28-річний франківець Юрій Хмілевський народився в сім’ї лікарів, тому змалечку знав, як важливо допомагати людям. Коли почалася повномасштабна війна, Юрій записався до лав територіальної оборони та став бойовим медиком 102 окремої бригади. Бо іншого варіанту для себе не бачив.
Сьогодні Юрій після демобілізації проходить психологічну реабілітацію та допомагає іншим військовим, повертаючи їм втрачене стоматологічне здоров’я й усмішки.
Все почалося з волонтерства
Лікар-стоматолог Юрій Хмілевський лікував військовим зуби ще задовго до повномасштабного вторгнення. У 2018 році він приєднався до волонтерського проєкту «ТриЗуб Дентал», що заснував запорізький волонтер, капітан запасу Збройних сил України Ігор Ященко.
«Це один з найпотужніших проєктів, який передбачав надання стоматологічної допомоги військовим на лінії зіткнення, – розповідає Юрій Хмілевський. – Логістичний центр проєкту розміщувався на Донеччині в селі Карлівка, яке наразі окуповане і практично знищене. Це було дуже класне місце, куди з’їжджалися стоматологи та зубні техніки зі всієї України. Хтось приїжджав на кілька днів, а хтось працював й по пів року».
В розпорядженні стоматологів були як стаціонарні крісла, так і пересувні стоматкабінети. Деякі лікарі навіть виїжджали на саму лінію зіткнення.
«Запис був на тиждень вперед. Це при тому, що ми працювали від ранку до ночі, – каже Хмілевський. – Робилося все: професійна гігієна, пломби, лікування каналів, коронки, імплантації, протезування. Тобто хлопці, будучи в окопах, безкоштовно отримували якісне лікування».
Неподалік логістичного центру «ТриЗуб Дентал» за ініціативи «Асоціації імплантологів України» майстри з Прикарпаття збудували церкву, яка стала місцем сили для військових.
«Там я познайомився з багатьма хлопцями. Вже на той час були розмови, що варто готуватися до чогось більшого. Ми очікували повномасштабного вторгнення. Тому особисто для мене воно не стало несподіванкою», – розповідає Юрій.
Бойовий медик без військового досвіду
24 лютого 2022 року Юрій Хмілевський вирішив йти до війська. Каже, іншого варіанту не було. Єдине, важко було залишити дружину з маленькою донечкою, яка народилася 4 січня того року.
«Водночас я розумів, що величезна кількість людей покинула свої сім’ї і стала на захист України. І цим людям потрібно було надавати допомогу, – розповідає Хмілевський. – Я повідомив клініки, в яких я на той час працював, про своє рішення і ввечері 24 лютого прийшов у військкомат».
Чоловіка розподілили в 78 батальйон 102 бригади ТрО. Так Юрій Хмілевський став санітарним інструктором медичного пункту батальйону, не маючи жодного військового досвіду.
«Ми почали формувати медичну службу. Я в армії не служив і військову кафедру не приходив, але щоб допомагати людям, статут знати не обов’язково. До того ж є старший командир, надійний побратим капітан Олександр Фоменко, який завжди підкаже, як то має бути правильно», – каже Хмілевський.
25 квітня 2022 року бригада виїхала у зону бойових дій. Медпункт, а згодом і стабілізаційний пункт для допомоги пораненим облаштували в Гуляйполі. Вже будучи на місці зрозуміли, що на цивільній машині швидкої допомоги доїхати до позиції, аби забрати поранених, неможливо, – її використовували лише для евакуації в тил. Тоді почали шукати джипи, які вдалося придбати за кошти волонтерів.
«А багато поранених до нас привіз Mercedes A класу, бо «броні» просто не було, – розповідає медик. – Через те, що він маленький, він прохідний. Насправді недооцінена машина».
За словами Юрія, зараз евакуація поранених здійснюється тільки вночі і переважно пішим ходом. Так безпечніше і менш вірогідно, що медиків «засічуть» ворожі дрони та наведуть артилерію. На жаль, під час здійснення евакуації поранених в травні 2024 загинув двоюрідний брат Юрія Назар Хмілевський.
Потрібно слідувати протоколу
Про те, що Хмілевський у мирному житті стоматолог, спершу ніхто не знав. Та було кілька випадків, коли військові зверталися із зубним болем і, щоб не везти їх в Запоріжжя, він брався лікувати сам. Згодом по стоматологічну допомогу почали звертатися й цивільні люди.
«Прийшла якось бабуся з окупованого села і каже: «Та мені вже однаково: вб’ють то вб’ють. Два тижні так зуби болять, що не можу терпіти», – говорить медик. – Ми ніколи не відмовляли в допомозі. Лікували військових, цивільних, надавали невідкладну медичну допомогу полоненим. Ми всім помагали».
Аби проілюструвати, в яких умовах доводилося працювати, Юрій розповідає історію, як 28 грудня 2022 року о шостій годині ранку на стабілізаційний пункт приїхав побратим, який через зубний біль місяць не міг нічого їсти, крім згущеного молока.
