Центр польської культури переповнений, організатори доносять додаткові стільці, аби вмістити всіх присутніх. Професор і автор фільмів Станіслав Славомир Ніцєя в першому ряду. Стрічка інтригує особливим стилем розповіді – це щось середнє між журналістським репортажем, історичним оглядом і літературними рефлексіями. Ніцєя знайшов унікальні документи і фотографії творця першої гасової лампи, а також бориславських нафтових родовищ. Після показів фільмів на глядачів чекало обговорення побаченого.
Ще у 1882 в Бориславі нафту використовували як живильну мазь, не розуміючи ще, чим вона стане в найближчому майбутньому. От тільки небагато людей знає, яку велику роль зіграла Галичина у розвитку нафтової справи.
"Борислав – галицька Пенсильванія"
Чому Пенсильванія? Бо саме в цьому штаті стали видобувати нафту в США. Проте на галицьких землях технологію, як і самі родовища, віднайшли набагато раніше. Про Борислав казали, що тут на одній вулиці злидні уживаються з багатством. Гарно оздоблені кам’яниці сусідять із убогими халупами. Під’їжджаючи до міста, можна було відчути разючий запах нафти.
Окрім нафтовиків, в місті збиралися широкі кола інтелігенції з усіх околиць. Таке товариство спричинило розквіт світського i культурного життя. На вулицях можна було зустріти Мар’яна Гемара, Фридерика Яроссі, Марію Модзелєвську. Свої спектаклі тут ставили театри зі Львова, Варшави чи Кракова.
Проте ставалися катастрофи – газові вибухи, забруднювали річку Тисменицю. Місцевістю навіть почали поширювати інформацію, що нафта дуже небезпечна.
Так Борислав ставав галицькою Пенсильванією: існувала легенда, що сюди навіть приїздив молодий Рокфеллер. Місто об’єднувало кілька культур: польську, єврейську й українську.
"Освітити темряву"
Другий фільм тематично продовжує перший, проте мова йшла вже про винахід епохи – гасову лампу і її автора Ігнатія Лукасєвіча. Засновник гірничої справи, нафтовик, аптекар, але це, однак, не усі його заслуги: за участь в революційних подіях його було ув'язнено австрійською владою. Ставши багатою людиною, він захопився доброчинною діяльністю для мешканців свого регіону (околиці Жешува і Тарнова).
Станіслав Ніцєя вдався до інсценізацій, аби показати 19 століття у Львові. Діалоги проговорюють актори, відтворюючи дух того часу.
Ніцєя зазначив, що Львів дуже вплинув на нього.
"Львів змінив моє життя, хоч я і не маю львівського коріння. Але одного разу стався випадок, коли я затримався у цьому місті й відвідав Личаківське кладовище. Це стало переломним моментом у моєму житті. Не знаю, про що б я писав, яким би був, якби не та випадкова зупинка у Львові", – розповів про своє зацікавлення містом Станіслав Ніцєя.
За його словами, свого часу писати про Львів у Польщі було заборонено, тому вся його дослідницька праця зосередилася виключно на збиранні матеріалів, які вже після 1989 року вилилися в численні наукові праці, книжки та дослідження.
Станіслав Ніцєя вважає, що історію потрібно робити цікавою, знаходити нетипові погляди на події, знаходити нові форми розповіді.
"Мій фільм показує феномен землі, яка знала нафту", – говорить автор, звертаючись до глядачів. Також Ніцєя розповів, що має фільми про Коломию, Косів та інші території, де так само знаходить особливий дух місця.
Також професор преконаний, що історію варто розповідати чесно, не підганяти окремі факти під власні уявлення. Наприклад, у випадку Борислава, можна було би говорити лише про українців в місті, але там були і євреї, і поляки, й інші національності. Кожна з них творила свій економічний, культурний та історичний пласт – внесок у спільну спадщину.
Нагадаємо, що фестиваль "Перегляд сучасного польського кіно" в Івано-Франківську триватиме до 14 листопада.
Катерина Гладка
