Щоби приїхати у Пороги на реабілітацію, достатньо зголоситися на сайт “Франко-Ґражди”. Там збирають анкети людей, яким потрібна реабілітація, і формують групи. Інформація про наступний заїзд 6-14 грудня вже доступна в розділі “Наші активності”.
Ще один спосіб потрапити у “Франко-Ґражду” – рекомендація тих, хто вже тут побував. Це краще працює, каже Володимир Рожнов. Немає нічого важливішого за те, коли ветеран говорить своєму побратиму: “Їдь туди, там у тебе все буде добре”.
- Публікація створена в партнерстві з компанією blago
