Гади попід хати
Косівський, Надвірнянський, Долинський та Богородчанський райони Івано-Франківщини медики вважають своєрідною «зоною ризику» – з року в рік в цій місцевості у Карпатському передгір’ї змії кусають найбільше людей. "Дітей, покусаних зміями, зазвичай привозять із гірських та передгірських районів. Щороку стається до двадцяти таких випадків", – розповідає реаніматолог Олег Курташ.
Одного з найтяжчих пацієнтів, каже дитячий лікар, нещодавно виписали додому. Чотирирічного Михайлика з села Росільна Богородчанського району доправили в обласну лікарню у вкрай важкому стані. Хлопчик потерпав від сильного болю, непритомнів. Уся нижня частина його тіла – від пахв до кінчиків пальців ніг, – була розпухла й багрова. Дитина не могла розпрямитися.
На той час, коли Михайлика привезли в реанімацію, він заціпеніло лежав на боці в позі ембріона. Від часу укусу тоді минуло трохи більше чотирьох годин. У Богородчанській районній лікарні, куди хлопчика спочатку привезли родичі, йому ввели так звану протизміїну сироватку, але ін’єкція не дала видимого результату. Тоді помчали в обласну дитячу лікарню. "Очевидно, що була завелика доза отрути як на вік і невелику вагу хлопчика. Тому ураження виявилося настільки важким", – констатує Олег Курташ. Лише через тиждень Михайлика перевели з реанімації в хірургію, де він продовжив лікування.
"Михайлика вкусила змія, коли він слідом за старшим братом вийшов на нашу вуличку. Тільки ступив за ворота, як одразу закричав", – розповіла сестра хлопчика Дана, що доглядала його в лікарні. Дівчина пригадала, як того ж таки дня вони з татом натрапили на ще одну гадину. Коли пішли помолитися в капличку неподалік, побачили чорну змію, яка заповзла просто в каплицю і обвила постамент статуї Богородиці. Селяни цілий вечір зглядалися на чудасію. Змію зачіпати не наважувалися. Вранці наступного дня гадина зникла.
Про те, що змії цього року внадилися на подвір’я і до господарських споруд на обійстях у їхньому селі, поскаржилася мати ще одного хлопчика, якого привезли в реанімацію обласної дитячої лікарні на день раніше, ніж Михайлика. "Від травня ми постійно бачимо гадів на обійсті. То на городі, то попід хатою. Боїмося босі надвір виходити – вранці обов’язково взуваємо гумаки", – каже пані Люба з села Слобода Долинського району. Її сина, десятирічного Владика. вкусила змія, коли він біг дорогою до магазину. Хлопчик, який на той час був удома сам, пробіг ще півтора кілометра, щоби дістатися до сільської амбулаторії. Там увели сироватку і викликали "швидку" з Долинської ЦРЛ. Звідти дитину перевезли до Франківська, коли набряк і посиніння почали поширюватися на пах та низ живота. Щоби стати на ноги, Владику знадобилося чотири дні інтенсивної терапії і ще тиждень у хірургічному відділі.
"Якихось віддалених наслідків після такого ураження за умови правильного лікування практично немає", – заспокоїв завідувач реанімацією. Але саме лікування може бути тяжким і тривалим, якщо після укусу змії поводитися неправильно і згаяти час.
Отрута не смертельна
Обох хлопчиків, так само як і теперішнього семирічного пацієнта з Космача, змії покусали за ноги. "Ми бачили характерний точковий слід від зубів змії – одну чи дві колоті ранки на ступні чи біля кісточки. Ушкоджень кінцівок є приблизно 80% від загальної кількості. Укуси в нижні кінцівки, як правило, минають легше, ніж у верхні. Чим ближче до голови, тим важчі й складніші ураження можуть бути", – пояснює Олег Курташ.
За словами лікаря, на Франківщині і, зокрема, в Карпатах отруйним є тільки один з більш як 20 видів плазунів. Це – гадюка звичайна, латиною Vipera vulgaris. Її отрута не є смертельною. "За механізмом своєї дії отрута гадюки звичайної не вбивча, як це, приміром, є з отрутою ефи чи кобри, – відзначає лікар. – Смертельними вважаються зміїні отрути, які мають нервово-паралітичну дію і спричиняють незворотні зміни в організмі. Ураження від отрути гадюки звичайно лікуються. Хоча померти від укусу цієї змії можна, так само, як і від укусу вужа – якщо рана буде інфікована та інфекція пошириться в організмі".
Механізм дії зміїної отрути лікарям зрозумілий. Лише нейтралізувати його саме через цей механізм досить складно, відзначив Олег Курташ. Віпера-токсин, простіше – кров’яна отрута, руйнує еритроцити, порушує згортання крові в судинах і цілісність стінок судин. Через порушення проникності судин частинки крові виходять в м’які тканини та в порожнини – лікарською мовою, у позасудинний простір. "Внутрішньою кровотечею це назвати не можна, – конкретизує реаніматолог. – Такі зміни швидше подібні до змін травматичних. Якщо людина заб’є чи в інший спосіб травмує якусь ділянку тіла, то на місці удару зазвичай порушується цілісність шкіри та м’язів. Утворюється синець чи гематома, залежно від тяжкості травми. В цьому місці кров витікає з судин в тканини і починає там розкладатися. Утворення "цвіте" – змінює колір зі синювато-багрового на синюшний, зелений, жовтий і так далі, допоки не розсмокчеться. Щось подібне відбувається з тими ділянками тіла, на які через систему кровообігу поширюється зміїна отрута".
