Спеціалісти ДП «Кутський лісгосп» разом з провідними вченими лісової галузі завершили науково-дослідницьку частину ініційованого ними міжнародного проєкту зі з’ясування причини масового всихання ялиці білої.
Тепер важливо визначити чітку, науково обґрунтовану систему ведення лісового господарства в умовах глобальних кліматичних змін, зокрема розробити практичні заходи з оздоровлення карпатських лісів та їх захисту від мокрого раку.
Блискавичне всихання на сотнях гектарів
Значних зусиль – організаційних, фінансових – вартував свого часу прикарпатським лісівникам порятунок смеречників від сухостою. Аж тут різко почала всихати ялиця – друга за поширеністю лісова деревна рослина в Карпатах.
«Особливо загрозливим був 2018 рік, – розповідає лісничий Кутського лісгоспу Петро Пліхтяк. – На ділянках цілковито здорового лісу через якихось два місяці з’являлося вже 40% уражених дерев. Кора відпадає, хвоя осипається – дерево пропадає. Зрозуміло, що іде зміна клімату з суттєвим підвищенням літніх температур у поєднанні зі зменшенням кількості опадів, особливо в період вегетації. Але що конкретно спричиняє масове захворювання ялиці і як з тим боротися? Ми негайно звернулися з цим питанням до провідних науковців країни, щоб отримати від них фахові рекомендації, у тому числі для вирішенні наших нагальних виробничих проблем».
Співпрацю в проведенні науково-дослідних робіт з визначення збудника хвороби ялиці білої Кутський лісгосп запровадив з Національним лісотехнічним університетом України (м. Львів), Інститутом мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного Національної академії наук (м. Київ), а також з Національним університетом біоресурсів і природокористування України (м. Київ).
Від львівського університету роботу очолила доктор біологічних наук, професорка кафедри ботаніки, деревознавства та недеревних ресурсів лісу Мирослава Сорока (до слова, Мирослава Іванівна давно співпрацює як науковий консультант з Кутським лісгоспом). Від інституту Національної академії наук – доктор біологічних наук, професор, академік НААНУ Володимир Патика. Активну участь у дослідженні цієї проблеми Карпат також взяв доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри лісівництва НУБіП України Анатолій Гойчук, наукова діяльність якого пов’язана з дослідженням різних патологій лісу.
Лісопатологічне і навіть візуальне обстеження вказувало на бактеріальне ураження, від якого деревина стає водянистою. Хворі «мокрі» дерева на Прикарпатті здавна відомі. Їх називають брецляками. Проте такого блискавичного ураження ялинників на значних територіях ще ніколи не було.
«Лабораторні дослідження зразків ураженої деревини підтвердили попередні наші висновки. Хворобу спричинюють бактерії, від яких розвивається бактеріальна водянка, або мокрий рак дерев, – продовжує розмову Петро Пліхтяк. – Цей збудник був відомий раніше. Але він не прогресував, перебував у стані спокою. Чи тільки посушливе літо спровокувало його агресію? Загалом картина ураження ялиці дуже схожа на нинішню ситуацію з коронавірусом, від якого потерпає зараз усе людство. Адже цей вірус також не новий. Проте досі не з’ясований пусковий механізм коронавірусної пандемії, яка в один момент охопила всю планету, не визначені ефективні протиепідемічні заходи її приборкання».
Коли сокира для лісу – порятунок
Поважні вітчизняні наукові заклади, з якими Кутський лісгосп уклав договори про співпрацю у темі «Визначення наявності збудників бактеріальних хвороб ялиці білої», за морфологічними і фізіолого-біохімічними властивостями ідентифікували вид бактерії – Lelliottia nimipressuralis як збудника бактеріальної водянки (попередні її назви є застарілими).
Аналогічні висновки отримали вчені з Університету Природничий в Люблені (Польща), з якими допомогла налагодити наукове співробітництво професорка з НЛТУ Мирослава Сорока.
Усе це ставить перед лісівниками низку практичних завдань для ефективного ведення лісового господарства в умовах глобального потепління і зміни клімату на більш посушливий.