«Пам’ятаю, місто «гради» криють, працює арта, а ми стоїмо на другому поверсі, бо там великі вікна і є трохи світла, – каже Хмілевський. – Я вколов йому анестезію, аби знеболити, і в цей момент забігає наш хірург – Володимир і кричить: «Юра, лишай це діло! Везуть велику кількість поранених, треба працювати. І я побратиму бігом шість верхніх зубів, що не підлягали лікуванню, за раз вирвав. Дуже хвилювався, що не встиг якісно накласти шви, тому наказав вкусити повний рот марлевих валиків і стояти в кутку біля входу в приймальне, аби я бачив, що з ним все добре – що він не зомлів і нема кровотечі».
Про такі моменти медик згадує з посмішкою. Але також зізнається: коли почалися перші втрати, було дуже страшно.
«Ми були до цього просто не готові. До цього неможливо повністю підготуватись. Уявіть: в нас три медики, дві цивільні медсестри і 15 поранених. І ти маєш вибрати, кому першочергово надавати допомогу. На тобі відповідальність за людське життя», – говорить чоловік.
В такі моменти, каже Хмілевський, треба вміти відгороджуватись та чітко слідувати протоколу тактичної медицини.
«Цей протокол розумні люди придумали. Ці правила написані кров’ю, кров’ю інших людей. Їх треба дотримуватись, – говорить медик. – Ти маєш стати, зробити роботу, перейти до наступного. Від цього залежить, помре людина, виживе чи житиме з твоїми помилками».
Водночас дуже важливо не втратити віру і продовжувати боротись.
“Віру в успіх починаєш втрачати кожного разу, коли застібаєш замок чорного пакета з тілом побратима, – каже Юрій Хмілевський. – Коли привозять поранених дітей, це взагалі в голові не вкладається. Коли люди виїжджають з міста і лишають своїх стареньких, лежачих батьків замкнених у хатах. Ти дзвониш тим людям, а вони кажуть: «А що хочете, то й робіть»”.
Навесні 2023 року Юрій Хмілевський демобілізувався. Каже, досі відчуває провину, що залишив своїх побратимів. Та йому здається, що колись таки доведеться повернутися на війну, бо московія не залишить Україну в спокої.
«Зараз я насолоджуюсь кожним днем із сім’єю, бо розумію, що він може бути останнім, – говорить чоловік. – Але я б не зміг адаптуватися, якби я не працював з психологом. Розумієте, коли я сьогодні виходжу на «сотку», то бачу фото хлопців, яких знав особисто. Але інші пам’ятають їх живими, а я пам’ятаю, які в них були поранення, як гірко було, коли наші реанімаційні заходи не давали результату».
«Моя реабілітація – це робота з хлопцями»
Важливу роль в адаптації до мирного життя відіграла й робота. Нині Хмілевський допомагає іншим військовим відновити стоматологічне здоров’я. Зокрема, йдеться про проєкт «Поверни усмішку Герою», ініціатором якого став Благодійний фонд Dental Help UA. Довкола ініціативи об’єдналося майже 150 українських стоматологічних клінік, які безкоштовно протезують зуби військовим та ветеранам.
«Я працюю в кількох кабінетах не тому, що хочу заробити багато грошей, а тому що хочу допомогти якомога більшій кількості військових, – розповідає стоматолог. – Ці хлопці – моя реабілітація – через спільно пережитий досвід. Я тішу себе думкою, що можу їм допомогти, роблячи те, що найкраще вмію. Ти встаєш зранку, йдеш на операцію і весь день оперуєш, бо тобі хочеться, аби ця людина мала зуби. До того ж, коли хлопці знають, що ти свій, вони знають, що ти будеш старатися зробити свою роботу добре».
Однак є військові, які не проходять відбір на Dental Help UA. В таких випадках клініки йдуть назустріч та ставлять, умовно кажучи, імпланти за собівартістю. «Навіть у таких випадках хлопці економлять величезні гроші», – пояснює Хмілевський.
За його словами, проблеми у військових різні. Комусь потрібно звичайну гігієну зробити, комусь – коронки поставити, комусь – пломби. А є справді дорогі послуги, наприклад – протезування.
«Для мене найприємніше імплантувати та протезувати військових, зуби яким я сам видаляв будучи в Гуляйполі, – розповідає Юрій. – Хлопці приходили, бо їм боліло, я їм забирав зуб, а зараз вони приходять і кажуть: «О, ти мені зуби забрав, тепер став назад». Це справді класно».
Загалом на Прикарпатті є декілька медзакладів, де військовим надають безкоштовну стоматологічну допомогу. Вони підписали договір з Національною службою здоров’я України на надання допомоги в межах пакета «Зубопротезування окремих категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України».
Отримати стоматологічні послуги безплатно можуть військові таких категорій:
- учасники бойових дій, ООС/АТО,
- ветерани війни;
- особи з інвалідністю, яку отримали внаслідок війни;
- військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах.
При собі потрібно мати такі документи: паспорт громадянина України; облікова картка платника податків; посвідчення встановленого взірця.
В Івано-Франківську Юрія Хмілевського можна знайти в клініках Isana Dent на Пасічній, 2а та Neo dental clinic на Мельника, 10. Колеги з клінік, каже Юрій, не лише справжні профі, а й активно підтримують його та долучаються до ініціативи з допомоги військовим.
Записатися на прийом до Юрія можна за телефоном 095 030 9908 або в інстаграмі.
Публікація створена у співпраці з ГО «Нові крила» в рамках проєкту «Реінтеграційна підтримка ветеранів і членів їх сімей: реабілітація і спорт» за підтримки Українського Ветеранського Фонду в рамках програми «Варто: шлях відновлення».
