Сімейна ферма Книшуків
Родині Книшуків належать фермерські господарства ТОВ "Прут-Генетик" та ФГ "Прометей", які працюють у Коломийському і Снятинському районах.
Показує нам господарку Орися Книшук, яка й очолює "Прометей".
Родина займається агробізнесом з 1989 року. Свого часу Книшуки почали бізнес після 10-місячного навчання і стажування у США. Повернувшись додому, взяли в колгоспу 80 телиць, яким підсадили привезені з-за кордону зародки, а через деякий час отримали 10 своїх теличок і бичків. З цього і почалася робота фермерського господарства "Прут-Генетик".
Спочатку планували займатися лише тваринництвом, але згодом взяли в оренду 25 га, щоб самостійно вирощувати корм для худоби. Поступово підприємство почало розширюватися, орендуючи все нові земельні паї у селян. Бралися за вирощуанням нових культур, збільшували поголів’я худоби. Спершу працювали радше інтуїтивно: фермери не завжди знали, чи буде запит на певну продукцію, бували і неврожаї, і природні форс-мажори.
"Якщо є багато галузей, легше триматися на плаву, – каже Орися Книшук. – На чомусь програєш, на чомусь виграєш. І в середньому зводиш кінці з кінцями і можна займатися навіть розширенням виробництва, можна придбати техніку і далі працювати".
Тепер фірми Книшуків обробляють 6 тисяч га на території 14 сільрад у Снятинському і Коломийському районах та Заболотівської селищної ради. Вирощують ячмінь, пшеницю, сою, ріпак, соняшник, овочі. Мають близько 800 голів великої рогатої худоби, 1500 свиней, 200 овець, а ще – гуси, вулики, риба…
"Тваринництво – це дуже кропітка робота, і дуже неблагородна. Щоб утримати корову, потрібно 4 роки, аби від неї був якийсь результат. Це довге інвестування. Багато людей від цього повідмовлялися. Але ми починали з тварин, ми любимо цю галузь, і кожен раз, коли ми заходили у тупикові ситуації, тваринництво нас завжди витягувало і рятувало", – зазначає пані Орися.
Головний на господарстві Петро Книшук. Допомагає йому із загальним керівництвом молодший син Василь. Вони керують більше польовими роботами.
"Прометей" має і ковбасний цех, яким завідує старший син Богдан. Тут виготовляють 35 видів продукції, яка продається у власних магазинах. "Один із видів ковбас нещодавно пройшов "декомунізацію", – сміється пані Орися. – Ковбасу "Московську" ми перейменували на "Бандерівську".
При бізнесі і дві невістки – одна займається тіком (майданчиками, де проходить первинна очистка та обробка зерна), інша – керує бенкетним залом та магазинами.
Сама пані Орися каже, що нічим конкретно не займається, а лиш потроху допомагає всім. Що п’ять хвилин у неї дзвонить телефон, вона знає чи не всіх працівників поіменно і може дати прочухана, якщо не побачить на робочому місці когось із них.
За словами пані Орисі, саме завдяки молодшому поколінню господарство постійно модернізується. Сини відвідують міжнародні виставки та семінари, де вчаться, як зробити господарство більш продуктивним. Книшуки намагаються механізувати якомога більше процесів і постійно докуповують нову техніку. Раніше могли придбати машини за кордоном, але через нинішній курс валют надають перевагу українським виробникам.
Жінка показала сучасну сівалку за 350 тисяч гривень, яку син їй подарував на 8 березня. "Хочу побажати, щоб усім жінкам сини дарували такі подарунки", – пишається пані Орися.
"У нас завжди був найкращий колектив, найкращі люди, які його підтримували і розуміли відповідальність, яка на них лягала. Якщо кожен на своїй ділянці переживав і вболівав, щоб усе робилося найкраще, то воно не могло "померти", як колгоспи, – переконує пані Орися. – Наше життя і наша робота полягає у тому, щоб частинку душі вкласти у справу. Тоді воно не може бути приречене на загибель, а лише на успіх".
На господарстві працює близько 150 осіб, ще 100 залучаються на сезон жнив та збирання овочів. Через девальвацію гривні робітники отримують недостатні зарплати, визнає Орися Книшук. За її словами, якби долар коштував 8-12 гривень, то працівники отримували би по 500-600$, як у сусідній Польщі.