«Ялиця належить до корінних типів деревостанів Карпатського регіону, які, здавалося б, найстійкіші до будь-яких зовнішніх чинників, – зазначає т.в.о. директора ДП «Кутське ЛГ» Андрій Онисько. – Ми повинні зберегти ліси, передати їх нащадкам у відмінному стані. Для того щоб отримувати фахові рекомендації з нагальних питань лісового господарства та визначати ефективні методи його ведення, при нашому лісгоспі створено Консультативну науково-технічну раду, до якої ми запросили провідних вчених лісової галузі з наукових закладів Івано-Франківська, Львова, Києва».
На одному з чергових засідань Консультативної науково-технічної ради спеціалісти Кутського лісгоспу разом із науковцями якраз розглядали питання щодо покращення санітарного стану лісового фонду на території державного лісогосподарського підприємства.
«Сухостійні, уражені деревостани ми вже не відновимо. Не існує лікувальних розчинів, здатних повернути їх до життя. Якщо сухостої одразу не прибрати – зростає загроза масштабних лісових пожеж. Всохлі хвойні дерева горять, як сірники, а довкола, зауважте, – населені пункти. До того ж ми втратимо деревину в експлуатаційних лісах, яка просто згниє і струхнявіє на корені, що призведе до значних економічних збитків, у тому числі для бюджетів усіх рівнів. Тож єдиним раціональним методом оздоровлення лісу, у тому числі з точки зору екології і природозбереження, залишаються санітарні рубки. Сухостій забираємо – і садимо нові лісові культури», – каже Петро Пліхтяк.
Тут також виникає чимало питань: що саме садити на місці всохлих ялиць, на яку деревну породу орієнтуватися?
Приміром, професорка з Національного лісотехнічного університету Мирослава Сорока серед важливих факторів, які призводять до спалаху мокрого раку ялиці білої, називає переважання хвойних порід у листяному лісі.
«При плануванні лісівничих, лісогосподарських заходів ми повинні враховувати усі чинники, що впливають на ліс. У тому числі зміну порід, яку зараз спостерігаємо в природі. А щоб правильно визначити, які дерева слід посадити на певній лісовій ділянці, найперше треба дивитися на особливості її ґрунтів, – переконаний Петро Пліхтяк. – Індикатором ґрунтового покриву є трав’яні рослини. Приміром, бук буде найкраще зростати у лісі, де є його трави-супутниці: зубниця бульбиста, цирцея, чистець лісовий. А от сосну чорну потрібно садити на вапнякових ґрунтах. Це все і називається лісівничою майстерністю».
ПЗФ як осередок сухостою
Тож і науковці, і лісівники-практики переконані, що на ділянках, де почали з’являтися уражені деревостани, не марнуючи час, потрібно призначати санітарні рубки. Зволікання через узгодження дозволу на рубку з безліччю інстанцій призводить не тільки до значних економічних, але й екологічних збитків.
Сьогодні ж 80% сухостою в Карпатах припадає саме на ліси ПЗФ, користувачами яких є національні природні парки. Вони взагалі не поспішають проводити фінансово затратні санітарні рубки з вилученням уражених дерев. Свою безгосподарність прикривають вигаданим, нічим не обґрунтованим твердженням, що, мовляв, 200 кубів сухостою на один гектар – це норма. За підрахунками спеціалістів, маємо вже в області, переважно в заповідних лісах, мало не 20 мільйонів кубів сухостійної деревини, половина якої вже на землі. Не від сокири.
В результаті на мертвий ліс вже перетворено чимало ділянок, по кілька десятків гектарів кожна. Вони становлять значну екологічну загрозу, особливо в пожежонебезпечний період. Сухостій горить, як сірники.
«В таких ситуаціях ми повинні працювати на випередження, щоб не дати розгорітися ще більшій екологічній біді, – запевняє директор Кутського лісгоспу Андрій Онисько. – Зараз разом із фахівцями Консультативної науково-технічної ради визначаємо оптимальні пропорції висаджування на лісових ділянках хвойних і листяних порід. Такі мішані насадження більш стійкі до зміни зовнішніх чинників, тож дозволять оздоровити наші ліси».
КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА
«Хворі дерева треба вирубувати негайно», – доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри лісівництва НУБіП України Анатолій ГОЙЧУК.
«Ми не можемо нівелювати примхи природи, зокрема гідротермічний стрес як каталізуючий чинник всихання сосни, ялини, берези та інших лісових порід. Але ми можемо і навіть повинні не допустити втрат деревини. А всихає, зауважте, ліс старших вікових груп. Єдиний наразі дієвий його порятунок – не чекати, поки десятки і сотні гектарів державного лісового ресурсу перетворяться на суцільний сухостій (детрит). Це стосується, до речі, і природно-заповідного фонду у тих зонах, де дозволена господарська діяльність. Взагалі слід провести ревізію ПЗФ і подивитися, чи об’єктивно ці величезні території лісів потрапили до категорії заповідних.
Симптоматичні ознаки патології хвойних наводять на думку, що розпочинається хвороба від бактеріального опіку (у верхній частині дерева, звідки зазвичай і йде всихання дерева), а потім вже розвивається, власне, мокрий рак.
Проте тут варто зауважити, що збудники бактеріальної водянки, як і деякі інші патогенні бактерії, є складниками нормальної ендофітної бактеріальної компоненти (аутомікробіоти) здорових деревних рослин. Тому їх прийнято називати вітальними облігатами, тобто прижиттєвими обов’язковими.
Фітопатогенна бактерія-полібіотроф Lelliottia nimipressuralis уражує велику кількість видів як хвойних, так і листяних лісових деревних рослин. Але при нормальному росту і розвитку дерева вона виконує корисні для нього функції. При порушенні життєвого стану дерев такі бактерії стають потужним ендогенним вектором виникнення хвороб – епіфітотійних судинних (для листяних) та трахеїдних (для хвойних).
Ми звикли, і нас так вчили, що інфікування дерев має зовнішній вектор і що, мовляв, переносники інфекції – це, зокрема, комахи-ксилофаги. Але як показали дослідження сосни, їх роль дуже перебільшена у всиханні згаданих деревних рослин. Вони заселяють вже практично мертві дерева і ніяк не можуть бути першопричиною їх всихання. Отримані останнім часом результати наукових досліджень свідчать, що саме ендофітні бактерії і мікроміцети є чинниками серйозних патологій лісових деревних рослин. Вітальні облігати (патогенна компонента ендофітних мікроорганізмів) активізуються у несприятливі для лісу періоди. Всихання ялиці в Карпатах, так само як і сосни на Поліссі, загострюється в посушливі роки, коли через різке зменшення кількості опадів порушено водний баланс, необхідний лісовим деревним рослинам.
Зокрема, в Житомирському Поліссі з 2007 по 2018 роки кількість опадів за період вегетації щорічно була в рази, а в окремі роки на порядок меншою від норми. Під цей водний стрес, як каталізатор трахеїдної патології, потрапили деревні рослини з поверхневою кореневою системою – ялина, сосна, береза. А значно пізніше, з другої половини минулого десятиріччя, розпочалось спорадичне всихання дерев з глибокою кореневою системою, зокрема дубу, ялиці.
На дереві, що починає всихати, виникає сприятливе середовище для миттєвого розвитку мікроорганізмів, які забивають трахеїди сосни і ялиці. В органічному світі важко знайти організми, які могли б конкурувати з бактеріями за швидкістю розмноження.
Для бактерій взагалі важлива не так кількість, як просто їх наявність. У сприятливих умовах вони здатні миттєво заполонити екологічну нішу (субстрат) до максимально можливої концентрації. Саме цим пояснюється блискавичне відмирання дерев при трахеїдних епіфітотіях.
Вважається, що ендофітизм, тобто існування одного організму в клітинах і тканинах іншого, – явище загальнобіологічне. Але це окрема і досить глибока, насамперед у біологічному плані, тема в системній взаємодії складників мікробного комплексу дерева, яка потребує окремої розмови і окремої дискусії».
Світлана ІСАЧЕНКО, журналістка,
спецільно для КУРСу
