"Ми поширюємо європейську мистецьку практику в Івано-Франківську"
Практика мистецьких резиденцій поширена в усьому світі, тому велосипед не вигадували. Арт-резиденція – це спроба втілити західний досвід у Франківську.
Ідея працює так: художнику надається стипендія, і він певний час живе в місті і має простір для втілення своїх проектів. Єдина умова – це має бути цікаво і актуально.
"В нашому випадку ми будемо запрошувати західних художників високого рівня, які будуть приїжджати до Івано-Франківська і тут працювати. За цей період художник буде створювати арт-об’єкт у відкритому просторі. І цей об’єкт буде залишатися в місті", – говорить Роман Малиновський, який відповідатиме за організаційні питання в проекті.
А судді хто?
Цьогорічним куратором арт-резиденції обрано художника Євгена Самборського – яскравого представника молодої генерації митців, які мають досвід подібних арт-резиденцій в Європі.
Євген народився в Івано-Франківську. Закінчив Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету. Двічі отримував стипендію польського уряду Gaude Polonia, також отримав першу премію конкурсу для молодих художників МУХі-2012. У тому ж році організував два персональні проекти. Один у Санкт-Петербурзі – "Оксамитове ніщо", де спробував започаткувати дискусію безрезультатності нинішньої освіти. Інший проект Євген створив у Варшаві.
У 2013 році Самборський разом із кількома іншими художниками заснував мистецьке об’єднання Open group, вже згодом вони отримали спеціальну нагороду від PinchukArtCentre в Києві.
Перебуваючи на польській стипендійній програмі, Євген зав’язав дружбу з Павлом Альтгамером, одним із найвідоміших польських художників, скульпторів, який виставляється у найпрестижніших галереях Нью-Йорка, Парижа, Берліна та інших містах.
"Він став моїм справжнім вчителем, а потім ми почали робити спільні арт-проекти та інсталяції", – розповідає Самборський. Співпраця Євгена Самборського із Павлом Альтгамером триває вже 5 років.
"Я був його асистентом на Берлінському Бієналє та інших фестивалях. І одного разу він навіть приїздив до Франківська, але інкогніто", – каже Євген. Тепер Альтгамера чекають у франківській арт-резиденції.
Україна на мистецькій мапі світу
Організатори проекту хочуть, аби Україна стала повноцінним гравцем на мапі європейського та світового мистецтва. Тому ідея резиденції і не замикатиметься лише на внутрішньому рівні, де кожен художник знає іншого, а надаватиме простір для митців з інших країн.
"Зокрема, коли з’явився PinchukArtCentre в Києві, то про Україну заговорили, бо приїхав Хьорст та інші художники. І вже митці, світові галеристи, критики асоціювали Україну, із тим, що там виставлявся Хьорст", – каже Роман Малиновський.
Пізніше в рамках цього мистецького центру з’явилися конкурси для молодих художників та скульпторів. Цю тему представники "Теплого міста" і хочуть реалізувати на локальному рівні в Івано-Франківську.
Про відбір учасників
Є два підходи в арт-резиденціях: один – це коли художники обираються за конкурсом, журі обирає кращих за поданими заявками і резюме. А інший – це коли куратори проекту, керуючись критеріями конкретного проекту, самі запрошують художника до міста. Так вирішили діяти у франківській арт-резиденції.
Художнику надається житло, стипендія, оплачується дорога, за потреби – майстерня, виділяються гроші на роботу, а якщо художник є знаним, то і гонорар за втілений проект.
"У Франківську ми це хочемо робити, аби розворушити мистецький простір міста. Бо той маленький відсоток митців, які тут є і займаються сучасним мистецтвом, є несерйозним. Хотілося би для молодих талановитих людей показувати ширші можливості для творчості, не обмежуватися лише локальним рівнем", – каже Євген.
За словами куратора, ми чомусь всі маємо нові сучасні машини чи мобільні телефони, але для європейського ока наше мистецтво виглядає як щось в стилі "ретро" – застаріле і неактуальне. Це потрібно змінювати.
Освіту в маси
Друга частина арт-резиденції стане освітньою. Це передбачає відкриті лекції, зустрічі, майстер-класи із художником, який завітає в місто.
"Зрештою, у Франківську є Інститут мистецтв, де є безліч студентів, які мають свої ідеї, їх також варто залучати. Є можливість для скульпторів, художників попрацювати з матеріалом, навчитися новим технікам, по-новому подивитися на проекти і їхнє втілення", – каже Роман Малиновський..
Євген Самборський згадує свій період навчання в Інституті мистецтв як час, коли він не міг багато працювати, бо не мав можливості. Тепер такі можливості є для тих молодих, хто дійсно хоче розвиватися.
Організатори кажуть, що найбільший ворог проектів на зразок арт-резиденції – це "чиновницькі кабінети". Бо потрібно узгодити із міською владою площі, які будуть задіяні під арт-об’єкти. Але ані Роман, ні Євген поки з цього приводу не переживають.
"Треба знаходити правильні мости між художниками та владою", – каже Самборський.
До речі, фінансування проекту буде здійснюватися з грантів та частково з коштів "Теплого міста".
Франківськ не для розвитку? Будемо змінювати ситуацію
Євген Самборський вже багато років не живе в Івано-Франківську. Його постійне місце – це Київ. Повертатися він поки не збирається і каже, що чомусь так стається, що наразі молодій людині, яка прагне більшого, потрібно їхати з Франківська, аби розширювати горизонти.
Проте координатор арт-резиденції Роман Малиновський вважає, що цю ситуацію потрібно і можливо змінювати, що, власне, поступово і збираються робити, втілюючи такі проекти.
"Я не повернуся сюди, допоки не зроблю для себе комфортне середовище. Я не маю на увазі архітектуру чи пейзажі за вікном, я маю на увазі середовище", – каже Євген Самборський.
Хоча час від часу Євген таки приїздить в рідне місто. Каже, що помічає, як змінюється простір, як окремі частини міста стають кращими, як виростають нові ініціативи.
"Але прикро, що якась людина їде – і напрямок зникає. Наприклад, у Львові такого не стається, можливо, за рахунок кількості митців. Тобто якщо кілька людей переїжджають, на загальний процес це не впливає", – додає Роман Малиновський.
Серед небезпек проекту його організатори називають також ставлення містян. Оскільки сучасне мистецтво часто є контроверсійним, несподіваним і не може подобатися всім.
"Але ми зробимо все, аби місто ставало тільки красивішим і приємнішим для його мешканців. А коли якийсь турист, їдучи на Буковель, захоче затриматися на кілька годин у Франківську, щоб подивитися на нову скульптуру чи класну інсталяцію, то це стане нашою маленькою перемогою", – переконують організатори.
Катерина Гладка