Чи не найбільше тут потребують молодих відповідальних професіоналів, але, на жаль, молодь не хоче йти працювати на фермах. Здебільшого молоді люди хочуть працювати в офісі, але навіть з вузів приходять зовсім не підготовлені:
"Не хочуть, не вміють і не бажають. Те, що не вміють, – це не біда, навчимо. Проблема, що не бажають. Відношення таке: є що з’їсти, є в що одітися, є де переспати – і цього достатньо. Немає такого запалу. Мені це не подобається".
Фермери розуміють, що таке соціальна відповідальність бізнесу. Петро Книшук підтримує громади, в яких родина орендує паї. Сім’я вкладає кошти в спорт, медицину, культуру. Чи не найбільше щастить Матеївцям, де розташований головний офіс ТзОВ "Прометей". У цьому селі не лише відремонтований Будинок культури, спортмайданчик зі штучним покриттям, оновлений стадіон, асфальтовані доріжки, а й навіть хатки селян всі доглянуті та виглядають сучасно. Село виглядає заможним.
Готуємося до Європи
Фермери Книшуки вважають, що дозріли до виходу за межі регіону і країни.
Зі вступом у дію 1 січня 2016 року Глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі (ГВЗВТ) для українських підприємств скасували експортні мита. Книшуки вважають, що це шанс. Нещодавно зареєстрували компанії у Митній службі України і вже готуються пройти сертифікацію продукції. Кажуть, що готові до будь-яких труднощів.
"Ми вже зареєструвалися в нашій Митниці як експортери, хоча нічого ще не експортували, але маємо такі наміри. Зараз шукаємо, з ким можемо заключити контракти на експорт сільськогосподарської продукції, – розповідає Орися Книшук. – Колись все було більш організовано, централізовано, Міністерство думало, як би це зробити чи запровадити. Тепер цей процес іде знизу. Він не може бути таким миттєвим. Коли наші аграрії сплатять такі суми ПДВ, які мають заплатити цього року, щоб наповнити бюджет, то вони самі почнуть активно шукати виходу на ринки ЄС".
На запитання, чи родина ризикнула би почати фермерський бізнес сьогодні, пані Орися серйозно задумується. Каже, у нинішніх умовах нізащо не взялися би за фермерську справу з нуля.
"Це неможливо. Це навіть не був би ризик, це просто неможливо починати зараз свій бізнес. Я цього навіть не уявляю. По-перше, треба мати досить великі кошти. По-друге, треба мати знання, підтримку. Можливо, треба мати свою "родзинку" – чи екологічну продукцію, чи ексклюзивну, якої на ринку нема. Але до великих обсягів дійти з нуля в сьогоднішніх умовах неможливо".
У серпні 2015 року екс-прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що кожен третій долар, який надходить в Україну, буде аграрний. Однак через півроку для аграріїв скасували пільги на ПДВ.
Зазначимо, з 2011 року для аграріїв діяв спеціальний режим сплати ПДВ, за яким сплачувані підприємством кошти перераховувалися на спеціальний рахунок, а не до державного бюджету. Проте однією з умов МВФ, з яким Україна підписала програму реформ, було скасування цих ПДВ-пільг.
Тому 24 грудня було прийнято Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році". Так, Рада встановила перехідний (до 1 січня 2017 року) спеціальний режим сплати ПДВ при реалізації великої рогатої худоби і молока з пропорцією 20% – до державного бюджету, 80% – на спеціальний рахунок виробника для подальшого використання; при реалізації зернових і технічних культур – співвідношення 85% на 15%; при реалізації іншої сільгосппродукції – 50% на 50% відповідно.
На переконання Орисі Книшук, найбільше це відбивається на виробниках середнього рівня, які мають свою частку на ринку.
"Я думаю, що після заяви про те, що в Україні кожен третій долар аграрний, мали би зробити все, щоб хоча б кожна 10-та чи 20-та тонна вирощеного в Україні зерна була експортована. На моє глибоке переконання, у цей час тільки село може витягнути Україну з тієї ями, в якій вона зараз сидить. Тому це питання в державі мало би бути поставлене під номером один", – поділилась Орися Книшук.
За словами заступника керівника департаменту агропромислового розвитку Івано-Франківської ОДА Степана Вінтоновича, сільське господарство в області зараз відроджується після великого занепаду у 90-х роках, коли через бідність люди розкрадали навіть цеглу з колишніх колгоспів. А сьогодні вже є 80 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, 12 з яких молочарські. Наразі у прикарпатській фермерській продукції більше зацікавлені представники країн Близького Сходу та Азії.