Набряк і дрібні точкові крововиливи поширюються і на внутрішні органи, оскільки отрута вражає всі без винятку судини в організмі. "Ви бачили Михайлика, – вдається до наочного прикладу лікар. – Він так ніби весь у синцях був. І ці синці зливалися – від лопаток і нижче – в один суцільний. Очевидно, клінічна картина була би менш вираженою, якби така ж кількість отрути потрапила в організм, до прикладу, дебелого 100-кілограмового дядька".
На стан пацієнта впливає, окрім віку, ваги та кількості отриманої отрути, також швидкість введення полівалентної сироватки. Її виготовляють на основі антитіл крові коня, якому упродовж тривалого часу вводять зміїну отруту. Оптимальний час для такої "прививки" – впродовж перших півгодини. Чим пізніше вона зроблена, тим менший ефект.
"А все ж протизміїна сироватка – не панацея, – дивує Олег Курташ. – Реакція кожного організму і на отруту, і на протиотруту – індивідуальна. От Михайлику, наприклад, увели сироватку досить швидко, але це мало вплинуло на загальний стан хлопчика". Та оскільки практика давати антидот відповідає прийнятим стандартам лікування, то протизміїною сироваткою в області забезпечені всі районні лікарні, доросла та дитяча обласні лікарні, а також Івано-Франківська міська клінічна лікарня.
Різати, пекти, смоктати – заборонено
Олег Курташ особисто зі зміями не зустрічався – не доводилося. Але проштудіював чимало спеціалізованої літератури, тому переконаний: змії, яких не чіпають, не кусаються. "Самі по собі плазуни не є агресивними. Вони нападають у відповідь на небезпеку. Мусили на змію стати чи зайти в те місце, де вона має гніздо або перебуває з малятами. Мусили порушити спокій змії", – викладає він своє розуміння природи нещасних випадків із дітьми.
На його думку, плазунів не варто чіпати взагалі – чи то гадюка, чи вуж, чи, на перший погляд, безпечна веретенниця, безнога ящірка. Напад будь-кого з них може бути небезпечним. Під час укусу в кров потрапляють усі мікроорганізми, які знаходяться на їхніх зубах. А змії, до речі, їдять мишей і щурів. Інфікування рани може викликати місцеве запалення, а може перейти у сепсис – загальне зараження крові. До того ж, коли кусає змія, в рану потрапляє чужорідний білок, що провокує як мінімум алергічну реакцію, по максимуму – анафілактичний шок. У цьому випадку впродовж кількох хвилин падає тиск, розвивається порушення дихання і зупиняється серце. Зважаючи на ризики, важливо якнайшвидше доправити вкушеного змією до лікарні, наголошує реаніматолог.
Відтак треба вимести з голови шкідливі стереотипи у наданні першої допомоги потерпілому. "Висмоктувати отруту з рани, припікати місце укусу чи розрізати його, щоби пустити кров, або ж накладати джгут на кінцівку – все це помилкові дії", – розтлумачує лікар. За його словами, медики переглянули застарілі рекомендації – перевірили їх на практиці і визнали недоцільними. "Припікати місце укусу категорично заборонено – це загрожує інфікуванням, – розкладає по поличках медик. – Відсмоктувати отруту – це також небезпечно, при чому для обох задіяних у процедурі. Відомо, що рот є найбруднішим місцем в людському організмі. Мало хто має ротову порожнину абсолютно здорову, без грибка і карієсу, з непошкодженою слизовою. Отже, можна занести інфекцію. Також є велика ймовірність, що отрута всмокчеться через слизову і той, хто хотів допомогти, виявиться також затруєним".
Що стосується джгута, який мав би перекривати кровоток із отрутою, то робити це можуть тільки спеціалісти, наполягає лікар. Раніше рекомендувалося накладати венозний джгут, а він не повинен був перетискати артерії. "Вени – ті судини, якими кров іде від кінцівки. Артеріями кров доноситься до кінцівки. Навряд чи хтось на побутовому рівні може виконати таку доволі складну медичну маніпуляцію", – скептичний реаніматолог.
Що ж робити? "Рана від укусу змії, як правило, не кровить. Тому перша допомога – це накласти на уражене місце стерильну антисептичну пов’язку. Обробляти рану не потрібно. Потерпілого треба якнайшвидше транспортувати до найближчого медичного закладу. Під час перевезення місце, на яке прийшовся укус, слід укласти на підвищення. І все", -– підсумував завідувач дитячою реанімацією Олег Курташ. Все решта, наголосив він, – справа рук лікарів.
Наталія Кушніренко
