Катерина згадує, що у той час вона не наважилася зізнатися своїм колегам, що живе з іншою жінкою і що у них спільна дитина. Їй доводилося вигадувати креативні пояснення, чому вона виглядає так, ніби майже не спала вночі, – а через новонароджену доньку це дійсно так і було.
Тепер Катерині 35, вона керує магазином суші, і вони з 37-річною Наталею, яка працює у благодійному фонді, відкрито говорять про свою сім’ю на роботі. Але вони до сих пір не наважуються розповідати про свої стосунки публічно. Через потенційну загрозу безпеці партнерки попросили не публікувати їхні прізвища, а також імена дітей.
"Одностатеві пари з дітьми залишаються дуже закритою групою. Ти боїшся не за свою безпеку, а за своїх дітей", – говорить Наталя, обіймаючи свого трирічного сина.
Наталя народила дочку, а Катерина – сина, і зараз брат і сестра називають обох жінок "мама". Обидві жінки завагітніли через штучне запліднення від анонімних донорів.
Під час інтерв’ю, яке відбувалося у квартирі пари 29 червня, брат та сестра в основному дивилися мультики та бавились у вітальні, подекуди забігаючи на кухню, щоб обійняти своїх матерів.
Катерина і Наталя познайомилися близько 10 років тому в інтернеті і майже одразу почали жити разом через те, що квартира Наталі постраждала від пожежі. Кажуть, що ще з самого початку стосунків вони знали, що обидві хочуть мати дітей, але довелося зачекати кілька років, аби заробити достатньо грошей.
Пара знайшла лікаря у клініці штучного запліднення через своїх друзів. Вони навмисно обирали анонімного донора, аби убезпечити себе від потенційних спроб біологічного батька забрати в них дитину.
У безпеці
Хоча пара відверто говорить про свою орієнтацію у колі сім’ї та з друзями, на цьогорічний прайд на підтримку прав ЛГБТ-спільноти (лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів) у Києві ходила тільки Наталя.
За словами партнерок, вони не могли піти всією родиною, тому що хвилювалися за безпеку своїх дітей. Прайд, участь у якому взяли майже 4000 людей, пройшов мирно. Щоправда, декілька учасників пізніше повідомляли, що вже після маршу їх відстежили праворадикальні активісти та напали на них.
"Залишатися в безпеці – це наш обов’язок перед дітьми", – говорить Катерина.
Українське законодавство забороняє гомосексуальним парам всиновлювати дітей, тому жінки не мають прав на дитину одна одної – якщо щось трапиться з Наталею, Катерина не стане опікуном її доньки, і навпаки.
Пара говорить, що українське суспільство ще не зовсім толерантне до ЛГБТ-спільноти, тому їм просто пощастило: вони ніколи не стикалися з відкритою агресією у свій бік.
Юридичні проблеми
Пощастило їм і ще в одному важливому аспекті – обох жінок підтримують батьки, з якими вони залишилися в добрих стосунках після камінг-ауту.
"Моя мама любить вихвалятися, що у неї четверо чудових онуків: двоє від мене і двоє від мого брата", – розповідає Катерина.
Але це радше виняток, ніж правило. Партнерки кажуть, що вони знають пари з дітьми, які досі приховують свою гомосексуальність від батьків.
За словами Катерини і Наталі, більшість одностатевих пар з дітьми, з якими вони знайомі, "жіночі", тобто обидва партнери – жінки. Чоловічі одностатеві пари ще більш неохоче розкривають свій статус. Також геям-чоловікам важче мати дитину, тому що вони спершу повинні знайти сурогатну матір.
Ситуація з правами людини в Україні дещо покращилась, кажуть партнерки, додаючи, що вони все ж не розраховують на те, що українська влада дозволить гомосексуальним парам одружуватися найближчим часом.
Відповідно до статті 51 Конституції України, "шлюб – це добровільний союз чоловіка і жінки". Неможливість офіційно зареєструвати свої стосунки створює ще більше юридичних проблем для гомосексуальних пар.
Проживаючи разом, вони не можуть автоматично успадковувати спільне майно у разі смерті одного з партнерів, вони не можуть отримувати аліменти, бути опікуном свого партнера чи виступати від його чи її імені в суді.
Міцний тил
Попри те, що ЛГБТ-активісти проводять різні конференції про штучне запліднення, Наталя і Катерина кажуть, що їм бракує інформації саме про особливості виховання дітей в одностатевих парах. Жінки знають приблизно п’ять інших пар з дітьми, але у всіх діти меншого віку, ніж їхня дочка.
Пара намагалася організувати зустрічі для одностатевих пар з дітьми, аби обмінюватися порадами й досвідом, але поки що в них не вийшло, тому що люди або хвилювалися за свою безпеку, або просто казали, що в них немає часу.
На цих зустрічах, зокрема, Наталя і Катерина хотіли поговорити з іншими батьками про те, як їхні діти спілкуються зі своїми однолітками в школі та дитячому садку. Обидві жінки трохи хвилювалися, коли їхня донька йшла у дитячий садок, але вони кажуть, що не відчули ніякого негативу від вчителів чи батьків.
Спочатку Наталя і Катерина думали попросити доньку не розповідати в деталях про свою сім’ю іншим людям, але врешті змінили думку.
"Я не хотіла, аби вона комусь брехала або щось приховувала, – говорить Наталя. – Якщо ти просиш дітей не говорити про щось, вони можуть подумати, що це означає, що це "щось" – погане".
Дівчинка любить розповідати про свою сім’ю одноліткам та іншим людям. Коли вона говорить про сім’ю, то часто згадує не тільки матерів та братика, але й бабусь і дідусів, кота, друзів родини чи навіть їх собак.
"Вона думає, що сім’я – це всі люди, які її люблять", – говорить Наталя.
Обидві мами впевнені, що з їхніми дітьми буде все в порядку в школі, тому що вони мають міцний тил вдома.
"Ти не можеш захистити свою дитину від усього поганого, – говорить Наталя. – Все, що ти можеш, – це показати, що ти любиш її такою, яка вона є, не зважаючи ні на що".
Автор – Аня, Якутенко, фото – Олег Петрасюк, KyivPost
Ця стаття опублікована у рамках проекту "Журналістика толерантності" громадської організації "Фонд Розвитку ЗМІ" та газети Kyiv Post. В рамках проекту будуть висвітлюватись проблеми та виклики, з якими стикаються представники сексуальних, етнічних та інших меншин в Україні. Проект проходить за підтримки американського народу, що була надана Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) через Інтерньюз. Зміст матеріалів не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.