Працювати на ринки ЄС можуть лише ті фермери, які можуть забезпечити великі партії продукції. Перспективи перед невеличкими фермерськими господарствами теж є. Однак, щоб досягнути омріяних європейських ринків, їм доведеться кооперувати. Тоді простіше буде шукати іноземних партнерів, зацікавлених в якісній українській продукції. Для цього доведеться пристосувати свої господарства до євростандартів та пройти сертифікацію.
"На перешкоді для фермера стає сама технологія виробництва. У Європі регламетовано все – де на виробництві має бути роздягальня і душова для працівників. Яким має бути їх одяг, на якій вістані облаштований умивальник і на скільки осіб розрахований, – пояснює Степан Вінтонович. – Тобто вимоги є до технологічного процесу, починаючи від побутових приміщень до виробничих ліній. Вимоги повинне забезпечити саме підприємство. В нас, на жаль, на підприємствах надсучасного обладнання нема майже ніде, більшість мають обладнання з часів Радянського Союзу".
З кредитуванням також непросто. Легше отримати позику тим, хто вже може показати виручку і непогані показники по доходах. Те ж і з довірою селян, які здають в оренду чи продають земельні паї. Обласна влада підтримує фермерські господарства фінансово, проте недостатньо.
На Прикарпатті станом на 1 листопада 2015 року було зареєстровано 550 фермерських господарств, які мають в користуванні 28 318 га сільгоспугідь, у тому числі 26 565 га ріллі. В середньому на одне господарство припадає 51,5 га сільгоспугідь, у тому числі 48,3 га ріллі.
Найбільше фермерських господарств зареєстровано у Рогатинському районі – 95, найменше – у Долинському – 10, у Рожнятівському – 12 та в Богородчанському – 12. По одному фермерському господарству зареєстровано в містах Івано-Франківську, Коломиї та Яремче.
Серед основних видів продукції сільського господарства, яка виробляється на Прикарпатті, переважають зернобобові культури. Їх виробництво станом на 1 серпня 2016 року склало 3031,5 тис. ц, що на 28% більше, ніж у відповідний період минулого року. Збільшилось і виробництво картоплі (489,3 тис. ц), а також овочів відкритого ґрунту (307,4 тис. ц).
Виробництво продукції тваринництва намагається наздогнати минулорічні темпи. Так, у січні-липні 2016 року було виготовлено 61,6 тис. тонн м’яса, що становить 95,8% від обсягів 2015 року. Молока у цьому році було виготовлено 264,5 тис. тонн, що становить 98,6%, яєць – 273,4 млн шт. – 62,9%.
Прикарпатські аграрії у 2015 році експортували продукції на суму 77, 882 млн дол. США.
На Франківщині 14 агропідприємств впровадили міжнародну систему контролю якості продукції НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Point).
За інформацією департаменту агропромислового розвитку ОДА, наразі в області лише п’ять підприємств мають дозвіл на експорт продукції до країн ЄС: ТОВ "Птахофабрика Снятинська Нова", ТОВ "Імперово Фудз", ПАТ "Івано-Франківський м’ясокомбінат", ПК "Екопродукт", НВФ "Елітфіто". Книшуки можуть стати першими фермерами у цьому поки що короткому списку.
Степан Вінтонович вважає, що фермери області здебільшого ще не усвідомили, які перспективи відкриває євроасоціація для їхнього бізнесу. Звісно, прорив у Європу потребує значних зусиль – у виробництві, у сертифікації, але вони того варті. Але потроху "філософія агробізнесу" таки міняється: на заміну романтикам приходять прагматики.
"Якщо раніше фермери в основному були людьми, які просто хотіли працювати на своїй землі і не задумувалися сильно, що вирощувати, то зараз фермери вже рахують. На зміну старшому поколінню приходить молодше, яке 100 разів прорахує, що вигідніше", – каже Вінтонович.
"Я думаю, наші аграрії досить недурні люди і від них багато чого залежить, і тому самі будуть виходити на західні ринки", – впевнена Орися Книшук.
Олена БАС
Матеріал публікується в рамках проекту "Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа", що реалізується Громадською організацією "Інтерньюз-Україна" у партнерстві з Товариством Лева та Фондом міжнародної солідарності (Польща).
Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора редакції КУРСу та не обов'язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.
